Порівняльний правовий аналіз цивілізованого виникнення і розвитку президентського правління в суспільствах з державними формами діяльності

Олександр КОЦЮБА, Руслана КОЦЮБА

Порівняльний правовий аналіз відкрив наукові можливості здійснювати дослідження, розкриття й визначення змісту такого явища, яким є президентське правління.

Поняття «президент» – (лат. praesidens, род. відм. praesidentis – той, хто сидить попереду) є багатозначне: 1) виборний голова, керівник установи, організації, товариства тощо; 2) в країнах з республіканськими чи іншими формами правління – глава держави. Припускають, що президентами в античні часи називали осіб, які керували різними зборами. А саме слово «президент» не вживалося до XVIII століття. Під час підготовки та прийняття Конституції США 1787 року, коли постало питання щодо назви виборної посадової особи на роль глави держави, вперше у США використали термін «президент» для позначення такої. Тоді першим президентом у світі став Джордж Вашингтон.

Принцип формування змісту положень і норм статей Конституції Сполучених Штатів Америки – це унікальне правове явище і основа: 1) Рівності прав людини; 2) Її зміст і статус осіб виключає будь-які переваги посадових осіб влади над народом; 3) Конституція не має і натяку на привілеї для якогось одного класу, та й взагалі на будь-які привілеї; однакові ті ж права для всіх: усі права виходять від народу і до нього ж повертаються.

Що ж криється у процесуальному правовому змісті: «усі права виходять від народу і до нього ж повертаються»? Це юридична казуїстика чи тут закладено більш глибинний зміст, який має історичні традиції пізнання науки правової історії свого, а також й інших народів?

Тому, що всі установи США підпорядковані єдиному завданню – протиборство має повну відсутність тенденцій: у всьому домінує закріплений принцип народовладдя (Алексис де Токвиль, «Доклад, сделанный в Академии правовых и политических наук 15 января 1848 года по поводу работы господина Шербюлье «О демократии в Швейцарии»).

Ми з сином Володимиром у той час були добре ознайомлені з текстом історичної пам’ятки – «Слово о полку Ігоревім» завдяки опублікованому Володимиром Чівіліхіним в авторському творі романі-есе «Пам’ять». З цим глибинним дослідником «Слова…» ми були знайомі завдяки зустрічам в бібліотеках – Рум’янцевській та імені В.І. Леніна, де часто обмінювалися думками про те, хто ж є автором названого літературного шедевру та достовірності змісту його перекладу, зокрема слова «мись» (білка) опубліковано як «мисль» (?), що й спотворило реальний зміст «Слова…» у цій смисловій частині названої пам’ятки Русі – «мислю по древу» і далі по достовірному тексту – сірим вовком по землі й орлом в небесах. Тому й не випадково наші політики, часто-густо самі керівники, «блудять» мислю по древу».

З цього приводу виникла драматично курйозна ситуація і у Володимира з учителькою школи, яка викладала російську мову та літературу у Вищедубечанській середній школі. Про цю подію можна було б не згадувати, якби вона не відіграла у формуванні світогляду сина вирішальну роль – бажання вчитися, здобувати знання та на цих основах вести пошуки істини для встановлення справедливості. А обставини загострили ситуацію через те, що Володимир під час уроку, коли вчителька повідомила, що автор «Слова…» невідомий, підняв руку, вийшов із-за парти і заявив про опубліковані дослідження (назвав зазначеного вище автора), який науково обґрунтував, що автором «Слова…» є героїчний Чернігівський князь Ігор. Виникла гаряча дискусія, в якій Володимира підтримали ті учні, яким він про це розповідав.

Учителька, яка раніше була викладачем якогось вищого навчального закладу в Києві, заперечила доводи Володимира, виставила йому оцінку три бали за урок та за чверть. Син образився і заявив, що покине навчатися у цій школі. Тоді Коцюбі О.П., причетному до знань сина і як батьку, довелося піти з сином і публікаціями Володимира Чівіліхіна та відвідати школу (завуча), разом з ним зустрітися і, також, з цією учителькою. Спочатку вона захищала свою точку зору, але після наукових висновків у романі-есе «Пам’ять», погодилася з нами.

Після цих подій Володимир заявив, що хоче навчатися в Київському університеті імені Т.Г. Шевченка на юридичному факультеті й розпочав активну підготовку з правових знань. Ці плани перекреслив і став світовою катастрофою ядерний вибух на Чорнобильській АЕС.

Частина перша

Ретроспектив відроджень народовладдя: діяльність патріарха політичної еліти США Бжезінського; у Стратегії погляду: Америка і глобальна криза

Саме Володимир Коцюба з рідною сестрою Русланою придбали книгу Збігнєва Казиміровича Бжезінського під назвою «Стратегія погляду: Америка і глобальна криза». Таким чином ми і продовжуємо дослідницьку роботу з достовірного пізнання марксизму щодо матеріалістичного розвитку історії, враховуючи, що саме Росія стала і є основним розсадником створення ідеології ленінізму-сталінізму, перетворивши її в систему партійно-державного диктату з каральними репресивними діями правоохоронних та судових органів.

