Тих, що заявляють про перегляд ухваленого Верховною Радою України закону про мову, відправити б у науку не до «українського буржуазного націоналіста», не до зляпаного кремлівською пропагандою фашистського страховидла, а до «батька української прози» Григорія Квітки-Основ’яненка. Переклад його повісті «Сердешна Оксана» французькою мовою 1854-го року було опубліковано в Парижі. Це задовго до того, коли Путін на весь світ заявляє, що українська мова штучно, з наміром відірвати її від «братньої» російської, створена австріяками й поляками. «Полячишками», як прозивали їх царські посли. Читати ГОСТРЯТЬ ЗУБИ НА МОВУ
Оскільки я виріс у приватному будинку з власним подвір’ям і всіма прибирально-садівничими наслідками, то все дитинство мені мріялося жити в квартирі.
Здавалося, йдеться про вищу якість життя, коли не треба виполювати бур’яни і збирати опале листя; вабила перспектива жити на якомусь горішньому поверсі й мати власний балкон. Мала минути третина століття, щоб світ перевернувся і мені захотілося переселитися з квартири знову в будинок.
Без карантину усвідомлення цього бажання прийшло б пізніше. А заборона виходити в місто, гуляти в парку і виїжджати на пікніки дала можливість побачити, наскільки безглуздою є весна в кам’яній клітці на п’ятому поверсі. Захотілося до землі — ходити по ній і садити в неї, облаштовувати ґриль-зону і місце для засмагання.
Так, мати власне подвір’я — більш-менш універсальне бажання, але мені здається, що саме в українському контексті воно набуває виняткового значення. Це частина нашої історії, в тому числі історії культури, і відтак — риса нашої національної ментальності. Ідеться тут про те потужне відчуття, що його дарує своя земля, — бути власником, а отже — незалежним. Заризикую тезою, що без так званого «хуторянства» ми б не прийшли, або ж прийшли б значно пізніше до ідеї власної окремішності, а потім і державності.
Хутори в історії України позаминулого століття стали такими собі фортецями. Це не якісь там сільські хати, хутір був радше заміською віллою, палациком, де діяли власні правила. Тут можна було сховатися від цензури і присвятити свої дні творчості й філософії, тут можна було збиратися гуртками й снувати крамольні змови проти окупантів, вибудовувати концепції українського сепаратизму.
Нині поняття хуторянства дискредитоване, і позмагатися з ним у (неслушних) негативних конотаціях може хіба візантійство. Хуторянство помилково плутають із провінціалізмом і відсталістю, ізоляцією від світу, замкненістю, що плекає архаїку. При цьому забувають про вроджений український індивідуалізм і Шевченкове «в своїй хаті — своя правда».
Цілком можливо, що хуторянство було дискредитоване навмисно. Аякже: раз саме воно стало двигуном появи ідей українського самостійництва, то треба його очорнити і назвати відсталим. Особливо в совєтські часи, коли індустріалізація стала чи не новою релігією, на догоду якій розкуркулювали й морили голодом сільське населення.
Цікаво спостерігати, як через сто років і після всіх експериментів Україна в природний спосіб повертається до своєї землеробської праоснови. Уже не перше десятиліття в структурі нашого експорту збіжжя й продукти тваринництва поступово, але неухильно витісняють із перших місць совєтський металопрокат. Попри достоту титанічні зусилля, символом України є не Дніпрогес, а переораний у житницю степ.
Зрештою, так само непомітно повернулася й ідея українського хуторянства. Тепер у нас престижно жити не в центральній квартирі, а в заміському будинку з великим подвір’ям і садом. Кожне українське місто вже має свою елітну Конча-Заспу, поселення ідеальних і оточених високими парканами хуторів. Навряд чи власники цих будинків читали Панька Куліша й аналізували його ідеї як зародки українського екзистенціалізму, але десь він таки мав рацію, раз сьогодні успішні й незалежні люди стають новітніми хуторянами.
У нас така величезна країна, що їй би личила невисока забудова з ґанками й подвір’ями. Як у Штатах і Канаді, де міста по суті є безкраїми передмістями з чепурними будиночками. Можливо, ще неусвідомлений, але вже очевидний тренд переселення на передмістя є поверненням до хуторянства як до найприроднішої ідеї життя на цій землі.
