Перекладати Шевченка англійською мовою почали ще у 70-80-х роках ХIХ сторіччя. Близько вісімдесяти перекладачів намагалися донести творчість Шевченка до англомовного читача. Вагому роль у цьому процесі відіграла й українська еміграція в Канаді, Сполучених Штатах Америки, Великої Британії та в інших країнах. Залишаючи Україну, українці зберігали спомини про свою рідну землю: на іншомовний грунт вони переносили свою культуру – мову, пісні, вірші, традиції. Тому перекладацький доробок англомовної Шевченкіани досить потужний.
Мало хто знає, але англійський переклад «Кобзаря», яким захоплюються літературознавці по всьому світу, зробила Віра Річ – британська поетеса з українським серцем. Її повне та справжнє ім’я – Faith Elizabeth Joan Rich, але вона назвала себе на український манер Вірою Річ. Її переклад вважається одним із найкращих, бо в ньому не просто передано зміст – в ньому живе дух Шевченка.
Вона вивчила українську мову самостійно, без курсів і вчителів. І перекладала не заради гонорарів, а з любові та поваги до культури народу, який чинив опір імперіям не шаблею, а словом. Коли її запитували, чому вона перекладає українське – відповідала: «Бо Шевченко говорить про свободу так, як не говорить ніхто інший». Іронія? У той час, як радянська влада цензурувала українських поетів, їхній голос лунав з Оксфорда.
Її «Kobzar» – не просто книга. Це міст між Україною і світом, збудований однією жінкою, яка довела: щоб любити Україну, не обов’язково тут народитися. Достатньо вміти чути її серце.
У своїй передмові до двомовного видання «Кобзаря» 2007 року Іван Дзюба писав: «Колись Генріх Гейне говорив про Біблію як «переносну вітчизну» євреїв – з нею вони, гнані, мандрували світом. Такою «переносною вітчизною» для українців, куди б їх не закинула доля, був «Кобзар» Шевченка. І навіть у себе вдома, на «нашій, не своїй землі», він давав почуття вітчизни. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у кого черпають сили і надії» Саме це почуття вітчизни, хоча й нерідної, чужої, «черпання сил і надії» було притаманне і Вірі Річ, англійки за походженням. Наразі це двомовне видання (вибрані поезії мовою оригіналу та в перекладах англійською мовою) вважається бібліографічною рідкістю: наклад – лише 1000 примірників і відшукати зараз хоча б один примірник цієї книги, майже неможливо.
Віра Річ
Віра Річ навіть схожа була не на англійку, а більш на українку. Чи є випадковістю, що за життя вона заповіла поховати частину свого праху поряд із Чернечою горою і могилою Тараса Шевченка? Напевне, ні. Волю Віри Річ виконано згідно з її заповітом. На надгробку пам’ятника Вірі Річ українською та англійською мовами викарбувані слова Тараса Шевченка, які, на нашу думку, значною мірою відтворюють сенс життя мисткині:
«Та не однаково мені,
«But it does touch me deep if knaves
Як Україну злії люде
Evil rogues lullour Ukraine
Присплять, лукаві, і в огні
Asleep, and only in the flames
Її, окраденую збудять…
Let her, all plundered wake again…
Ох, неоднаково мені»
That touches me with deepest pain»
(Тарас Шевченко)
(Переклад Віри Річ)
Доктор філології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Е. Гончаренко у своїй статті «Англомовний КОБЗАР у перекладах Віри Річ» пише: «Коли читаєш твори Шевченка, виникає питання, чому творчість поета не залишає байдужим людей і у ХХI столітті? Чому Шевченковим таким простим, але водночас запальним словом свободи, несприйняттям неправди, прагненням до волі та поваги особистісної гідності, захоплюються люди, що народжені в інших країнах, в іншому соціальному середовищі. Відповідь – на поверхні: Шевченко був народним, і рідкісне поєднання вродженого таланту, на який, як на благодатний ґрунт був накладений досвід його особистих – і дитячих, і дорослих соціальних переживань у поєднанні з малярським талантом – все це надало потужного поштовху і стало результатом Шевченкових пристрасних творів, які, у свою чергу, не могли не вплинути на Віру Річ – людину з тонкою духовною організацією, з тонким відчуттям навколишнього світу».
Матеріал підготувала Марія Денисова