Порівняльна правова характеристика становлення демократичної держави Сполучених Штатів Америки у ХVІІІ столітті в ході й після визвольної війни американських народів під керівництвам Джорджа Вашингтона проти відомих європейських держав, що вели військову агресію свідчить, що тоді Д. Вашингтоном були успішно застосовані цивілізовані методи боротьби за участі прогресивних європейців, серед яких був відомий в Америці й Європі бригадний генерал армії Тадеуш Костюшко – українець по материнській лінії їх родоводу.

Ідеологія Д. Вашингтона базувалася на демократії народовладдя, яке поєднувало звичаї і традиції американських народів з європейськими демократичними цінностями, збережених народами Англії, Київської Русі, Голландії, Німеччини, Франції та тощо. Високоосвічені Д. Вашингтон, О. Гамільтон, Т. Джефферсон та їхні соратники вдало поєднали ідеології американських та європейських народів під час обговорення й ратифікації конституційних основ з відповідними їх змісту положеннями та нормами у кожному штаті Америки для демократичного державотворчого утворення – держави Сполучених Штатах Америки.

Замість використання названих демократичних нововведень прогресивного розвитку об’єднання народів у Сполучених Штатах Америки, на яку багаторазово посилалися ідеологи матеріалістичного вчення – К. Маркс і Ф. Енгельс – для цивілізованих реформ, Ульянов-Ленін, агресивний за переконаннями й недоук у правовій освіті (екзамени з юриспруденції здав екстерном і програв усі свої адвокатські судові справи), революціонер і виходець з колишньої царської Росії, зосередив усю увагу на класовій боротьбі для власного захоплення державної влади в Росії. За допомогою грошової підтримки політикуму Німеччини, яка розвалювалась у тодішніх внутрішніх й зовнішніх умовах через наслідки Першої світової війни з повстаннями народів імперії та поширених військових конфліктів. Ульянов-Ленін, користуючись авторитетними в Європі й Америці науковими дослідженнями К. Маркса і Ф. Енгельса, почав створювати свою програму «світової пролетарської революції».

Справді К. Маркс у «Капіталі» здійснив наукове відкриття щодо справжнього розуміння матеріалістичного розвитку історії людства, залишив незавершену досліджувану спадщину первинних форм родинно-сімейного ладу та пошуки розкриття основ змісту влади народу.

Називаючи себе марксистом та публікуючи схожі за формою «під марксизм» статті, Ульянов-Ленін зі своїми лише політичними гаслами про здобуття «благ» народу бачив тільки шлях революційного насилля, яке він – протилежно до змісту ідеології народовладдя застосовував: а) розгулом військового більшовицького насилля в 1918–1921 роках; б) так званої нової економічної політики через спотворення її реалізацією матеріалістичного наукового розуміння розвитку приватної власності; в) створенням політикумом Союзу РСР на початку ХХ століття сформованих міжнародних центрів політичного комунізму; г) без відома і контролю народів СРСР фінансування створених «комуністичних» структур на всіх континентах світу для перемоги більшовицької політичної ідеології міжнародного пролетаріату; д) мета Ульянова-Леніна та створеної ним більшовицької партії очевидна; е) саме на цій основі, європейська філістерська буржуазія використала найбільш принижену Версальським договором Німеччину, після нищівної поразки у Першій світовій війні, для протистояння СРСР шляхом повторення його ж, вже ленінсько-сталінських агресивних дій; є) створення ідеології фашизму, що був протиставлений «червоній» ідеології СРСР, а також й США.

Україна, яка отримала гірко нищівні уроки німецького військового розгулу в 1918 році роззброєнням охоронної дивізії Української Центральної Ради, що призвело до її знищення та позбавлення розпочатого розвитку демократії. Ульянов-Ленін усвідомлював принципово низьку свідомість й правосвідомість тодішніх людей та народу, а також їх лідерів і дії наспіх створеної партії більшовиків.

Він знав, проживаючи в Європі, про достатньо прогнозовану ним нову війну. Ось які наслідки Ульянов-Ленін пророкує: «Це – питання про те, чи в наступній, на наших очах підготовленій буржуазією, яка виростає із капіталізму, імперіалістичній війні, буде знищено 20 мільйонів людей, замість 10 мільйонів убитих на війні 1914-1918 років, (ред. з доповнюючими її «дрібними» війнами, що ведуться і нині), чи буде в цій невідворотній (якщо збережеться капіталізм) наступній війні покалічено 60 мільйонів (замість покалічених в 1914-1918 роках 30 мільйонів»). Тобто приведені висновки «світового вождя пролетаріату» є цинічні, що не мали і не мають нічого спільного з матеріалістичним марксистським розумінням історії людства.