З 5 червня Україна відновлює внутрішнє авіасполучення і роботу ресторанів.
З 15 червня уряд дозволив відновити міжнародне авіасполучення.
3 червня під час засідання Кабінет міністрів України ухвалив рішення про чергове послаблення карантинних обмежень.
Зокрема з 5 червня уряд дозволив:
відновити внутрішнє авіасполучення
роботу ресторанів усередині приміщень
проведення релігійних заходів на відкритому повітрі при дотриманні дистанції 1,5 між вірянами
проведення релігійних заходів у приміщеннях, з реальним перебуванням однієї особи на 5 кв. м
не дотримуватися самоізоляції людям, старшим за 60 років
проводити віддалено акредитацію освітніх програм
З 15 червня відновлюються міжнародні авіаперевезення. Проекту відповідних постанов на урядовому порталі поки що не опублікували.
Зауважимо, що кінцево рішення про послаблення карантинних обмежень в регіоні ухвалюють обласні комісії ТЕБ і НС – з огляду на епідеміологічну ситуацію. Зокрема, на Львівщині послаблення карантину, які загалом в Україні запровадили ще 22 травня, відтерміновано до 5 червня: в області не відкрили ще ні дитсадки, ні фітнес-центри, не дозволили працювати повноцінно громадському транспорту в містах та відновити інші види транспортного сполучення в області, у тому числі – роботу залізниці.
Причиною цьому є те, що останні кілька тижнів на Львівщині захворюваність на коронавірус не йде на спад, зокрема, за минулий тиждень зафіксували 19 летальних випадків, а 2 червня Covid-19 діагностували у близько сотні людей. Зараз Львівська область перебуває на 4 місці серед областей за рівнем захворюваності та смертності, тому нинішні послаблення уряду, ймовірно, комісія ТЕБ і НС також відтермінує.
Нагадаємо, карантин через пандемію коронавірусу в Україні почали запроваджувати з 12 березня, 4 квітня уряд запровадив жорсткі обмеження. Загалом карантин в Україні, згідно з останнім рішенням уряду, триватиме до 22 червня.
З 11 травня карантин поступово почали пом’якшувати, зокрема, дозволили працювати непродовольчим магазинам і ринкам, дитсадкам, фітнес-центрам, басейнам, літнім майданчикам кафе та ресторанів, а також відновили роботу пасажирського транспорту, у тому числі – залізничне сполучення.
Обласні комісії ТЕБ і НС можуть не послаблювати карантин у регіоні, якщо цього не дозволяє епідеміологічна ситуація в регіоні. Для її оцінки МОЗ визначило три критерії: кількість нових хворих за останній тиждень, кількість зайнятих ліжок у лікарнях хворими на Covid-19 та кількість тестувань.
Дмитро Снегирьов, співголова Громадської ініціативи “Права Справа”, громадський активіст, воєнний експерт
На моє переконання, у справі зі стріляниною у Броварах ми маємо справу з інформаційною операцією з боку самої Національної поліції. Це така собі сукупність узгоджених та взаємопов’язаних за метою, завданнями, об’єктами і часом інформаційних акцій, атак та заходів, що проводяться як послідовно, так і одночасно за єдиним замислом та планом.
Об’єктами інформаційної операції у нашому випадку виступають певні соціальні групи та особи, що приймають державні рішення.
Організаторам стрілянини у Броварах були потрібні глядачі і максимальний розголос навколо цієї події. Станом на ранок 1 червня суд обрав запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою 20 підозрюваним в участі у конфлікті зі стріляниною, що стався у минулу п’ятницю у Броварах. Читати Організаторам стрілянини у Броварах були потрібні глядачі і максимальний розголос
Міністерство охорони здоров’я оприлюднило інформацію про показники для послаблення протиепідемічних заходів станом на 28.05.2020. Зокрема повідомляється про таке:
Перехід областей до другого етапу карантину, що передбачає послаблення карантинних обмежень, можливий за умови відповідності епідситуації в області визначеним критеріям.
