«І Білокур там Катерина свої картини малювала»: у Богданівці відбувся фестиваль «Катеринина пісня»…
Катеринина сотня зібрала на фестиваль шанувальників таланту Катерини Білокур
Ніна Головченко
9 червня 2019 року на батьківщині Народної художниці України Катерини Білокур, на вшанування пам’яті відомої мисткині, у селі Богданівка Яготинського району Київської області, відбувся 8-й Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості «Катеринина пісня».
Збиралися колективи – учасники фестивалю біля садиби Катерини Білокур: хтось споглядав буйне цвітіння троянд, ясмину, лілій, ромашок, маків та ін. квітів у саду музею; хтось уважно слухав розповідь про складне життя талановитої сільської жінки від завідувачки Ольги Шаповал, яка просто й сердечно переповідала гірку історію непошанованої за життя геніальної української художниці. Хтось, наспівуючи молитовну мелодію пісні про Катерину Білокур учасниці фольклорного гурту «Черкаські цокотухи»» (село Кононівка, Драбівського району, Черкаської області) Катерини Семенюк («…І Білокур там Катерина свої картини малювала… / Живе її душа в картинах, вона ніколи й не вмирала…»), починав сакральне дійство − плетіння вінка Пам’яті. Квіти для Катрі творчі колективи привезли до Богданівки із сіл і міст Київської, Черкаської, Полтавської та Чернігівської областей.
До садиби-музею завітали також майстри пензля (Тетяна Захарченко, Тетяна Юшковець, Оля Фрасинюк та її мама пані Ганна, Таня Ладоненко, Марина Саркісян та ін.), видавці книги про Катерину Білокур М. Кагарлицького «Листами, мов зорею засвітилася» Анна Горошко та вдова Миколи Феодосійовича Ольга Кагарлицька, соліст хору «Чумаки» Олександр Яцина, шанувальники таланту Катерини Білокур із різних міст і сіл України.
«На прощу до Катрі» (до могили народної художниці К. В. Білокур у центрі села) учасники фестивалю урочистою ходою рушили тоді, коли доплели вінок Пам’яті. Біля могили художниці відбувся Реквієм «Катерино Василівно, Квітко наша Українська, Пам’яті Вашій вклоняємося!». 
Засновники фестивалю сільський голова Богданівки Юрій Борисенко та керівник сільського народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Берегиня» Надія Слабковська на літній сцені сільського клубу відкрили 8-й Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості «Катеринина пісня» церемонією нагородження учасників конкурсу дитячого малюнку, присвяченого Катерині Білокур. Кожна дитина отримала подяку та грошову премію. Диплом переможниці конкурсу дістався Анастасії Мандриченко.
Грамоти вручили і представники адміністрації Яготинського району: перший заступник голови Яготинської райдержадміністрації Тетяна Сухенко подякувала завідувачці музею-садиби К.В. Білокур Ользі Шаповал за самовіддане служіння пам’яті народної художниці; співзасновниці фестивалю Надії Слабковській грамоту вручила в.о. начальника відділу культури, туризму, національностей та релігій Яготинської райдержадміністрації Людмила Соколенко. Із відкриттям фестивалю, що стає культурною родзинкою не лише Київщини, а й усієї України, привітали його учасників заступник голови Яготинської районної ради Володимир Потильчак, народний депутат Сергій Міщенко (лист від пана Сергія виголосила його помічниця Леся Дзюбак).
Власне фестиваль розпочався із виконання пісні Лесі Шиденко «Я намалюю квіти», виступу ансамблю «Берегиня», у виконанні якого прозвучали улюблені українські народні пісні Катерини Білокур; художнього читання (Ніна Михайлишина, Надія Бондарєва) уривків із листів Катерини Василівни за книгою М. Кагарлицького «Листами, мов зорею засвітилася», перевидання якої було презентовано в рамках цього фестивалю.
Глядачі були долучені також до своєрідного перформансу, коли заквітчані дівчата, тримаючи в руках хустину з яблуками, що повторювали обриси знаменитої картини Катерини Білокур «Богданівські яблука», пригощали червонобокими плодами учасників фестивалю.
