20 листопада у столиці відбулася визначна подія – легендарний найстаріший в Україні журнал «ЖІНКА» зібрав у величних стінах Національного музею літератури України своїх друзів, шанувальників, героїв сторінок та обкладинок. А причина зібратися – вагома. Саме у цей день часопис відзначав свої перші 105 років від дня заснування. Історія видання – це хроніка життя в Україні: жінок, чоловіків, родин, підприємств, держави…
У 1920-х роках, коли вийшов перший номер журналу «Комунарка України» – праматері сучасної «Жінки» – українська жінка щойно починала виборювати своє право бути видимою: в літературі, у публічному просторі, в культурі. Це був час української революції 1917-1921 років, коли з’являлися нові форми державності, країна жила надією на краще життя. Але не судилося: голодомор, репресії, розстріляне відродження, війна…
У січні 1946 року, оновлений часопис вийшов під назвою «Радянська жінка» – саме такою її пам’ятають багато наших читачів, адже тиражі були захмарними -2 млн 220 тис. щомісяця. Він був світлим променем і маленьким святом посеред буднів соцзмагань, нескінченних черг і вічного дефіциту на все.
З відновленням незалежності України у 1991 році журнал знову змінив назву – став називатися «Жінка».
Урочистості зібрали киян та гостей з усіх куточків України. Вітати ювіляра приїхала делегація представників Львівщини на чолі з депутаткою Стрийської РДА, головою ГО «Опілля Стрийського району» Марією Рогулєю; письменниця, казкарка і володарка чарівного голосу, обкладинка цьогорічного березневого номера Анна Григорович; співак, гітарист, автор пісень з Одеси Анатолій Себов; начальник відділу освіти, охорони здоров’я, культури та спорту Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області Ярослава Журавель.
Від імені партнерів та гостинних господарів заходу – Національного музею літератури України – «ЖІНКУ» вітала заступниця генерального директора Тамара Сидоренко.
У своїй презентації головна редакторка Тамара Маркелова представила результати свого дослідження журналу за 105 років діяльності. Вона провела десятки годин за роботою в архівах. Історія журналу жива, адже в ній наші люди: їхні мрії, перемоги, втрати, праця, родини, життєві дороги.
Багато зворушливих щирих побажань на адресу колективу редакції у вітальному слові висловив генерал армії України, голова ГО «Народні збори України» («ВІЧЕ») Микола Маломуж.
Леокадія Герасименко подякувала за можливість привітати «ЖІНКУ» від Спілки жінок України та ГО «Рада жінок Києва».
Учасників урочистого зібрання чекали неймовірні враження від творчих вітань, які подарували присутнім талановиті українські митці:
народна артистка України, професор Київської консерваторії, нині Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Людмила Ларікова;
народний артист України, художній керівник Київського академічного вокально-хореографічного ансамблю «Україночка» Віталій Юхименко;
заслужена артистка України, переможниця 14 конкурсу краси «Місіс світу – 2008», авторка пісень, неповторна Камалія;
володар неповторного оксамитового баритона Олександр Ткаченко;
Заслужений артист естрадного мистецтва Олександр Кравцов;
дипломанти міжнародних та всеукраїнських конкурсів, студентки Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського тріо бандуристок «Пава»;
дует «Мелодія»: Ірина Попова (фортепіано), Світлана Федотова (домра);
письменниця-сатирик Ірина Вазерцева.
На завершення свята, коли проводили серед учасників заходу розіграш трьох річних передплат на журнал «ЖІНКА» на 2026 рік, пролунала сирена повітряної тривоги. Війна триває. Українське українськомовне періодичне видання – це теж воїн у боротьбі за незалежність та існування української нації, наш духовний і культурний оберіг, що понад століття зберігає традиції та виховує мудрість цілих поколінь.
Пресслужба журналу “ЖІНКА”