Ці критерії відображають контроль за передаванням вірусу, рівень спроможності лікувальної мережі, закладів епідеміологічного профілю та системи охорони здоров’я в цілому протидіяти поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 і, відповідно, дають змогу контролювати епідемічну ситуацію на досягнутому на поточну дату рівні:
1) інцидентність (кількість нових випадків COVID-19 за останні 7 днів на 100 000 населення) складає менше 12 на 100 000 населення (тижневий рівень захворюваності на 100 000 населення в період умовного піку епідемії на території України + 50 %);
2) завантаженість ліжок у закладах охорони здоров’я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить менше 50 % (достатня кількість для забезпечення стаціонарної допомоги хворим за визначеного рівня захворюваності та з урахуванням резерву на випадок її зростання);
3) охоплення тестуванням не нижче за рівень інцидентності — тобто середня кількість тестувань (методами полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу) протягом останніх 7 днів складає понад 12 на 100 000 населення.
Аналіз епідемічної ситуації станом на 28 травня 2020 року в регіонах
Я – український націоналіст! Головною категорією мого суспільного мислення є нація і мої політичні дії спрямовані на її захист сьогодні та забезпечення її існування завтра.
Визнаю Шевченкове трактування нації, як кровно-духовної спільноти мертвих, живих і ненароджених. Вважаю, що моїм обов’язком, а не правом, є бути тою неперервною ланкою, що забезпечить тяглість нації у її мові, культурі, традиції, історії між поколіннями вчорашніми і завтрашніми.
Усвідомлюю, що поряд зі мною на українській землі живуть і під захистом Української держави перебувають представники інших націй. Сприймаю їх членами української громадянської спільноти, якщо і вони сприймають її українські цінності та жодними діями не шкодять Українській державі. Визнаю їхнє право на плекання своєї етнічної ідентичності, якщо вони цим самим не порушують українського традиційного укладу життя і своїми діями не загрожують цілісності і суверенності Української держави.
Держава є моїм політичним ідеалом. Вона є творивом нації і найкращим інструментом її захисту, збереження, розвитку та передачі у спадок наступним поколінням українців.
Держава є вторинною і похідною від нації, а отже не може ототожнюватися з нею у часи, коли державну владу захоплюють чужонаціональні елементи і спрямовують її на шкоду національним інтересам.
Вважаю, що наповнення держави національним змістом у всіх сферах її життя є національною ідеєю на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Визнаю над собою владу Всевишнього і поважаю кожного, хто у свій спосіб трактує Його існування.
Вважаю, що родина і нація є Його творіннями і найдосконалішими формами існування людських спільнот. Вони органічно взаємопов’язані, а тому будь-які спроби руйнування традиційної родини сприймаю як зазіхання на саме існування нації.
Мова є ключовим і формотворчим елементом національної ідентичності. А тому її приниження чи доведення до стану неповноцінності є намаганням принизити мою національну гідність та зруйнувати ідентичність українців.
Сприймаю, що в результаті тривалого перебування України в російському поневоленні її сьогоднішній постколоніальний стан характеризується наявністю значної кількості російськомовного населення. Вважаю це явище тимчасовим і перехідним, а його тривалість залежним від наявності в Української держави національного проводу і системного ведення ним політики захисту українських цінностей та об’єднання на їх основі всього українського суспільства.
Визнаю, що російськомовні громадяни України можуть бути її патріотами, оскільки в силу різних обставин мають підстави любити її як свою батьківщину.
Не визнаю існування російськомовного українського націоналізму, оскільки кожен націоналізм за визначенням покликаний захищати ідентичність своєї нації, а в тому числі і її мову. Оскільки в нинішніх постколоніальних умовах її повноцінному існуванню загрожує російська імперська мова, то дійсний український націоналіст не може надавати перевагу російській мові перед українською.
Протягом останніх декількох століть Російська імперія поневолювала мою націю і завдала їй непоправної шкоди, руйнуючи ідентичність, винищуючи фізично та грабуючи природні ресурси її землі. В її сьогоднішніх планах також є ліквідація Української державності і такі намагання існуватимуть доти, доки існує сама імперія. А тому переконаний, що необхідною умовою існування Української держави є ліквідація Російської імперії і її розчленування на ряд самостійних національних держав.
