 Тамара Маркелова – головний редактор
Часопис «Оксамит» засновано у вересні 2013 року. За ці роки пройдено багато непростих звивистих стежин. На сторінках та в об’єктиві «Оксамиту» закарбовані миті Революції Гідності, долі родин Небесної сотні, розповіді про героїв – воїнів АТО, які ніколи не повернуться додому, та друзів, яких Бог залишив живими, щоб вони допомагали сім’ям загиблих побратимів… Ми, як увесь український народ, стояли на порозі унікальних можливостей, коли вся країна – від дитячого садочка до великого підприємства, від школяра до пенсіонера допомагала армії, коли вся країна була прибрана жовто-блакитними стягами, уквітчана стрічками, вимальована свіжими жовто-блакитними фарбами, розмовляла вишуканою українською, ділилася хлібом, гривнею, теплими речами, домашнім затишком. Коли волонтери, як мурахи, формували пункти-мурашники і забезпечували бійців у зоні АТО всім необхідним. Читати «Оксамит» – завжди з Вами!
 Перед тим, як писати це інтерв’ю, я перечитала силу текстів та переглянула не одне відео з Ксенією Заставською – відомою сценаристкою, письменницею, авторкою таких романів як «Галатея по-новому», «Veto на щастя», «Анна для дона Хуана», «Шанс для двох голосів», «Заломлення» тощо. Цікаво, що роман «Бурштинова сага» було перекладено литовською мовою та видано під назвою «Талісман кохання». Згодом книга вийшла у перекладі угорською та словацькою мовами. 2015 року Ксенія представила цей роман На Вільнюському міжнародному книжковому ярмарку, де стала єдиним представником від України. Цей Книжковий ярмарок завжди відкриває Президент Литви. Того року Президентка Даля Грибаускайте відразу після урочистого відкриття підійшла до стенда литовського видавництва «Homo Liber», щоби українську письменницю. Ксенія Заставська подякувала за підтримку України та подарувала Далі Грибаускайте роман «Талісман кохання». Презентацію цього роману провів Посол України у Литві Валерій Жовтенко. У 2016 році Литві вийшов ще один роман «Мережа життя». Цей твір теж було презентовано на Міжнародному книжковому ярмарку у Вільнюсі. І що цікаво, він вперше вийшов литовською мовою, а потім вже українською.
Та все ж славу Ксенії Заставській приніс фільм «Щедрик», сценарій до якого вона написала на початку російсько-української війни – у 2014 році. На широкі екрани фільм вийшов у січні 2023 року. Дорога до успіху виявилася нелегкою, сценарій довелося переписувати понад 30 разів. Нарешті у 2021 році історичну драму про трагічні долі сімей українців, поляків, німців та євреїв, які жили по сусідству в одному будинку міста Станіслав (нині Івано-Франківськ) під час Другої світової війни, зняла режисерка Олеся Моргунець-Ісаєнко. Фінансування проєкту здійснене у рівних частинах українською та польською сторонами. Українську частку профінансувало Міністерство Культури. Прикро, що фільм досі недоступний для вільного безкоштовного перегляду на Ютюбі українською мовою. Зате росіяни, за словами Ксенії Заставської, без жодних на те прав, зробили переклад і демонструють на всіх Інтернет платформах.
Популярність фільму «Щедрик» та вдячні відгуки глядачів спонукали Ксенію Заставську написати книгу «Щедрик. Моя сповідь», яку авторка презентувала у різних містах України та Європи, а всі кошти від її продажу вона передала 88 окремому батальйону морської піхоти, який бере участь у боях на Херсонському, Авдіївському, Запорізькому напрямках. Читати Ксенія Заставська – авторка найтитулованішого сценарію національного кінематографа
 За інформацією Генштабу ЗСУ, від початку доби на фронті на Гуляйпільському напрямку відбулося 24 атаки окупантів в бік населених пунктів Добропілля, Залізничне, Варварівка, Чарівне, Прилуки, Староукраїнка, Гірке, Воздвижівка та Святопетрівка. Три атаки тривають.
Утім, варто зауважити, що інформація щодо перекидання окупаційних військ з Гуляйпільського напрямку на схід не відповідає дійсності. Читати Окупанти не “заморожують” південний напрямок: ЗСУ фіксують перекидання оперативних резервів і нові штурми
 Спецслужби країни-окупанта готують на території Білорусі масштабну провокацію з елементами операції “під чужим прапором”, з метою звинуватити Україну в диверсіях на території цієї країни.
За інформацією аналітичного відділу ГІ ” Права Справа”, російські спецслужби готують провокацію з ударами по нафтопереробних підприємствах і складах з паливно-мастильними матеріалами на території Республіки Білорусь. При цьому відповідальність за такі дії можуть покласти на Сили оборони України, зокрема на Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Читати Спецслужби рф готують на території РБ провокації, аби дискредитувати ГУР МОУ
 Днями речник російського диктатора Пєсков заявив, що Москва зараз “має стратегічну перевагу” на лінії фронту. “Зараз ми маємо стратегічну перевагу. Чому ми повинні її втрачати? Ми не збираємося її втрачати. Ми йдемо далі. Ми просуваємося і будемо продовжувати просуватися”, – наполягає він.
Варто зауважити, що подібні заяви представників країни-окупанта про успіхи на фронті спрямовані виключно на внутрішню аудиторію і не відображають реальної ситуації. Російська влада таким чином намагається створити ілюзію досягнень на тлі війни, що триває, і відсутності реальних результатів. Читати «Стратегічна перевага» як ілюзія: навіщо росії вигадані успіхи на фронті
 Сили оборони України вперше з 2025 року продемонстрували здатність до успішних контрнаступальних дій, досягнувши суттєвих результатів на Олександрівському напрямку. Йдеться про значні зміни на лінії фронту, які демонструють не лише військовий, а й стратегічний результат українських операцій.