«Вождь» при владі у статті «До четвертої річниці Великого Жовтня» продовжив: «Ми розраховували… ми передбачали без достатніх розрахунків – безпосередніми веліннями пролетарської держави налагодити державне виробництво і державний розподіл продуктів по-комуністичному в дрібноселянській країні. Життя показало нашу помилку. Вимагався ряд перехідних ступенів: державний капіталізм та соціалізм, щоб підготувати – роботою довгого ряду років – перехід до комунізму. Не на ентузіазмі безпосередньо, а за допомогою ентузіазму, народженого великою революцією, на особистому інтересі, на особистій заінтересованості, на господарському розрахунку потрудитися, побудувати спочатку надійні містки, які ведуть у дрібноселянській країні через державний капіталізм до соціалізму; інакше ви не підійдете до комунізму, інакше ви не поведете десятки і десятки мільйонів людей до комунізму. Так сказало нам життя». Кого ж так старанно повчав «вождь світового пролетаріату», звертаючись на «ви» до створених ним же під жорстоким контролем його партії більшовиків і її структур у його ж державній владі?

І все це він цинічно вчиняв у той період, коли сам же особисто спотворював наукове вчення марксизму і висновки Маркса, знаючи неможливості збудувати соціалізм і комунізм в одній окремо взятій країні, що цілеспрямовано, цинічно і публічно розкриває психічний образ і стан «вождя світового пролетаріату» про зловживання ним наукою, створенням більшовицької партії злочинів й систематичного вчинення правопорушень владою.

7.1

Дві публікації Авакова А.Б. – 2007 і 2017 роках – доповнюють трагічний перелік злочинів Ульянова-Леніна і одну з підстав, чому Каплан розстрілювала злочинця без суду й слідства. Автор тільки доповнив вчинені злодіяння політичного суб’єкта кримінальних правопорушень і лише привідкрив ще одну завісу над чорним проваллям цієї психічно збоченої потвори в подобі «людини» за тоді організовані злодіяння та вчинені особисто над народами Російської імперії, Європи з наслідками організованої ним діяльності як і на інших континентах світу та, особливо в Україні, за період з 1917-го по січень 1924 рр.

7.2

Ми теж не можемо, в межах цієї статті, дати більш розгорнуту масштабну картину, після ульяново-ленінських наслідків політичного блуду, який приніс людству непоправні трагедії під виглядом світлого «ленінського комунізму», а тому ми обмежилися науковою характеристикою лжемарксиста Леніна, що є продовженням започаткованого в параграфах 1-7 цієї статті. А матеріали наших досліджень вже давно передано для надійного збереження.

Історично ж треба зіставити дії Джорджа Вашингтона та Франкліна Делано Рузвельта з діями Ульянова-Леніна й Джугашвілі-Сталіна, щоб на реальних історичних доказах ще з ідей ХVІІІ століття переконатися, яке ж майбутнє бачить кожний з названих історією осіб, сповідуючи свою політичну ідеологію, щоб реально запропонувати громадянам і народам названих країн у майбутньому виборі їх громадянами – соціальних і суспільних умов життя.

Логічно науково і практично розпочати з пізнання життя і діяльності кожного з лідерів своїх країн, дотримуючись обраного з їхньою партією політичного курсу, до якої вони належать,.

Рузвельт завжди залишався прагматичним політиком. На президентських виборах 1944 року він учетверте був переобраний на пост президента (що являє собою рекорд в історії США), проте у зв’язку з хворобою (серцевою недостатністю) Рузвельт не міг більше виконувати свої президентські обов’язки. Вирішальним у його політиці було те, що він зміг вселити у зневірену націю надію на зміни, віру у краще майбутнє. Тридцять другий Президент Сполучених Штатів Америки став прикладом для багатьох, адже був уособленням невичерпного оптимізму та залізної сили волі, віри у те, що, навіть попри власну фізичну неспроможність, можна змусити світ аплодувати стоячи. Необхідно враховувати і те, що Конституція США, завдяки обговоренню і ратифікації, прогресивно еволюціонувала: а) внесенням поправок в закони; б) традиційній практиці Верховного суду. Особливістю названої Конституції є її «неповнота», коли батьки-засновники мудро виключили із Конституції багато тих питань, віднесених до сфери регулювання народом штатів, бо народ їх же обговорюючи, знову підтверджував як стабільність Конституції, так і виконання народом принципів демократії.

І в США було: а) перший об’єкт політичної лозунгово-придуманої критики, позбавити народ неупереджених диспутів; б) другий з них – це заборона на свободу слова. Тому перша поправка прямо забороняє видання законів, що обмежують свободу слова, і через таку ж причину свободу слова в США розповсюджують набагато дальше, ніж в більшості країн.

Ретроспективний порівняльний метод (як погляд у минуле для досвіду пізнання використання в сучасних відносинах між людьми), який відкрив наукові можливості й умови проведення досліджень і розкриття й визначення змісту таких наукових понять, як виборні народом вожді у первинних і сучасних республіканських системах правління: а) президент; б) президентське правління; в) соціальна і суспільна президентська діяльність; г) досліджень закономірних дій і персоніфікованого підходу для їх наукового аналізу; д) історичного виявлення суспільних закономірностей з розвитку стосовно підготовки і прийняття рішень для законних дій демократичного забезпечення благополуччя свого народу, громадянського суспільства та розвитку правової держави.

Україна, успадкувавши античні цінності із демократії Київської Русі, сформульовані в Правді Руській, та її засади, однією з основоположних якої – заборона кровної помсти, збереження общинно-родового суспільства і демократично виборного ладу, що став і традицією в системі Козацтва України, стосовно якого зробив наукові висновки Карл Маркс, що існуюча у цьому суспільному середовищі демократія, особливо на основі устрою Запорізької Січі, є зразком демократії у формуванні діяльності народовладдя в суспільстві.