Українська історія є історією національного родоводу. Своїми звершеннями і героями вона становить те ментальне тло і символіку, які формують суспільну свідомість українців. А тому її фальсифікацію і підміну героїв та символів сприймаю як агресію проти суспільної свідомості українців і як намагання позбавити їх національної пам’яті та ментально поневолити.
Усвідомлюю, що земля поряд із мовою, культурою, історією і релігією є невід’ємним елементом національної ідентичності. Вона своїм неповторним підсонням визначально впливала на формування ментальності української нації протягом її тисячолітньої боротьби за існування. А тому земля для українців має, перш за все, сакральне значення неокупної цінності.
Остерігаюся того, що позбавивши українців інших ознак ідентичності і перетворивши їх у безпам’ятне населення, що, вийшовши з дому, забуло свою національну адресу та попрямувало у безвість, для кожного, хто заздрісно поглядає на привабливу і даровану нам Господом землю, вже справою техніки стане оволодіння нею.
Вважаю помилковим і навіть шкідливим зведення завдань націоналізму лишень до захисту культурно-духовних цінностей нації. Він своїм завданням має захист її інтересів у всіх сферах життя. Без його присутності у сфері політики, а отже державного управління, неможливим буде і захист елементів національної ідентичності, а без організації економічної сфери на засадах економічного націоналізму відсутньою буде основа і для незалежного державного існування, і для культурно-духовного розвитку нації.
Поряд із загрозами національній ідентичності найбільшої актуальності набирає проблема вимирання української нації. А тому разом із захистом української мови, культури, історії та духовності на перший план виходить також завдання соціального захисту українців. З уваги на це сучасний український націоналізм ідентифікую як соціально-консервативний.
Із фактом відновлення Української державності націоналізм також перейшов із визвольного у державницький етап свого розвитку, а його могутній націомобілізуючий потенціал трансформується із революційного, і спрямованого на руйнування держав-колонізаторів, у державницький.
Вірю у конструктивне застосування потенціалу націоналізму на етапі українського державотворення і відкидаю стереотипи совєтської, постсовєтської та сучасної західної ліберальної пропаганди щодо його деструктивного характеру. Вона закономірно випливає із національних інтересів держав-сусідів, які в умовах російської агресії проти України активізують свої неоімперські зазіхання щодо її території.
Називаючи себе націоналістом, ігнорую будь-які історичні звинувачення на адресу українського націоналізму та ідентифікацію із фашизмом і нацизмом. Історично український націоналізм в історії ХХ ст. був ідеологією визволення бездержавної нації. Натомість італійський фашизм та німецький націонал-соціалізм були ідеологіями державних націй, в основу своїх світоглядів ставили відповідно етатизм та расизм і використовували їх для мобілізації своїх народів на зовнішні завоювання.
Зведення націоналізму до одного знаменника з фашизмом та нацизмом було справою рук переможців Другої світової війни, відповідало їхнім ідеологіям та прагматичним національним інтересам. Адже комунізм та лібералізм, якими послуговувалися відповідно Росія-СССР та країни Заходу, однаковою мірою виступали за ліквідацію нації і своїм ворогом вважали націоналізм, що загрожував існуванню їхніх багатонаціональних імперій.
Це мої тверді життєві переконання і я не потребую їхньої апробації чи схвалення політичними опонентами та ворогами української нації і держави. Але потребую широкої підтримки братів і сестер, яких люблю за визначенням вже тільки тому, що ми одного українського роду!
23 травня 1938 – від руки співробітника радянських спецслужб у Роттердамі (Нідерланди) загинув Євген Коновалець, полковник Армії УНР, голова Організації українських націоналістів.
Його слова стали пророчими:
«Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».
В Україні сьогодні відзначають День героїв. Свято встановлено на честь борців за волю України усіх часів. З 2014 року святкування Дня героїв суттєво поширилось у центрі та на сході.
В Україні 23 травня, відзначають День героїв – борців за свободу країни, починаючи від лицарів часів Київської Русі і закінчуючи учасниками Революції гідності та бійцями АТО/ООС у Донбасі.
