Іван Бурдак, президент Асоціації вчених за інноваційний розвиток України,
академік УАН, доктор економічних наук, професор, лауреат літературно-мистецької премії ім. Нечуя-Левицького, письменник.
Якщо не реформуємо науку сьогодні, завтра буде пізно…
З болем у серці доводиться констатувати той незаперечний факт, що українська наука, – як фундаментальна, так прикладна і галузева, – переживає небувалий в її історії період занепаду, розгубленості, деморалізації, відсутності чіткої стратегії розвитку. 64 % працівників наукових установ згідно соцопитувань вважають, що ситуація в українській науці що час погіршується Втрачені багатовікові традиції в досягненні українськими вченими геніальних відкриттів, винаходів, реалізації талановитих наукових проектів в усіх галузях суспільного життя.
Глибока довготривала соціально-політична криза суспільства, фінансування державою вітчизняної науки по залишковому принципу, зубожіння наукових кадрів призвели до еміграції за рубіж («витоку мозку») на постійне місце проживання значної частини наших вчених, серед них – великої групи науковців із світовим іменем. Це, безсумнівно, наносить непоправиму шкоду Українській державі.
Соціальний, правовий, економічний захист українських вчених знаходиться на дуже низькому рівні, що ставить Україну в один ряд із слаборозвиненими країнами світу. В останні роки помітно зменшився прихід до храму науки молодих талантів – майбутнього національної науки, рушійної сили для духовного, економічного і соціального розвитку України.
Застійні явища в науково-технічному прогресі особливо відчутні в таких галузях: електронна, інформаційні технології, літакобудування, машинобудування,
сільське господарство, приладобудування, хімічна, енергетична, кібернетика, автотранспортна, суднобудування, медична та інші.
За всі роки незалежності України проходить «оптимізація» штатних розписів наукових установ, що призвело до різкого зниження їхньої чисельності і якості роботи. Фінансування академічної науки здійснюється в межах 5-6 млрд грн за рік, а це 0,16 % від валового внутрішнього продукту. Для досягнення вкладень у науку за прийнятих у світі середньостатистичних 3 %, ця сума повинна становити 880 млрд грн. Для припинення стагнації вітчизняної науки необхідне термінове збільшення її фінансування до рівня 2,5 % ВВП. Зважте на те, що витрати на одного вченого у нас становлять 9,3 дол. США, тоді як середньосвітовий показник сягає 190 дол. США, що у 20 разів більше, ніж в Україні.
Маємо визнати, що здебільшого структура і спрямованість наукових установ сьогодні відповідає суспільству з «плановою» економікою, якої вже немає.
Але той людський ресурс, що зберігся, несе у собі високий потенціал знань і технологій, які можуть бути ефективно використані для розвитку інновацій в сучасній Україні. Його втрата залишить майбутнє України на нульовому варіанті, у так званому «застої», а перерваний зв’язок поколінь може бути у багатьох випадках непоправним. Тому нині кращий вихід з положення – не послідовне знищення науки, а нарощування її фінансування, тобто, дати їй шанс на виживання. Ці кроки матимуть і політичне значення – Україна і світ побачать, що наше суспільства піднімається на новий щабель розвитку, який можливий лише на основі наукового забезпечення.
Наступний крок для збереження інтелектуального потенціалу полягає у сприянні держави запиту на наукову продукцію, зокрема, у відродженні Державних замовлень на неї (нині – майже відсутні) через міністерства і відомства з виділенням їм необхідного фінансового забезпечення. Для цього необхідно надати відповідні повноваження технічним радам при них, як координаторам цих замовлень. Потрібно перейняти досвід розвинених країн світу на створення корпоративної науки і там, де це вигідно – створити приватні наукові установи. Доцільно інтегрувати науку в соціальний механізм держави шляхом замовлень на проведення моніторингів, аудиту, включаючи і екологічний.
«Наука – це не засіб задоволення чиєїсь цікавості, а гарантія безпеки держави» (Максим Стріха)
Дуже прикро, що державна влада за весь період незалежності України відверто самоусунулась від вирішення суттєво важливих політичних і організаційних проблем інноваційного, багатогалузевого розвитку національної науки. Особисто я глибоко здивований тим, що в період цьогорічних компаній по виборах Президента і Верховної Ради України жодна політична партія, жодний кандидат в Президенти і в депутати парламенту публічно не згадав національну науку, не презентував, бодай, невеликої програмки виведення її з глибокої кризи. Складається враження, що «елітарний» прошарок нашого суспільства або не розуміє провідного значення національної науки в розвитку суспільства, або далекий від поняття, що це таке. А тому й не дивно, що за ці роки суспільствознавство, як державотворча наука, майже зупинила своє існування. Цілком зрозуміло, що державні політики високого рангу виключили з власного лексикону поняття про суспільно-політичний лад, який існує в країні і про те, який суспільно-політичний лад вони будують. Все звелося до поняття, яка форма правління в державі – чи президентська, чи парламентська, чи президентсько-парламентська, чи парламентсько-президентська, а чи то президентсько-президентська.
Пригадаймо слова Леоніда Кучми, який обійнявши посаду прем’єр-міністра, заявив: «Якщо мені скаже президент Леонід Макарович Кравчук конкретно, який суспільно-політичний лад він будує в Україні, тоді я буду знати, в який бік повертати голоблі Кабміну…».