У концертній програмі фестивалю взяли участь:
- Народний фольклорний гурт «Берегиня» с. Богданівка Київської області
- Народний фольклорний гурт «Червона калина» с. Лука Київської області
- Народний фольклорний гурт «Коралі» смт Новооржицьке Полтавської області
- Народний фольклорний гурт «Мальви» с. Макіївка Чернігівської області
- Народний ансамбль народної пісні «Рідні наспіви» Київської області
- Народний хор «Джерело» Київської області
- Народні вокальні ансамблі «Старости» та «Березичі» Полтавської області
- Народний ансамбль обрядової пісні «Свашечки», народний автентичний ансамбль «Надія» та фольклорний гурт «Черкаські цокотухи» Черкаської області
- Фольклорний гурт «Гречаники» с. Велика Димерка та Український народний хоровий колектив с. Лебедин Київської області
- Вокальні ансамблі «Краяни», «Петрушаночка» та «Хуторянка» Київської області
- «Троїсті музики» с. Ковалівка Київської області та інші колективи
Враженнями про велелюдне свято української творчості у Богданівці поділилися організатори та гості 8-го Всеукраїнського сільського фестивалю народної творчості «Катеринина пісня». Вони ж наголосили і на певних проблемах, пообіцяли мистецькі сюрпризи на фестивалі 2020 року:
Марина Саркісян, художниця, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстриня петриківського розпису, м. Київ:
Великий подарунок долі!) День щастя! Сьогодні був чудовий день! День спогад, день творчого переосмислення, день зустрічі і нових знайомств, святий для мене день, який подарував мені такі піднесені почуття радості і подяки! Сьогодні, в день пам’яті і вшанування всесвітньовідомої геніальної української художниці, генія пензля і слова Катерини Василівни Білокур, я побувала у неї в гостях в Богданівці.
9 червня 1961 року пішла у Божії обійми ця геніальна жінка, залишивши по собі нам у спадок такі яскраві твори мистецтва, які мають велику цінність для України. І саме сьогодні мені випала честь уже вдруге відвідати музей-садибу художниці та Яготинську картинну галерею.
Майже 10 років пройшло з моєї першої зустрічі в будинку, де творила майстриня пензля. Тоді, стоячи в її будинку, я, художник-початківець, просила благословення на творчість, благала допомогти стати художником. Подумки казала: «Дорога Катерино Василівно! Ви зараз на небі, благаю вас попросити Бога, щоб і мені дав змогу творити. Тільки ви можете там біля Нього попросити творчості і для мене. Ви знаєте, як це важко, коли бажання творити не дає спокою, коли воно не дає тобі спати, не дає думати ні про що, окрім тієї творчості, що випирає з грудей, що живе в серці маленьким пагоном. Тільки Ви знаєте ціну такому малюванню, тому що пройшли через такий важкий і тернистий шлях художника». Я хочу бути творчою особистістю, я хочу бути художником! Я знаю, що буде важко, але я приймаю цей шлях!.. Просила благословення, просила підтримки, просила місця, хоч скраєчку і для своєї творчості серед митців…
…І сьогодні, моя подорож і зустріч із Катериною Василівною перетворилася на зустріч-подяку. Велику сердечну подяку за те, що можу малювати, за те, що моя душа лине до мистецтва і людей через кожен виконаний мазочок. Так само, як 10 років тому, на очах з’являлися сльози і, ледь стримуючи їх, я подумки дякувала цій жінці. Дякувала за те, що малюю, дякувала за те, що маю змогу малювати, маю можливість дарувати людям радість через свої твори. Дякувала і дякую серцем за присутність у моєму житті, дорога Катерино Василівно!
Щастя бути знову в гостях у людини, яка стала для мене духовною творчою матір’ю, щастя за відчуття підтримки, якої так бажала і яку завжди відчуваю!..
Ніна Михайлишина, культуролог, членкиня оргкомітету фестивалю:
«А, може, й справді Катерина живою квіткою була…» Саме таким рядком із поезії харківського художника, дисидента, автора меморіальної дошки Катерині Білокур (на садибі-музеї у Богданівці) Тараса Савченка називався захід, присвячений 109-й річниці від дня народження Катерини Білокур, яскравою барвою якої була зустріч із земляками народної художниці ‒ фольклорним ансамблем «Берегиня» з села Богданівки Яготинського району. Усе це театралізоване дійство відбувалося в Національному музеї літератури України 2009 року.