Наукові дослідження історичних порівняльних правологічних процесів дають можливість розкрити зміст та критерії цього суспільного явища і в здобутках відомих науковців й освітян наукових закладів, враховуючи такого роду і видів подій та факти, щодо яких необхідно здійснити дослідження історичного й аналогічного розвитку з названими вище, що достовірно відображають історію суспільних відносин, які науково протягом сорока років досліджував американський вчений Люїс Генрі Морган, опублікувавши основні висновки у творі «Стародавнє суспільство» (1877), що заслужено названі такими, які склали цілу епоху. К. Маркс детально законспектував його книгу, науково опрацювавши з доповненням названі дослідження у новий твір зазначеної діалектичної наукової системи.

Нещодавно вийшла в світ нова наукова праця аналітичного характеру Збігнєва Бжезінського на сучасну тематику національного та міжнародного значення під назвою – «Стратегічний погляд: Америка і глобальна криза». М.: АСТ, 2015. – 288 с. (редакційна рубрика публікації «Політика», переклад М.Н. Десятової з англійської на російську мову). У творі вперше аргументовано та відверто зроблена критика політики держави США на фоні історичних досягнень її народних миротворчих президентів – Д. Вашингтона і Ф. Рузвельта.

Частина друга

Виховання, основи права і політики: новий етап розвитку Сполучених Штатів Америки; філософія миру у президентів США

Перші правові основи мирного здійснення політики заклав Джордж Вашингтон в умовах його життя і боротьби. Джордж Вашингтон народився 22 лютого 1732 року в родині, четверте покоління якої проживало у Вірджинії. У товстій домашній Біблії є запис про те, що Мері Болл Вашингтон народила сина Джорджа 11 лютого 1732 року (уточнення до запису – старий стиль). Дитинство, юність й отримання домашнього виховання, пізнання звичаїв і традицій, самоосвіта й матеріальні статки родини Джорджа Вашингтона: сім’я землевласника, робота землеміра, участь у діяльності експедицій лорда Ферфакса.

1752 року вступив в ополчення, в якому Д. Вашингтон був учасником бойових дій проти французів та індійців. До 1755 року відноситься участь Д. Вашингтона в поході проти форту Дюкена, де він потрапив у полон. Під час повторної експедиції до цього ж форту Д. Вашингтон проявив військовий талант та отримав звання полковника. Його було призначено командиром внутрішнього ополчення. Д. Вашингтон і далі брав участь у військових діях проти французів та індійців, займаючи оборонні позиції. Але вирішив 31 грудня 1758 року, повернувшись у рідну Вірджинію в чині полковника, подати у відставку.

В 1758–1774 рр. Д. Вашингтона обрали у Законодавчі збори Вірджинії, де боровся з метрополією за права колоній, засуджуючи застосування насилля. Він також один із делегатів Першого континентального конгресу. Після озброєних сутичок з військовими загонами Великої Британії Д. Вашингтона одноголосно обирають головнокомандувачем всієї Континентальної армії. Він керував цією армією від осади Бостона у 1775 році до капітуляції англійських військ в Йорктауні 1781 року. Порядність і демократія – основа його діяльності.

1 7.1

За мудру розсудливість, військовий досвід та громадянську позицію Джорджа Вашингтона обрали членом Вірджинських законодавчих зборів і суддею графства Фервакс. У 1774 році його вже обрали депутатом Генерального конгресу об’єднаних колоній, а в 1775 Конгрес одноголосно, з урахуванням досвіду командувача народного ополчення Вірджинії у попередні роки, обрав Д. Вашингтона головнокомандувачем американської армії, яка під його керівництвом перемогла у визвольній війні за незалежність своєї країни.

У листопаді 1783 року, після домовленостей між сторонами, було укладено Паризький мирний договір. Джорджа Вашингтона обрано головою Конституційного конвентайового керівництва. У 1787 році вже розроблено проект Конституції Сполучених Штатів Америки.

Там є повага до звичаїв і традицій народу Сполучених Штатів Америки й запитів від громадян, відповідальне ставлення до подій в суспільстві з адекватним реагуванням влади на мирне спрямування та вирішення проблемних питань у державних системах управління.

Це і шлях до створення та виконання Конституції Сполучених Штатів Америки. Історично це не досить тривалий, але дуже складний за творчістю її авторів, смисловою повнотою внутрішнього змісту її положень і норм та поваги до прав людини і народу й тих подій, що відображали їх зміст у процесах супроводження ратифікації тексту спільно з участю народу в кожному штаті майбутньої держави. Це складний ланцюг подій, який з часом об’єднав колоністів проти Великої Британії та привів до Американської революції (1775–1783 рр.).

20.1

У результаті революції стали незалежними 13 колоній: Вірджинія, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Коннектикут, Род-Айленд, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Делавер, Меріленд, Північної та Південної Кароліни та Джорджії. У 1787 році вже була ухвалена Конституція США, згідно з якою було створено національний уряд. У 1791 році Білль про права істотно обмежив повноваження уряду стосовно громадян. Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував чітку систему з багатьох державних закладів, включаючи дії уряду, монетного двору і перший банк США. В Україні ж завойовані права і свободи громадян з червня 1994 року лише обмежуються, наприклад судовими зборами, застосованими тарифами на енергоносії й іншими заходами.