Якщо брати до уваги оцінку головнокомандувача Сил оборони України, можна говорити про те, що деокуповано близько 500 кв. км української території. Це дійсно серйозні досягнення, які свідчать про якісну зміну ситуації на даному напрямку. Водночас втрати української сторони залишаються істотно нижчими за досягнуті результати. Якщо зіставити це з тим, що територіальні втрати української сторони за цей же період становлять близько 50 кв. км, то ми вперше з 2025 року бачимо, що Сили оборони України здатні не тільки утримувати позиції, а й проводити успішні контрнаступальні дії на окремих ділянках фронту. Читати Сили оборони України продовжують операцію у Південній оперативній зоні
 ЗСУ відновлюють позиції в Дніпропетровській області, окупанти посилюють тиск на інших ділянках фронту.
Україна від початку року повернула 460 кв. км своїх територій. Найбільш відчутними були успіхи Сили оборони на Дніпропетровщині, де армію окупантів відкинули одразу на більш ніж 400 кв. км.
Сили оборони продовжують контрнаступальну операцію на стику Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей силами Десантно-штурмових військ та за підтримки механізованих бригад. Успішним стало просування наших підрозділів на Олександрівському напрямку, де вдалося майже повністю відновити контроль над окупованою територією Дніпропетровщини. Читати ЗСУ відновлюють позиції в Дніпропетровській області, окупанти посилюють тиск на інших ділянках фронту
 Наталія ДАВИДОВИЧ ВІД АВТОРА. Я не політик і не беруся оцінювати значущість того чи іншого претендента на місце у парламенті, на мандат депутата. Однак, ці люди надалі покликані розв’язувати важливі питання нашого з вами життя. Тому хотілося б, щоб про них та про їхні вчинки, думки, результати звернень громадян розповідали не лише перед виборами, рекламуючи у передачах, буклетах, газетах. Але й у процесі їхньої роботи.
Наталія Давидович – депутат парламенту Молдови, віцеголова Комісії з прав людини та міжетнічних відносин, журналіст та колишній радник президента.
Думка, бажання написати про неї з’явилося не спонтанно, не в один день. Повинна обмовитися одразу, що у невеликій Республіці Молдова професійні журналісти, а ми з Наталією – колеги, дуже добре знають один про одного за іменами, характерними матеріалами, стилем. І якщо навіть особисто не знайомі, то з їхньою позицією обов’язково. Робота в різні часи на різних каналах зробила Наталю публічною людиною, а значить відомим тією чи іншою мірою журналістом. Посада радника президента Майї Санду, яку вона займала з 2020 по 2024 рік, цю позицію зміцнила. Однак після отримання депутатського мандату від правлячої партії коло її обов’язків суттєво розширилося. Мені, людині, яка все життя пропрацювала у сфері журналістики, було не байдуже, як почувається журналіст у кріслі депутата.
Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну і потоку біженців, що хлинув у Молдову, багатьом громадським організаціям, у тому числі очолюваної мною Асоціації Українського Культурного Руху в Молдові, довелося взяти на себе багато функцій з прийому, розміщення та піклування про сім’ї українців, які прибували до Республіки. Зі свого боку, більшість депутатів парламенту також активно розв’язували питання прийому та піклування про біженців. Наталія Давидович з перших днів війни брала найактивнішу участь у долі українських біженців, захищаючи на всіх рівнях інтереси тих, хто відразу опинився без домівки, без даху над головою, без коштів, з дітьми на руках та в іншій країні. Шляхи перетнулися. Читати Депутат парламенту Молдови Наталія Давидович: «Моя сім’я, рідні люди, всі мої друзі на одному боці зі мною»
 У ніч проти 6 березня Нацбанк України повідомив про затримання угорськими силовими органами інкасаторських бригад українського державного «Ощадбанку».
У складі інкасаторських бригад перебувало сім працівників банку. За інформацією «Ощадбанк», інкасатори перевозили готівку та банківські метали – 40 млн доларів, 35 млн євро та 9 кг золота. Гроші й банківське золото перевозили в межах міжнародної угоди між «Ощадбанком» і Raiffeisen Bank International. За інформацією української сторони, вантаж був оформлений відповідно до міжнародних правил перевезень і чинних європейських митних процедур. Читати Заручники Орбана: як слова Зеленського і 90 млрд ЄС призвели до скандалу з інкасаторами
 У переддень нового року у героїчній Бородянці відбулася особлива подія: тут презентували книгу Ольги Фещенко «У кожної сльози своя історія», що стала справжнім актом консолідації та патріотичного настрою.
Того дня до міського Палацу культури з’їхалися героїні книги, творча інтелігенція, мешканці Бородянки, Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля, Києва – люди, об’єднані спільним досвідом війни й вірою в Перемогу. Захід, організований у співпраці з Бородянською центральною бібліотекою, був неформальним – він був глибоко людяним, емоційним, живим. Читати У кожної сльози своя історія
 У сучасному українському культурному просторі є події, після яких довго не відпускає відчуття внутрішнього піднесення, духовного збагачення. Саме такою стала презентація нового історично-пригодницького роману «МІСТ» української письменниці, доктора філософії в галузі історичних наук, громадської діячки Лори Підгірної.
Зустріч відбулася в знаковому історичному місці: ресторації «Стара фортеця». Сама атмосфера там дихала давниною, адже кам’яні стіни, тераса з чудовим краєвидом на каньйон та відчуття історії навкруги – все це створювало особливий простір, що надихав уяву та занурював у сюжет книги. Читати Замковий міст у Кам’янці-Подільському – давньоримський віадук?
|
|
