 Наталія ДАВИДОВИЧ ВІД АВТОРА. Я не політик і не беруся оцінювати значущість того чи іншого претендента на місце у парламенті, на мандат депутата. Однак, ці люди надалі покликані розв’язувати важливі питання нашого з вами життя. Тому хотілося б, щоб про них та про їхні вчинки, думки, результати звернень громадян розповідали не лише перед виборами, рекламуючи у передачах, буклетах, газетах. Але й у процесі їхньої роботи.
Наталія Давидович – депутат парламенту Молдови, віцеголова Комісії з прав людини та міжетнічних відносин, журналіст та колишній радник президента.
Думка, бажання написати про неї з’явилося не спонтанно, не в один день. Повинна обмовитися одразу, що у невеликій Республіці Молдова професійні журналісти, а ми з Наталією – колеги, дуже добре знають один про одного за іменами, характерними матеріалами, стилем. І якщо навіть особисто не знайомі, то з їхньою позицією обов’язково. Робота в різні часи на різних каналах зробила Наталю публічною людиною, а значить відомим тією чи іншою мірою журналістом. Посада радника президента Майї Санду, яку вона займала з 2020 по 2024 рік, цю позицію зміцнила. Однак після отримання депутатського мандату від правлячої партії коло її обов’язків суттєво розширилося. Мені, людині, яка все життя пропрацювала у сфері журналістики, було не байдуже, як почувається журналіст у кріслі депутата.
Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну і потоку біженців, що хлинув у Молдову, багатьом громадським організаціям, у тому числі очолюваної мною Асоціації Українського Культурного Руху в Молдові, довелося взяти на себе багато функцій з прийому, розміщення та піклування про сім’ї українців, які прибували до Республіки. Зі свого боку, більшість депутатів парламенту також активно розв’язували питання прийому та піклування про біженців. Наталія Давидович з перших днів війни брала найактивнішу участь у долі українських біженців, захищаючи на всіх рівнях інтереси тих, хто відразу опинився без домівки, без даху над головою, без коштів, з дітьми на руках та в іншій країні. Шляхи перетнулися. Читати Депутат парламенту Молдови Наталія Давидович: «Моя сім’я, рідні люди, всі мої друзі на одному боці зі мною»
 У ніч проти 6 березня Нацбанк України повідомив про затримання угорськими силовими органами інкасаторських бригад українського державного «Ощадбанку».
У складі інкасаторських бригад перебувало сім працівників банку. За інформацією «Ощадбанк», інкасатори перевозили готівку та банківські метали – 40 млн доларів, 35 млн євро та 9 кг золота. Гроші й банківське золото перевозили в межах міжнародної угоди між «Ощадбанком» і Raiffeisen Bank International. За інформацією української сторони, вантаж був оформлений відповідно до міжнародних правил перевезень і чинних європейських митних процедур. Читати Заручники Орбана: як слова Зеленського і 90 млрд ЄС призвели до скандалу з інкасаторами
 У переддень нового року у героїчній Бородянці відбулася особлива подія: тут презентували книгу Ольги Фещенко «У кожної сльози своя історія», що стала справжнім актом консолідації та патріотичного настрою.
Того дня до міського Палацу культури з’їхалися героїні книги, творча інтелігенція, мешканці Бородянки, Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля, Києва – люди, об’єднані спільним досвідом війни й вірою в Перемогу. Захід, організований у співпраці з Бородянською центральною бібліотекою, був неформальним – він був глибоко людяним, емоційним, живим. Читати У кожної сльози своя історія
 У сучасному українському культурному просторі є події, після яких довго не відпускає відчуття внутрішнього піднесення, духовного збагачення. Саме такою стала презентація нового історично-пригодницького роману «МІСТ» української письменниці, доктора філософії в галузі історичних наук, громадської діячки Лори Підгірної.
Зустріч відбулася в знаковому історичному місці: ресторації «Стара фортеця». Сама атмосфера там дихала давниною, адже кам’яні стіни, тераса з чудовим краєвидом на каньйон та відчуття історії навкруги – все це створювало особливий простір, що надихав уяву та занурював у сюжет книги. Читати Замковий міст у Кам’янці-Подільському – давньоримський віадук?
 Дмитро Снєгирьов, політичний оглядач, співголова ГІ “Права справа” Повномасштабна війна перетворила інформаційний простір на ключовий елемент національної безпеки. Державне мовлення — це вже не просто журналістика, а інструмент стратегічної комунікації.
Тому головне питання — хто наразі формує порядок денний і з яким бекграундом ці люди? Читати “Федералізація”, “ЛНР” і телемарафон: що варто знати про біографію ведучого “Суспільне” Діхтяренка?
 Рішення російської влади заблокувати Telegram на території країни-окупанта і ТОТ України передує кільком виборам, зокрема до російської Держдуми та законодавчих зборів.
Путінський режим боїться, що західні спецслужби можуть використати Telegram для дестабілізації ситуації в країні. Передумовою цьому є і поразки фронті. Читати Блокування Telegram у рф і чутки про мобілізацію: як Кремль готується до виборів -2026
 Вступаючи на посаду міністра оборони, Михайло Федоров оприлюднив план дій, ключовим у якому було створення професійної армії за рахунок реформ, цифровізації, викорінення корупції та нових підходів до комплектування, серед яких — проєкт “Контракт 18–24”. Детальніше про ці плани стало відомо після зустрічі глави Міноборони з представниками депутатського корпусу.
За словами депутатів, Федоров планує провести аудит війська перед тим, як запроваджувати нові контракти та виплати. Читати Аудит замість популізму: як Федоров планує реформувати ЗСУ та перезапустити комплектування
 У Росії фактично заблокували або суттєво обмежили роботу Telegram — платформи, яка за роки війни стала не лише головним інформаційним майданчиком, а й робочим інструментом для армії, спецслужб та пропагандистської машини. Рішення, що подається як крок до «інформаційного суверенітету», вже спричинило нервову реакцію у воєнкорів та публічні скарги російських посадовців.
Я вважаю, що наслідки цього кроку для самої Росії можуть виявитися значно болючішими, ніж це виглядає на перший погляд. Читати Без Telegram і Starlink: як російська армія повертається у 2022 рік
 Країна-агресор в неділю, 1 лютого, атакувала залізницю в Дніпропетровській області, а також залізничну інфраструктуру в Конотопі Сумської області. Про це заявив президент Володимир Зеленський у Telegram після селекторної наради.
“Залізничники реагують, відновлюють, намагаються швидко все лагодити і зберігають зв’язок між регіонами”, — сказав глава держави. Читати Інфраструктурний терор: окупанти наносять синхронні удари по теплопостачанню й залізниці України
 Противник змінив тактику ударів по Україні, зосередившись на цілеспрямованому знищенні енергетичної інфраструктури в період максимальних холодів, щоб спровокувати соціальну кризу і посилити тиск на українське керівництво.
Москва добре усвідомлює, що повністю паралізувати українську економіку неможливо, оскільки значна частина електроенергії виробляється атомними електростанціями. Читати Енергетичний геноцид: окупанти б”ють по інфраструктурі найбільших міст, щоб схилити Україну до територіальних поступок
|
|