20.2

Якщо основу Конституції США становить Велика книга законів народів цієї країни, бо в ній було закріплено її прогресивні звичаї, а також традиції: 1) Історія створення; 2) Джерела; 3) Преамбула; 4) Структура Конституції; 5) Зміст про законодавчу, виконавчу та судову владу; 6) Білль про права; 7) Історія Конституції СЩА в XVIII і XIX століттях та її формування й розвитку протягом усього ХХ століття; 8) І це означає, що народ США політично, а новообраний президент цієї країни ще і юридично несуть відповідальність, то в державі Україна, замість партійного диктату, запроваджена президентська вертикаль влади.

Д. Вашингтон, отримавши 100% підтримку народу країни на президентську посаду, показав ідеальні приклади як щодо своїх громадян, так і для всіх майбутніх, без винятку, президентів для створення демократії у суспільстві США: а) Наприкінці війни йому було запропоновано здійснити державний переворот і встановити монархію європейського типу, але Д. Вашингтон не прийняв цієї пропозиції та категорично відмовився; б) Д. Вашингтон постійно відмовлявся з боку держави від будь-яких матеріальних винагород; в) Він лише прийняв земельну ділянку від вдячних громадян Вірджинії з умовою його ж зобов’язання передавати прибуток від неї на користь місцевої школи;

г) Враховуючи ситуацію, він приєднався до партії федералістів і як депутат Генеральних зборів у 1787 році сприяв укладенню союзного договору; д) З набуттям чинності Конституції США з 1789 року Джорджа Вашингтона було обрано Президентом Сполучених Штатів; е) Вже вдруге Д. Вашингтона обирають у 1792 році на цю найвищу посаду в США; є) З його ж ініціативи в країні демократії засновується двопартійна політична система; ж) Із закінченням другого терміну повноважень глави держави Д.Вашингтон відмовився від обрання на третій термін, заснувавши традицію перебування при владі у Білому домі не більше двох термінів; з) Цей поступок став запобіжником, як приклад від недопущення у майбутньому зловживань президентською владою правонаступників у їхньому суспільстві народу і держави; і) Найбільш виразно якого дотримувався у цих принципах також і Франклін Рузвельт під час мирного життя. Особливий непереборний виняток, але з виборами, була Друга світова війна.

Порівняльне правознавство діяльності президентів США, яке проведено в основному Володимиром Коцюбою у період перебування в Сполучених Штатах, вивело нас на аналіз президентської діяльності інших державних керівників. І все ж постать Франкліна Рузвельта, який не тільки блискуче вигравав президентські вибори у найважчі часи: вони ускладнилися проходженням у Велику депресію і Другу світову війну з участю Сполучених Штатів. Тим не менш Рузвельт втретє стає Президентом Сполучених Штатів Америки, заручившись підтримкою виборців у великих містах, етнічних меншин і традиційних демократів Півдня. Прийняття 22-ї поправки до Конституції США зробило ці вибори єдиним випадком в історії країни: у поправці передбачено положення, що виконання повноважень Президента США протягом хоча б двох повних строків прирівнюється до повного терміну президентської влади.

Але це стосовно внутрішньої демократій США, а те як здійснена ініціатива Ф. Рузвельта в серпні й вересні 1941 року з участю Сталіна і Черчилля є ще неоціненим наукою скарбом історії людства – це процес прийнятої Атлантичної хартії – мирне начало незалежності народів.

Тому, поважаючи діяльність інших прогресивних президентів США, ми виділили роль Франкліна Делано Рузвельта – 32-го президента США, однієї із центральних постатей становлення демократії народів у світових подіях першої половини XX століття, який очолив країну в час світової економічної кризи та Другої світової війни. І тут важливо уважно дослідити пройдений виховний й освітній шлях становлення в житті свідомості та правосвідомості Франкліна Рузвельта як людини і громадянина не тільки країн Америки.

23.1

Франклін Делано Рузвельт народився в родині заможного землевласника й підприємця, яка мала широкі зв’язки в політичних колах північно-східних штатів Америки. Її історія відображає родовід «Рузвельтів з Гайд-парку» – гілки сім’ї, виділеної в XVII столітті. До іншої впливової гілки належать «Рузвельти з Ойстер-бея», починаючи із шестиюрідного брата Франкліна Делано – президента Сполучених Штатів Теодора Рузвельта (1858-1919) – 25-й віце-президент та 26-й президент США в 1901–1909 роках, представника Республіканської партії.

23.2

Мати Франкліна Рузвельта старанно та відповідально турбувалася про його освіту. Коли хлопчикові було сім років, його стали навчати викладачі. До 14 років юний Франклін здобував освіту тільки вдома, після чого його послали до приватної школи в Гортоні, де йому доводилося жити майже в спартанських умовах. Кімнати учнів були мізерно малі, вода в душі часто холодна, але всупереч усім незручностям на кожній вечері всі учні повинні бути в охайних костюмах та білих сорочках з накрохмаленими комірцями й у лакованих черевиках.

