На королівському шляху, що проходить через древній Радомишль, зустрічали «Жінку»

Велика й велична українська земля. Куди не їдь, куди не йди – кругом знайдеш неповторні краєвиди, історичні пам’ятки, унікальну архітектуру і людей – щирих, щедрих, невичерпно мудрих, талановитих… Тож цього разу ми помандрували до древнього міста Радомишль, що на Житомирщині на запрошення артистів Народного хорового колективу з поетично-ліричною назвою «Пісні моєї душі». Читати На королівському шляху, що проходить через древній Радомишль, зустрічали «Жінку»

«МИ ШУКАЄМО ЩАСТЯ ПО КРАЇНАХ, СТОЛІТТЯХ… А ВОНО БІЛЯ НАС, ШУКАЄ НАС САМИХ»

Ось уже вік стоїть у задумі при одній із древніх вулиць моєї рідної Лохвиці, що на Полтавщині, знаменитий земляк, той, кого ловив увесь світ, але так і не спіймав.

Григорій Сковорода – філософ-ювіляр, містик, поет, масони накидають на нього свою таємничу мантію, та Перворозум знімає її, стверджуючи, що не належить до жодних масонських лож чи орденів. То в чому ж сіль життєвих принципів Савича, яким намагаються слідувати мільйони? Нехай розповість сам ювіляр. Читати «МИ ШУКАЄМО ЩАСТЯ ПО КРАЇНАХ, СТОЛІТТЯХ… А ВОНО БІЛЯ НАС, ШУКАЄ НАС САМИХ»

Одеса 1869 року ще говорила українською

У місті на березі моря ходили в той час перекази про бабусю, яка любила сидіти на розі Преображенської вулиці, біля цвинтаря. Вдень вона там гріла на сонечку свої старі кістки, або ховалась від холодного північного вітру, а вечорами приходила в один з будинків на тій вулиці і, зігріта ласкою християнської родини, наче оживала. Нагодована борщиком та чим Бог послав, причастована чаєм, вона напівзгаслими очима, як могла, придивлялась до теплого куточка, що приймав її в гостях. Читати Одеса 1869 року ще говорила українською

Тетяна ВИСОЦЬКА: «Щоб не розплакатися, читаю новини пошепки…»

Тетяна Висоцька – ведуча новинної програми «Вікна» на СТБ, нащадний журналіст (її батько – Валерій Долина, багато років був редактором Новотроїцької районної газети «Трудова слава» та директором Херсонської телерадіокомпанії «Скіфія»).

У 2013 році пані Тетяна, згідно з голосуванням глядачів, отримала премію «Телезірка» як улюблена телеведуча новин і ток-шоу. Тоді участь у голосуванні взяли не лише українці, а й жителі Білорусі, Італії, США та Німеччини. Серед багатьох номінантів глядачі обрали саме Тетяну Висоцьку. Тому ця премія – народне визнання, а на Хрещатику є її іменна зірка.

Крім того, вже кілька років поспіль вона – співавтор і ведуча захопливого телешоу «Таємниці ДНК. Але зараз вся увага країни зосереджена саме на новинах, що від початку війни транслюються у форматі Телемарафону, в якому працює і Тетяна Висоцька. Ми припадаємо до екранів телевізорів, аби почути останню інформацію про визволені від російських окупантів міста й села, з нетерпінням чекаємо, коли прозвучить таке бажане й вистраждане: «Ми перемогли! Війна закінчилася».

Як працюється у воєнне лихоліття телемедійникам, з перших вуст – в інтерв’ю з Тетяною Висоцькою – журналістом, волонтером, дружиною захисника України, мамою і просто красивою жінкою.

Читати Тетяна ВИСОЦЬКА: «Щоб не розплакатися, читаю новини пошепки…»

Богдан Струтинський: «Сьогодні український театр проявляє характер, пише нову драматургію»

19 грудня Київський національний академічний театр оперети відзначив 90-річчя від дня свого народження. Всі ці роки театр дбайливо зберігає та примножує унікальні традиції світового та національного театрального мистецтва, є осередком культурного життя столиці, не перестає дивувати, завойовує серця публіки, зміцнює український дух.

