Як українцям правильно використовувати російську мову: три правила інформаційної війни

Структурування інформаційного впливу

Для початку треба визначитися, з ким і як працюємо. Однозначно, нам необхідно:

1) посилювати український колективний інтелект

2) не посилювати російський колективний інтелект.

Для посилення українського колективного інтелекту йому треба давати корисну інформацію – адекватну, продуктивну, надихаючу. Ця інформація має вказувати ієрархію цілей, пропонувати шляхи їх досягнення, піднімати моральний дух, згуртовувати, посилювати етнічну ідентичність і самобутність. Зокрема, українцям треба давати якісну аналітику. Інформація для українців має формувати позитивне, творче мислення.

Натомість для російського колективного інтелекту треба давати пропаганду, яка послаблює російську агресивність, переконує в невигідності війни з Україною, зосереджує увагу на внутрішніх російських поразках. Така інформація повинна підривати російський бойовий дух. Ми не повинні видавати нічого, що може бути використано для посилення  російського колективного інтелекту.

Мовна дисципліна

Отже, маємо два якісно відмінні інформаційні потоки: перший спрямований на українців, другий – на росіян. Як зробити, щоб кожен з них не розсіювався, а точно знаходив свою «цільову аудиторію»? Діяв вибірково, «таргетовано» (від англ. target – мета).

Головним засобом для вибірковості інформаційного впливу є мова. Це природний, а тому найефективніший інструмент розділення на своїх і чужих. По-суті, йдеться про етнічну ідентифікацію, адже етимологічне значення слова «етнос» – це «група своїх людей».

Українці і росіяни – це два різні етноси, причому з дуже відмінними етнічними характерами – див.: Люди і орки, або Як помиритися з Мордором: розгадка загадкової російської душі.

Українці – це ті, кому комфортніше мислити і говорити українською мовою. Росіяни – це ті, кому комфортніше мислити і говорити російською. Кожна людина прагне до комфорту, відтак вибирає інформацію тією мовою, з якою простіше, з якою менше енергозатрат на переробку інформації. На цьому й будується принцип вибірковості інформаційного впливу: «Українцям українською, росіянам російською». Мова сама знаходить потрібну цільову аудиторію.

Далі – більше. Попри деяку подібність української і російської мов, росіяни важко сприймають письмову українську, а розмовну, особливо швидку, на слух майже не розуміють. Ще важче їм генерувати інформацію українською мовою. Відтак росіяни намагаються уникати україномовної інформації, все україномовне їх відштовхує і лякає своєю незрозумілістю.

Українці тут мають перевагу: у своїй масі вони добре розуміють як українську, так російську мови, понад те – відносно легко можуть генерувати інформацію російською мовою.

Звідси просте правило таргетування:

Спрямований на українців інформаційний потік має бути україномовним, натомість спрямований на росіян – російськомовним.

Описане вище – це ази інформаційного впливу, зрозумілі навіть малій дитині. «Українцям українською, росіянам російською» – що може бути простіше? Для будь-якої розумної людини очевидними і самозрозумілими є три наступні правила.

Три правила інформаційної війни та їх застосування

1. Вся інформація перевіряється. Якщо американці кажуть «Богу ми довіряємо» (In God We Trust), то українці додають: «Все інше ми перевіряємо».

2. Адекватна і продуктивна інформація генерується виключно українською мовою. Тому що, повторимо, українська мова легко сприймається українцями, натомість важко сприймається росіянами. Серед іншого, «український код» утруднює роботу російським аналітичним і розвідувальним центрам. Це важливо, адже в сучасному світі 99% розвідувальної інформації здобувається з відкритих джерел.

3. Інформація, яку українці генерують російською мовою, не повинна містити знань і відомостей, які Росія може використати для посилення себе або застосувати проти України. Розумний українець ніколи не дасть ворогу зброю, яка буде використана проти нього.

Ще раз наголосимо, що ці три правила є природними і очевидними навіть для людей з початковим рівнем інтелекту.