23.3

Восени 1900 року він вступив до престижного Гарвардського університету у Кембриджі, недалеко від Бостона. Франклін оселився разом із земляком Л. Брауном у трикімнатній квартирі будинку, розташованого у Вестморлі-корт, районі дорогих пансіонів. 7 грудня 1900 у віці 72 років помер батько Рузвельта і його мати переїхала до Бостона, ближче до сина. В університеті Франклін записався на максимально можливу кількість курсів, насамперед в галузі гуманітарних наук. Він вивчав англійську і французьку літературу, латину і геологію, палеонтологію, ораторське мистецтво, історію, не тільки державне право країн, а й економіку. Там само він захопився журналістикою та друкувався в студентській газеті «Крімсон», а з 1903 року став її головним редактором. У 1903 році Франклін отримав ступінь бакалавра та продовжив навчання для одержання вченого ступеня магістра мистецтв. Проте вже восени 1904 року Рузвельт вирішив освоїти правову науку для перспективи майбутньої президентської політичної діяльності, рішуче залишив Гарвард та вступив до юридичної школи Колумбійського університету в Нью-Йорку і закріпив знання судочинства.

23.4

З професійної точки зору заслуговує на увагу, що Ф. Рузвельт вважав підготовку для науково-практичної політичної діяльності, громадського і державного діяча, щоб набути необхідний досвід юриста. Тому у 1907-1910 роках він почав працювати у юридичній фірмі, де оформився молодшим клерком-практикантом у тоді почесну юридичну фірму «Картер, Ледіард і Мельбурн». Умови для того часу були звичайними: на першому році практиканту не передбачалося отримання оплати праці. З другого року призначали невеличке утримання. Проте, отримавши блискучу освіту у Гарвардському та Колумбійському університетах, Рузвельт рано долучився до активної політичної діяльності. Спочатку він був обраний у сенат штату Нью-Йорк, потім став помічником морського міністра в уряді президента Вудро Вільсона, а згодом, після невдалих спроб зайняти пост віце-президента США від Демократичної партії, повернувся до приватної юридичної практики та підприємництва.

25.5

Як результат у 1932 році під час президентських виборів, що проходили в умовах тотальної економічної кризи в країні, гострим відображенням якої демонструвалося ситуацією на біржах і розпалом Великої депресії у США, демократ Франклін Рузвельт обійшов свого суперника Герберта Гувера, якому не вдалося зменшити масштабів економічної кризи та запропонувати ефективну стратегію виходу з Великої депресії. Це були часи Біржового краху у США з 1929 року – повального спаду цін на акції, що набув катастрофічного масштабу. Колосальних розмірів досягло безробіття, лише у Сполучених Штатах Америки понад 14 мільйонів працівників залишилися без роботи. Заступивши на посаду, Ф. Рузвельт закликав народ країни до «сміливих і наполегливих експериментів», до пошуку «нових способів подолання труднощів». Президент вніс у парламент для схвалення 70 законодавчих актів, направлених на порятунок грошово-кредитної та банківської системи, оздоровлення промисловості, сільського господарства й торгівлі. Також Рузвельт запровадив головне – соціальну програму, а саме – встановлення мінімальної заробітної плати, максимального робочого тижня та введення пенсій працівникам, які вже досягли 65 років.

Франклін Рузвельт як президент США з 1933 року успішно використовував досвід губернаторства в Нью-Йорку 1929–1933 років, під час Великої депресії і почав з економіки і нових справ – реалізації внесених соціальних програм, що зробило його дуже популярним серед населення. І це єдиний президент США, що був на посаді понад два терміни – чотири терміни. На початку Другої світової війни запровадив програму ленд-лізу для підтримки військових союзників і підготував Атлантичну хартію, реалізував у державі з устроєм президентського правління у період економічної кризи і розгулу мафії та корупції (тут ми проводимо певні аналогії з сучасною Україною). Він зумів із соратниками створити єдність дій народу, вивести США з важкої економічної кризи, спрямувати народ своєї країни на боротьбу за мир проти фашизму, відкрити другий фронт, зайняти одну з головних сил у покаранні злочинців нацизму, виробити заходи для встановлення світового правопорядку.

26.1

Мета Атлантичної хартії – спільна декларація президента США Рузвельта і прем’єр-міністра Великої Британії Черчилля від 14 серпня 1941 року, оскільки учасники декларації проголосили в ній «деякі загальні принципи національної політики» своїх країн, Це ж і є саме суттєве й для теперішніх умов: суверенітет, територіальна недоторканність, безпека та економічне співробітництво країн у прагненні досягти для всіх людей «більш високого рівня життя, економічного розвитку і соціального забезпечення»; утворення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн. Черчилль пручався, але змушений був погодитися на компромісне формулювання, що колонії звільняться «за вільно висловленим бажанням зацікавлених народів». Таким чином Британській імперії був підписаний вирок. А на Міжсоюзній конференції у Лондоні 24 вересня 1941 року СРСР приєднався до Атлантичної хартії з дев’ятьма країнами: Бельгією, Чехословаччиною, Грецією, Польщею, Нідерландами, Норвегією, Люксембургом і Югославією, а також Францією, представлену у статусі «Вільної Франції» Шарля де Голля – рух, який здійснював активну військову діяльність проти нацистів.

