Не варто ображатися на державу

Коли трапляється чути нарікання на складну сьогоденність – дивуюся. Миттєво пригадуються страшні та криваві періоди, позначені колосальними втратами та болем українського народу. Усякому поколінню Господь дарує свій час і випробовування. А от як його прожити, вистояти і перемогти – залежатиме тільки від нас…

Коли трапляється чути нарікання на складну сьогоденність – дивуюся. Миттєво пригадуються страшні та криваві періоди, позначені колосальними втратами та болем українського народу. Усякому поколінню Господь дарує свій час і випробовування. А от як його прожити, вистояти і перемогти – залежатиме тільки від нас. Кожен має взяти на себе ту частину відповідальності, яка стане невеликою, але важливою у спільній перемозі.
Починати із себе – це гасло за всіх віків та народів було єдино вірним у скрутні моменти, тактикою та стратегією, спрямованою на виживання нації. А найстрашнішими ворогами вважалися байдужість і страх.
Нині людство переживає етап зміни епох, позначений марнотратством енергії, грошей, сил та часу. Саме час – безцінний та, на жаль, скороминущий, витрачається на пусті розваги, гонитву за розкошем, лоском, багатством. Заради уявного люди йдуть на злочини – моральні та кримінальні. Якраз тоді, коли молоді, але мужні й віддані воїни захищають Україну від терористів, віддають свої життя задля процвітання нації та її щасливого майбутнього. Бо вони – справжні сини українського народу, у їхніх генах тече кров істинного патріота. І не в статках щастя. Можна бути багатим і нещасливим. Та навпаки: не маючи маєтків та рахунків – бути найщасливішою людиною на світі, радіти прийдешньому дню, сонячному променю та посмішці дитини.
Вірю, що кожна людина приходить у цей світ, щоб принести в нього світло своєї любові, добра і таланту. Вона не народжується нікчемною – такою вона стає, коли міліє криниця людської совісті, тоді з’являються зрадники, пристосуванці, «тушки»-перекинчики.
Вірю, що ми зможемо зробити наше життя кращим. Але спочатку треба працювати над собою, адже, якщо кожен почне із себе – зміниться суспільство загалом.
Тому не варто ображатися на державу, цуратися та зневажати рідну мову, культуру, традиції, якщо ти громадянин цієї країни – у тебе немає на це права. Зате є священний обов’язок – боронити Україну від загарбників, поневолювачів духу і свідомості. Треба сказати «Досить!» і починати діяти!

Тамара Маркелова,
головний редактор журналу «Оксамит»