– Але ж перевіряти всю інформацію дуже важко…

Щоб полегшити виконання першого правила, необхідно зосередитись на корисних джерелах і відсіяти сумнівні. Одразу ж стане легше.

– Де шукати корисні джерела?

Згідно з другим правилом, корисна для України інформація генерується українською мовою, відтак нашим пріоритетом є україномовні джерела. Найкращими джерелами є автори-українці. Дуже корисними є переклади на українську з правих американських ресурсів – такі переклади легко сприймаються українцями (відтак роблять їх сильнішими) і майже не сприймаються росіянами.

– А що робити з російськомовною інформацією?

Російська мова де-факто є мовою пропаганди – як з російської, так і з української сторони. Російськомовний простір – це простір війни, густо насичений негативом, ненавистю, брехнею, матюками, інформаційним сміттям, комп’ютерними вірусами, пастками і спокусами. Тому від нього краще триматися подалі.

Дуже важливо завжди пам’ятати, що людський мозок є надзвичайно досконалим і адаптивним суперкомп’ютером. Для того, щоб ефективніше обробляти інформацію, він автоматично підлаштовується під отримуваний інформаційний потік. Відтак будь-яка інформація, яку ми сприймаємо і запам’ятовуємо, неминуче нас змінює – хочемо ми цього чи ні. «З ким поведешся, того і наберешся».

Тому з надзвичайною обережністю треба ставитися навіть до відносно нейтральної російськомовної інформації, в тому числі наукової і технічної. Враховуючи, що Росія відстала від США на десятки років, таку інформацію краще брати з актуальних англомовних першоджерел, а не вторинних російськомовних наслідувачів. 

Безпечно працювати з російськомовною інформаційною отрутою можуть тільки спеціалісти з інформаційної війни або, принаймні, добре обізнані користувачі. Щонайменше треба знати структуру цього простору.

Структура російськомовного простору в Україні

1. Агенти. Це ті, які свідомо працюють на Росію, хвалять російське і паплюжать українське, поширюють хаос і тривогу, «зраду» і «всепропало», сум і зневіру. Зазвичай отрута маскується і додається в пропорції 50 на 50, чи навіть 20 на 80. Згадані «агенти» ідентифікують себе з російським етносом, це –  російська етнічна мережа. Генератором усього цього бойового потоку є Москва, а його поширення відбувається через розгалужену мережу телеканалів, сайтів, блогерів, спікерів, коментаторів, тролів, газет, видавництв тощо.

2. Трансформагенти. Це ті, які працюють на ворога несвідомо. Росія їх використовує «втемну». Це «корисні ідіоти» – див.: Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни. Їх надзвичайно багато в масових соціальних мережах. З якимось мазохістичним задоволенням вони підхоплюють московську отруту і енергійно розганяють її в доступному ним інформаційному просторі. Цим вони створюють сприятливе тло для діяльності «агентів», хоча вважають, що допомагають Україні.

3. Заробітчани. Поширюють будь-яку інформацію, переважно деструктивну, аби лише це приносило гроші. Це ті, що продають інформаційні помиї. Забруднюючи інформаційний простір, вони також сприяють застосуванню російської інформаційної зброї. Але якщо «трансформагенти» це роблять безплатно, то «заробітчани» на цьому непогано заробляють.

4. Українські патріоти. Займають проукраїнську позицію і використовують російську мову згідно з її цільовим призначенням – для впливу на росіян. Розповідають про українські успіхи і російські поразки, дають проукраїнську інтерпретацію подій, але не опускаються до підтасовок. Це м’яка українська пропаганда. Яскравим прикладом такого інформаційного ресурсу є відеоканал Володимира Бучка.

Перші три сектори російськомовного простору працюють проти України, четвертий – за Україну.

Проте є ще й п’ятий сектор – це проект «російської України», або «іншої Росії». В тактичному плані він є ситуативним союзником України, але в стратегічному – ворогом. Про це – в наступній статті.