За аналітичними порівняльними дослідженнями наукових результатів про діяльність Франкліна Рузвельта, яку важливо оцінювати і з позиції подвигу першого президента США Джорджа Вашингтона, бо саме такі інтелектуальні особистості зуміли боротися та перемогти не з позиції політичних чи інших поглядів людини і народу на події, а в головному – дії захисту прав на гідне життя людини та народу в суспільстві й державі.

Ось чому народ України – історично законний правонаступник Античної та Київської Русі – на всіх етапах свого розвитку з основ республіканського (влади народу) періоду історії, включаючи збережені звичаї і традицій Козацтвом України – природного права народу та відродження ствердженням законотворчості про народовладдя – як один з найобгрунтованіших історичних прикладів – договір народу і влади – це Конституції 1710 року та основних чотирьох Універсалів Української Центральної Ради, які поєднували історичні етапи свого народу. Такі закономірності розвитку права є і в інших народів.

Франкліну Рузвельту варто віддати належне за якісні нововведення в системі інституту президентства. У його часи Білий дім став центром управлінської системи Америки, джерелом нових ідей, рушійною силою соціальних змін, а на думку Рузвельта, втіленням і загального блага. Таких вагомих змін президент досягнув, поступово вивівши країну із світової економічної кризи з найбільшої в історії війни. Президент Рузвельт був першим у засобах масової інформації, а тому домінував у газетних публіках. Паралізований нижче пояса, президент з року в рік двічі на тиждень збирав біля свого письмового столу журналістів і його конференції стали шедевром, як саме треба спілкуватися з вільною пресою.

Це й повага до звичаїв і традицій народу Сполучених Штатів Америки та запитів від громадян, відповідальне ставлення до подій у суспільстві з адекватним реагуванням на мирне спрямування вирішення проблемних питань у сфері державних систем управління.

Це й шлях до виконання Конституції Сполучених Штатів Америки. Історично він уже досить тривалий, а разом з тим не менш складний за творчістю її авторів, повнотою внутрішнього змісту поваги до прав людини і народу та подій, що її супроводжували ще у процесі обговорення змісту тексту і ратифікації спільно з участю народу в кожному штаті, запроваджених Джорджем Вашингтоном у єднанні майбутньої держави Сполучених Штатів.

31.1

Збережено основу Конституції США – Велику книгу законів народів цієї країни, бо в ній було закріплено її прогресивні звичаї, а також і традиції: 1) Історія створення; 2) Джерела; 3) Преамбула; 4) Структура Конституції; 5) Зміст про законодавчу, виконавчу та судову владу; 6) Білль про права; 7) Історія Конституції США в XVIII і XIX століттях та її формування й розвитку протягом усього ХХ століття; 8) Це означає, що народ США політично, а новообраний Президент цієї країни ще й юридично понесуть відповідальність.

Не за висловлені політичні погляди в дискусіях або виступах, а за вже вчинені ними дії як керівниками держави, так і посадовими особами, яких рекомендували до володіння владою чи призначаючи на посади. Також у США, природно як демократам, не властиві розповсюджені й реалізовані новою владою України, до і після червня 1994 року, «ідеї» «першого» й інших президентів України, про застосування придуманої вже так названої політичної відповідальності за вчинення незаконних антиконституційних правопорушень.

Фактично ж – це безвідповідальність, – бо в Конституції США принцип розподілу державної влади законодавчо вже реалізований у найбільш жорсткому вигляді, коли закріплена й неможливість однієї гілки влади впливати на діяльність іншої гілки, бо така там зведена до мінімуму: президент позбавлений можливості розпустити конгрес або будь-яку із його палат, а в свою чергу, посадові особи виконавчої влади не можуть нести політичної відповідальності за свої дії перед конгресом (конгрес може усунути будь-яку посадову особу за злочини у порядку імпічменту, але не за незгоду з політикою, яка проводиться). А також притягнення до юридичної відповідальності, яку застосовують у Сполучених Штатах Америки.

Частина третя

Президенти й оцінка їх дій З. Бжезинським: радник з національної безпеки президента США Д. Картера; порадник інших президентів, наукові здобутки

Згідно з поданою його батьками офіційною біографією, Збігнєв Казимір Бжезинський народився в столиці Польщі Варшаві в сім’ї польського дворянина та дипломата Тадеуша Бжезинського, народжений у Золочеві в 1896-му на Львівщині, а помер в Америці 1990 року в Леонії (народжений Роман; 1896–1985). Із науково досліджених висновків на основі іншої оцінки фактів, Збігнєв народився у Харкові, польське консульство (вул. Ольминського), де працювали батьки і записаний ними про його народження в Польщі. Мотиви батьків, у тих умовах, мали різні вагомі підстави, включаючи дворянство, що було їхнім особистим сімейним правом. Проте існують офіційні дослідницькі опубліковані джерела: Максим Михайленко. «Холодная война» Збигнева Бжезинского;Адам О.Ю. и др. «Неизвестный Харьков». – Х.: Книжная фабрика имени Фрунзе, 2006. ISBN 966-324-025- 3).

