З нагоди Дня української писемності та мови журнал «Оксамит» провів конкурс на кращу статтю (творчу роботу) «Україна майбутнього». Читачам пропонувалося поділитися власним баченням розвитку нашої держави в контексті національного піднесення та сучасних геополітичних змін. Мета конкурсу – популяризувати вживання української мови в усіх сферах життя. І ось підсумки підбито!
Колектив редакції щиро дякує всім дописувачам за надіслані роботи, а їх ми отримали багато. Приємно, що листи надходили з різних куточків України, й чи не найбільше – зі Сходу. Ми переконалися, що наші земляки з Донбасу, інших регіонів, щиро вболівають за цілісність рідної країни, мріють про її мирне та щасливе майбутнє. Дякуємо вам!
Отже…
Читати «Диво-край добра і світла»: результати конкурсу «Україна майбутнього»
«Міністерство молоді та спорту вперто не хоче працювати з широким колом організацій громадянського суспільства, – повідомляє журналу «Оксамит» Віра Андріюк, бренд-менеджер ВМГО «Студентська республіка». – Замість того, щоб виконувати постанову суду, повторно призначити конкурс проектів для громадських організацій і налагодити партнерські відносини з молодіжними та дитячими організаціями, керівники міністерства відмовляються від відкритого діалогу, саботують зміни та вводять суспільство в оману, – додає вона. І ділиться матеріалами справи, яку відстоює разом зі своїми однодумцями. Далі – правда від активістів ВМГО «Студентська республіка».
Цього літа, шістнадцятого липня, Україна втратила улюбленця мільйонів, одного з найкращих акторів нашого часу, талановитого, харизматичного, єдиного і неповторного Віталія Лінецького. Не стало, немає, і другого такого не буде. Йому було всього сорок два. Трагічний випадок забрав життя… Але зосталися ролі. Їх виконав понад шість десятків! Зосталися спогади й світло, яким обдаровував при житті і яке зігріватиме тепер щоразу, коли дивитиметься на нас із екранів…
За її вікнами – простір поліського поля і ліс, який відмежовує лінію горизонту від небесної блакиті. Мальовничі місця. Поза увагою не залишається жодне народження нового дня. «А заходи сонця тут такі, що очей не можна відвести», – ділиться Марина Шикалова – народна майстриня, – була б фототехніка, таких би знімків можна було б наробити! 
Для авторитарної Росії ведення інформаційної війни, зокрема, й через українські медіа вигідне з кількох причин. Перша з них, і це не є сьогодні новиною, збереження правлячого режиму. Відтак інформаційно-психологічна війна спрямовується на те, аби у свідомості російських громадян сформувати чіткий образ зовнішнього ворога…
Людина епоха, чиї руки вправно з незламною вірою, завзяттям та любов’ю гупали по ковадлу української історії багато років, тримаючи за виріб у роботі – незалежну державу, її живу душу. Вилущуючи її з пилу радянського блюзнірства, псевдоправди, яка в’їлася так сильно, що зникати й не думає. Левко Лук’яненко – політв’язень, дисидент, Герой України, народний депутат, громадський діяч. Насправді, звання та посади настільки ілюзорна та химерна річ, яка не вартує ані шеляга, коли ти носиш у грудях серце, повне любові до власної держави. Не кожен так уміє, що й казати… І, певно, з такою любов’ю можна тільки народитися – вхопити той козацький дух генетично…