Рішення святкувати День героїв 23 травня було прийнято у 1941 році в Кракові під час Другого великого збору Організації українських націоналістів (ОУН).
У середу, 20 травня відбулася прес-конференція з нагоди річниці президенства Володимира Зеленського. Глава держави відповідав на запитання журналістів, підсумовув перший рік роботи на посаді.
Рік тому відбулася інавгурація президента. Тоді високих гостей церемонії він приймав поруч з будівлею парламенту, у Маріїнському палаці – саме на цьому місці і провели прес-конференцію Зеленського.
Усі п’ять років ув’язнання у Росії я дивився прес-конференції Путіна. Це був добре зрежисований театр пафосу та брехні, де єдиним цікавим персонажем був Цимбалюк, який з року на рік запитував у головного актора, коли звільнять українських полонених.
Багато журналістів не змогли отримати акредитацію на подію з різних причин. Здебільшого у відмовах посилалися на карантин.
Своїми враженнями від прес-конференції поділився журналіст, письменник Олег Сенцов.
– Усі п’ять років ув’язнання у Росії я дивився прес-конференції Путіна. Це був добре зрежисований театр пафосу та брехні, де єдиним цікавим персонажем був Цимбалюк, який з року на рік запитував у головного актора, коли звільнять українських полонених.
Карантин в кожному регіоні прив’язуватиметься до кількості хворих на коронавірус
Кабінет міністрів України дозволив з п’ятниці, 22 травня, відновити рух громадського транспорту, відкрити пункти пропуску на кордонах з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою, а також запровадив адаптивний карантин, який діятиме в країні до 22 червня. Відповідні рішення уряд ухвалив під час засідання 20 травня.
Згідно з рішенням уряду, відновлення руху громадського транспорту триватиме так:
з 22 травня відновляться регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, внутрішньообласному та міжнародному сполученні;
з 25 травня – перевезення пасажирів у метро;
з 1 червня – залізничні пасажирські перевезення у міському, регіональному, дальньому внутрішньому та міжобласному сполученні;
з 1 червня – міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом;
з 15 червня – прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.
«Обов’язкові вимоги безпеки незмінні – масочний режим, температурний скринінг працівників, постійна дезінфекція транспорту», – заявив міністр інфраструктури України Владислав Криклій.
Він додав, що у випадку здійснення перевезення до регіону, в якому не діють послаблення карантину, автобуси можуть бути заповнені лише наполовину. При цьому біля кожного пасажира повинно бути одне вільне місце з боку, одне спереду, і одне – ззаду.
Крім того, Кабінет міністрів дозволив відкрити пункти пропуску на кордоні. Як заявив на засіданні уряду міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, якого процитувала «Українська правда», таке рішення відновить повноцінний рух на кордоні з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою.
Роботу цих пунктів буде відновлено лише після того, як відповідне рішення уряду буде опубліковане. При цьому пункти пропуску на кордоні з Росією та Білоруссю через епідемічну ситуацію залишаться тимчасово закритими.
Також уряд погодив продовження карантину до 22 червня і з певними послабленнями. За словами міністра охорони здоров’я Максима Степанова, уряд вводить певні ознаки епідеміологічної ситуації, які дозволять пом’якшувати карантин в тому чи іншому регіоні.
Однією з таких ознак, за словами Степанова, є інцидентність – середня кількість випадків Covid-19 за останні сім днів. Вона повинна становити менше 12 людей на 100 тис. населення. Крім того, завантаженість ліжок у лікарнях, визначених для хворих на коронавірус, не повинна перевищувати 50%.
«Послаблення протиепідемічних заходів застосовується або припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії ТЕБ та НС», – сказав Степанов.
Постанову з переліком усіх послаблень карантину, які почнуть діяти, уряд опублікує в четвер, 21 травня. Крім того, МОЗ має опублікувати умови, за яких ці послаблення можуть запрацювати. Раніше проект умов роботи громадського транспорту, дитячих садочків, готелів, спортзалів, проведення ЗНО та вступних іспитів виносили на громадське обговорення.