Пролетіло майже 10 літ, і наша дружба з «Берегинею» вилилась у яскравий народний сільський фестиваль із поетичною назвою «Катеринина пісня». Уже восьмий рік на землю Богданівської володарки малярського пензля злітаються, приїздять, приходять гості та шанувальники творчості Катерини Білокур, а також учасники фестивалю. І рясніє Богданівка у ці червневі дні розкішними народними вбраннями, усміхненими обличчями простих людей, веселих діточок, старших людей, котрі навіть із ціпком добиваються до садиби, щоб уклонитися землі, яку так філігранно змалювала у своїх квітах-дітях Катерина Василівна…
Дякую долі за знакову зустріч із Євдокією Осьмак, котра дуже багато зробила для збереження пам’яті про велику художницю, розуміння й організацію процесу Надійкою Слабковською, благословення Миколою Кагарлицьким, усіляку підтримку фестивалю сільським головою Юрієм Борисенком, яскраве інформаційне висвітлення події Ніною Головченко, що і дало такий плідний результат!!!! Дякую вам, добрі люди, за жертовність у цей непростий для України час!
Радує те, що Фестиваль ‒ незалежний!!! Творцями є самі люди, громада, небайдужа творча спільнота, тому й учасники щороку ‒ різні, цікаві, багатогранні, а про глядача, то годі й мовити… Хто хоч раз відвідав цей захід, обов’язково повертається до Богданівки з друзями, родиною. Є, звісно, й зауваження («совок» подекуди ще живий, шкода, що часом навіть у творчих колективах. Тому працюємо над цим постійно).
Фестиваль неповторний ще й тим, що має гарну ідею ‒ популяризацію творчості Катерини Білокур та розвиток аматорського мистецтва. За роки творення фесту ми маємо декілька авторських пісень про Катерину Білокур. Диво-пісня художниці пані Лесі Шиденко з с. Мархалівка Васильківського району «Я намалюю квіти» стала гімном нашого дійства.
Сакральним і дуже щемним є момент плетіння вінка пам’яті біля садиби-музею під авторську пісню Катерини Семенюк, хода всіх гостей селом до могили художниці, реквієм, і, власне, саме фестивальне дійство з яскравими виступами гуртів і солістів, старовинними піснями, які тільки й почуєш на таких подіях, постійними презентаціями книг Миколи Кагарлицького, танцями, обрядодіями, які пересипані вітаннями, читанням листів Катерини Василівни, смачним частуванням, як годиться у гарній родині, кулішем і короваєм. Щорічні виставки дитячого малярства радують серце й душу, а діти щасливі, що прилучилися до краси та ще й отримали дипломи і грошову винагороду від сільського голови Юрія Борисенка.
Про важливість цього фестивалю свідчать відгуки людей в соціальних мережах, їхнє захоплення природою Богданівки і величчю таланту простої української Жінки. Добиратися до села не дуже зручно, тому формуються десанти шляхом спільнокошту з усіх куточків України, щоб відвідати Богданівку, надихнутися красою рідної землі, відчути себе людиною й отримати мистецьку насолоду до наступної зустрічі!!!
І, наостанок, дякую директору сільського будинку культури Людмилі Моляр, звукооператору Євгену Симорозу, Світлані Левчун (старшому менеджеру), керівнику народного фольклорного ансамблю «Берегиня» Надії Слабковській, головній модераторці й організаторці фесту, учасницям ансамблю, котрі щороку радують піснями, які так любила Катря, операторам Надії Бондарєвій та Євгену Бойко, Катерині Латай, волонтерам − трьом Настуням − Манько, Кудринській, Кругляк, Тані Слюсаренко, працівницям садиби-музею − Ользі Шаповал та Ользі Шеремет, що до пізнього вечора зустрічали відвідувачів, усім добрим творчим людям і глядачам.
Катерина Білокур з нами − у тому рясному червневому дощі, засмученому промені сонця, листочку, квітоньці… Зустрінемося на «Катерининій пісні» 2020!!!!
Ольга Шаповал, завідувачка музею-садиби Катерини Білокур у с. Богданівка:
МУЗЕЙ − це осередок ДУХОВНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. І ми повинні створити всі можливі умови для комфортного перебування відвідувачів у музеї. Люди їдуть і хочуть бачити на території багато живих квітів. Але догляд за ними потребує багато зусиль. Сьогодні є потреба пробити скважину і підключити насосну станцію для води, щоб саджати, поливати велику кількість троянд і інших квітів. Богданівські колодязі вже попересихали. Є велике бажання закупити троянди плетючі англійські, бордюрні і чайно-гібридні, бо ці квіти цвітуть тоді, коли проходить фестиваль.