І що ми сьогодні маємо? Цитуючи слова Леоніда Макаровича, «маємо те, що маємо…». Мудрий український народ з цього приводу склав дотепний анекдот:
«Зустрілися біля пам’ятника Леніну в Києві В. Щербицький, Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович.
В. Щербицький до Кравчука: «Льоня, невже тобі не соромно – що ти зробив з Україною?»
Л. Кравчук: «Володимире Васильовичу, я тільки розпочав…»
Л. Кучма: «А я продовжив розпочате Леонідом Макаровичем…»
В. Ющенко: «А я завершую продовження Леонідом Даниловичем розпочатого Леонідом Макаровичем…»
В. Янукович: «Вони закінчили все те, що розпочав Леонід Макарович. Для мене залишили лише більшовицьке «Межигір’я»…»
П. Порошенко: «Помиляєшся Вікторе. В Україні ще багато добра залишилося…»
В. Зеленський: «Земля…»
В. Щербицький: «Щоб не померти вдруге, я вас залишаю».
Про зміст, форми і стратегію діяльності ГО «Асоціація вчених за інноваційний розвиток України»
У квітні цього року президія Асоціації звернулась до новообраного Президента Володимира Зеленського з листом, де викладені основні стратегічні напрями інноваційного розвитку національної науки, зокрема, йдеться мова про сприяння глави держави, щоб Асоціація вчених за інноваційний розвиток України була внесена в перелік організацій з реалізації Національних проектів на принципах державно-приватного партнерства, адже її науковий потенціал розраховано на інноваційний розвиток України з наданням їй повноважень експертно-дорадчої служби у зв’язках науки з виробництвом. Відродимо вітчизняну науку разом!
З терміну подачі наших пропозицій минули понад три місяці. Відповіді поки що ми не одержали хоча тричі офіційно нагадували про це керівнику офісу Президента.
Громадська організація АВІРУ заснована установчим з’їздом 22 червня 2017 року. Здійснює свою наукову діяльність на підставі Статуту і Програми, затверджених з’їздом. Постійний виконавчий орган Асоціації – президія. У двадцяти областях утворені обласні філії, проводиться організація міських і районних філій. При президії функціонують постійні комісії по всіх напрямах наукової діяльності, а також вчена рада. В стадії організації знаходиться Центр аналітичних досліджень, працює експертна рада. Успішною є праця Київської міської, Харківської, Сумської, Закарпатської, Тернопільської, Миколаївської, Одеської, Донецької, Чернігівської, Волинської, Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької обласних філій, Білоцерківської, Яготинської, Вишгородської, Глухівської, Кременчуцької районних філій.
Асоціація вважає за необхідне здійснювати співпрацю по підготовці законодавчих документів з Комітетом Верховної Ради по науці, з Урядом, міністерствами та відомствами з питань реалізації наукових проектів і програм, налагодження тісних творчих зв’язків, ділових стосунків з науковими закладами різних форм власності, напрямів наукових досліджень і тематичного спрямування за фаховим принципом.
Вчені з різних регіонів країни, президія Асоціації виступають з ініціативою стосовно прийняття Верховною Радою України Закону про проголошення 2020–2024 рр. «п’ятирічкою інноваційного розвитку української науки». З обов’язковим затвердженням відповідної Державної програми. Саме цією програмою, на наш погляд, було б доречним передбачити організацію в Україні стратегічного наукового центру високотехнологічних компаній, подібного по формі і змісту діяльності Силіконовій (Кремнієвій) долині в США – штат Каліфорнія. Там розміщені офіси найбільших компаній по виробництву електроніки і програмного забезпечення.
В роботах задіяні більше 300 тисяч кращих спеціалістів. Успішно працюють науково-дослідні інститути, лабораторії, університети. Загальна чисельність науковців, фахівців, студентів, викладачів становить 500 тисяч осіб.
В цьому році в Китаї створюється Силіконова долина по розвитку насінництва овочевих культур, зрозуміло, на науковій основі.
Приймаючи до уваги той факт, що за роки незалежності українська наука відстає від світового рівня на 40–50 років, як кажуть «гра варта свічок», – щоб не плентатись у хвості планети, варто від умовно званого «воєнного комунізму» перейти до народного економізму і наукову галузь вивести у над пріоритети інноваційного розвитку нашого багатостраждального суспільства. Мудрість українського народу здатна долати будь-які висоти на життєвому шляху.
На думку прогресивних вчених України, давно пора вивести науку з підпорядкування Міністерства освіти і науки, де вона знаходиться «у приймах», у її рідну оселю, якою може бути Державний Комітет чи Агенція в прямому підпорядкуванні Кабінету Міністрів України, ввести посаду віце-прем’єр-міністра по науці (або інноваційному розвитку науки), довести до середньо-світового рівня державне фінансування видання наукової і художньої літератури.
Наукова п’ятирічка, вважаю, змобілізує духовно-креативні та інтелектуальні сили вчених, інноваційно-орієнтованого бізнесу, прогресивної частини громадянського суспільства і сприятиме переведенню наукових кадрів з розряду заробітчан від науки до її господарів.
Leave a Reply