Про ювілей театру, його непросту історію, послідовність у збереженні театральних традицій, нові культурно-мистецькі проєкти ми розмовляли з генеральним директором художнім керівником Національної оперети, народним артистом України Богданом Струтинським. Читати Богдан Струтинський: «Сьогодні український театр проявляє характер, пише нову драматургію»

До 90 річчя з дня народження Василя Симоненка

Василь Симоненко: Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя.

8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині народився Василь Симоненко, поет, один із найяскравіших представників шістдесятництва. Виростав без батька. Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. Батько пропав невдовзі після народження сина. За словами Олеся Гончара, «його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти – ці найбезневинніші жертви війни». До школи малому приходилося ходити пішки більш як 9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він був обдарованою дитиною, любив читати, мав гарну пам’ять та гострий розум. Читати До 90 річчя з дня народження Василя Симоненка

400 років тому було укладено Базавлуцьку угоду

400 років тому, 3 січня 1625 року був укладений союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством – Базавлуцька угода. Базавлуцька угода – перший в історії військово-політичний союз між Запорізькою Січчю та Кримським ханством.

Зі сторони запорожців документ підписав видатний полководець, засновник гетьманської династії Михайло Дорошенко (1570-1628).

Читати 400 років тому було укладено Базавлуцьку угоду

Двадцять вісім місяців полону Михайла Чаплі (Южного)

Коли на землі утворюється небезпечне місце, те, що люди називають «гарячою точкою», то до нього починають з’їжджатися небайдужі чоловіки, ті, хто розуміється на причинно-наслідкових перевірених історією і часом процесах розвитку людства. Такою «гарячою  точкою» стало місто Маріуполь у 2014 році. Тільки зараз усвідомлюю, скільки людських доль воно об’єднало.

Коли за містом, у самому місті пролунали перші постріли, до Маріуполя прибули чоловіки з різних куточків України. Приїхали ті, хто розумів, якщо пролунав перший постріл, то за ним послідують і наступні. З цими міркуваннями приїхав до міста Марії і Михайло Чапля – харків’янин з родини інтелігентів, фанат харківського «Металіста». Перший намір Михайла – швидко приєднатися до військового формування «Слобожанщина» чи «Харків-1», що оперативно утворилися у 2014 році, закінчився чомусь невдачею. Не гаючи часу, хлопець подався прямо до серця Маріуполя, до полку «Азов», куди був зарахований після певної юридичної процедури. І вже у березні 2015 року у Михайла розпочалася справжня військова служба в легендарному полку.

Читати Двадцять вісім місяців полону Михайла Чаплі (Южного)

Про множинне громадянство в Україні

В Україні ідею запровадження множинного громадянства  посадовці обговорюють не перший рік. Майже чверть українців до початку повномасштабного російського вторгнення підтримували запровадження такої можливості з будь-якою країною, а майже половина виступали проти.Всеукраїнське об’єднання “Свобода” рішуче виступає проти ініціативи впровадження множинного громадянства в Україні.

Ця ідея є вкрай шкідливою для держави.

Наша позиція, заначають у “Свободі”,  ґрунтується на пункті 5.2 “Програми захисту українців”: “Викорінити незаконну практику подвійного громадянства. Позбавляти українського громадянства осіб, які є громадянами іншої держави.” Читати Про множинне громадянство в Україні

ЗАГИНУВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ

ЗАГИНУВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ. «ІНАКШЕ ВІН НЕ МІГ»

 

Василь Сліпак – колишній оперний співак і соліст Паризької національної опери, а також він є кавалером ордена «За мужність» і Героєм України. Учасник Революції Гідності та війни Росії проти України у 2014 році, згодом загинув на Донбасі під час бою у 2016 році. Читати ЗАГИНУВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