А квітів у нас повинно бути стільки, як на картині Катерини Білокур «Квіти за тином»! Катерина Білокур мріяла щоб «вони цвіли на радість сонцю і людям»… Моя мрія − посадити їх так, щоб цвітіння було неперервним. Катерина Білокур раділа кожному промінчику сонця, коли оживала природа. «І як прийде весна та зазеленіють трави і квіти зацвітуть, то та гарна, а та ще чудовіша та все ж і квіти…»
Можливо, варто встановити альтанки в парку навпроти музею, щоб відвідувачі мали змогу перекусити й відпочити з дороги. Дуже актуальним було і залишається питання встановлення вказівних путівних знаків до музею. І, головне, − це видання і перевидання літератури, сувенірної продукції про життєвий і творчий шлях Катерини Білокур з метою популяризації її творчості. Проблем багато: це і реставрація експонатів (важливе окреме питання), надвірне освітлення потребує вдосконалення, потрібні нам і ослони (лавочки переносні) для проведення масових заходів, коли необхідно посадити відвідувачів чи в хаті, чи надворі в саду. Ми б хотіли мати фотоапарат і відеокамеру, принтер і ксерокс. Також у музеї має бути інтернет. За такої великої кількості відвідувачів важливо мати і сучасні туалетні кімнати.
Отож, музей-садиба Катрі Білокур чекає на допомогу не лише громади і державних установ, а й меценатів!
Тетяна Захарченко, художниця:
Кожного разу, коли я їду до Богданівки, мене охоплює дивне почуття, ніби я повертаюся додому. Відчуваю позитивну енергетику фестивалю «Катеринина пісня», тому сюди хочеться повертатися, а звідси не хочеться їхати…
Люди, які є організаторами цього фестивалю, заслуговують на ВЕЛИЧЕЗНУ подяку та підтримку: сільський голова Юрій Борисенко, Надія Слабковська. Безмежно вдячна Михайлишиній Ніні Пилипівні за те, що долучила мене до фестивалю 6 років тому!!! Це жінка, яку я називаю «Рушійною силою». Пані Ніні Головченко велика дяка за інформаційну підтримку!!!
Цього разу я була у товаристві прекрасних, талановитих людей – майстринь петриківського розпису. Ми повернемося сюди обов’язково, сказали дівчата, але не з пустими руками. Є мистецький задум…
Тамара Козій, учителька, с. Кононівка, Черкаської обл:
Хочу подякувати за запрошення на фестиваль «Катеринина пісня». Дуже сподобалося. Стільки вражень!!! Які пісні, які виконавці!!! Боже, розпирає груди гордість за українську пісню, за широкий діапазон її мелодійності, за довготу і широчінь її популярності… Катерина Білокур любила пісню, любила писати картини… Вона прославила наш край, і все більше людей приєднується до участі у фестивалі. Чудові виступи були у всіх учасників. Та найбільше сподобались пісенні виступи гуртів: «Березичі», «Мальви», «Черкаські цокотухи», «Коралі», «Гречаники»… Виступ гурту «Гречаники» вразив тим, що дітей – учасників колективу змалечку привчають до витоків українського народного епосу. Щиро вдячні всім організаторам такого дійства!!! Хай не вмирає наша пісня, звучить у всіх куточках нашої Землі!
Тетяна Юшковець, учителька, керівник шкільного краєзнавчого музею «Духовна спадщина», с. Тарасівка, Броварського р-ну, Київської обл:
На фестивалі і в самій Богданівці я вперше. На душі − тепло і світло, відчуття, що доторкнулася до чистого, справжнього, живого, до мистецтва пензля, слова, звуку. У Богданівці царює Природа, не штучна, спотворена, а майже первозданна. Богданівка заквітчана, такою любила її Катря. Отой зв’язок відчутний і сьогодні.
«Катеринина пісня»… Влучна назва. Пісня душі художниці: у ній радість, щастя творчості, вона й зболена, журлива. Добре, що програма фестивалю складена так, що тут звучать і пісні, і листи, і спогади, і враження та побажання. Також тут підтримують творчих дітей!
Усе щиро, без зайвого пафосу, з удячністю та любов’ю до тієї, що своєю неймовірною працею і талантом від Господа здобула високе звання Художника. Якби жива була Катря, безмежно раділа б цим гарним, талановитим людям, що зібралися з різних місць України на її честь. І часом здавалося, що не у потойбіччі, а десь поряд красується-милується душа нашої найкращої квітки, нашої художниці Катрі Білокур.
Leave a Reply