Назва теми «Правління президентів: демократія та узурпація влади… дії захисту свободи слова» не була і не є якимось випадковим або придуманим явищем. Навпаки, це реальний приклад взятий з достовірної дійсності державного життя країн. У цьому випадку історично молодої та успішної демократії – держави Сполучених Штатів Америки з метою порівняльного дослідження і тіньової політики цієї країни з однієї сторони, а з іншої сторони – України як держави Європейського континенту – часів Античної, Середньовічної Київської Русі та подій реальної дійсності у сучасній Україні, керівники якої у період становлення незалежності в 1990-1993 роках, «раптом» у червні 1994 року, антиконституційно і незаконно та брутально позбавили конституційних повноважень Верховну Раду України і весь депутатський корпус ХІІ скликання, які демократично обрані, законно здійснювали свої повноваження до того часу, аж поки не була впроваджена тіньова участь «радників» із-за кордону як супроводжуючих чиновників та провідників-»наставників соровської» політики для Заходу.

35.1

Науковці, журналісти, депутати можуть і тепер здійснити професійні порівняльні дослідження з метою отримання результатів політики радників, яку не тільки сприймали керівники держави, але утримували їх за рахунок платників податків. Україна, окрім цього, запровадила ноу-хау для окремих з них, щоб своєрідно поєднати їх принцип розподілу влади як саме ці суб’єкти стали радниками – сумісниками в президентів, голів Верховної Ради та прем’єр-міністрів України. Це і результат стану України. Зараз треба розкрити глибше цю тему, бо названі «радники» повчали нас в Україні як необхідно пізнавати їхню «практику», яка має в здійснюваних заходах «паралельні» діяння також з фондом Сороса «Відродження».

Станом на 1989–2020 роки дослідження взаємодії США – Україна набирають все більшої актуальності, особливо з проблем: а) реалізації виборчих законів громадянами в новітніх умовах захисту їх прав і свобод; б) нонсенсної діяльності державної влади щодо так званої «декомунізації»; в) політичний міф про комунізм у Російській імперії, а потім в РСФСР й СРСР формував і реалізовував В.І. Ульянов (Ленін – псевдонім) своїми творами про соціалізм і комунізм, використовуючи наукові дослідження К.Маркса і Ф.Енгельса; г) проте статус Ульянова-Леніна і його «наукові» дослідження для, придуманого ним «вождя світового пролетаріату» засвідчують поверховість тверджень названого політика; д) вже відомий у всьому світі авторитетний політолог Збігнєв Казимір Бжезинський політично глибше і вже дійсно науково ґрунтовніше, займаючись та пропагуючи антикомуністичну ідеологію, яка принципово відмежовувалась від політичного та фактичного революційного насилля «ідей ленінізму-сталінізму», здійснив на базі отриманих знань у системі освіти у США, протилежні ленінському переконанню – на власне розуміння ідеології як матеріалізму, так і марксизму.

Ми продовжуємо досліджувати наукову систему Карла Маркса та його архівну літературну спадщину, дійшовши до висновку, що він – названа й визнана геніальна особистість – своїм дослідницьким трудом сподвижництва у науці ХІХ століття, здійснив подвиг інтелектуальної перемоги права людини і народу у їх суспільстві на основі: 1) знань; 2) пізнання процесу розвитку цих закономірностей у суспільстві народу; 3) та зміни соціальних відносин; 4) створення при безпосередній участі народу правової держави; 5) їх спільних конституційних реформ, щоб встановлювали мирний розвиток.

Частина четверта

Наукові висновки про марксизм: відкриття Марксом основ матеріалістичного вчення; марксизм і державний капіталізм Леніна

Працюючи над ідеями матеріалістичного вчення про суспільний розвиток країн, народів і людства у цілому, до наукових досягнень Збігнєва Бжезинського треба також віднести його пошуки про достовірність наукового спрямування змісту трьох основоположних висновків стосовно глибинного значення наукового відкриття К.Маркса щодо розвитку матеріалістичної науки про людину, її народу, людства та їх суспільства з державою:

38.1

«Марксизм являє собою новий, виключно важливий етап в становленні людського світогляду», який відображає стан рівня інтелекту та правосвідомості людини.
«Марксизм означає перемогу, яка активно відноситься до зовнішнього світу людини над пасивною, споглядацькою людиною і в той же час перемогу розуму над вірою…» тобто реальну світоглядну перемогу правосвідомої людини над міфом і легендою.
«Марксизм ставить на перше місце систематичне та суворо витримане наукове вивчення дійсності, також як і саме керівництво дійством, яке витікає із цього вчення та досліджень». Ці висновки засвідчують, за нашими дослідженнями: Збігнєв Бжезинський, з отриманням гуманітарних знань, тривалий час вивчав основи марксизму. Це джерела: (Brzezinski Z. Between Two Ages. America’s Role in the Technotronic Era. New York, 1971. P. 73. Цитати з книги автора – Семёнов Ю. И. Философия истории. М., 2003. Примечание. 133).

Звідси постає очевидною перемога розуму, наповненого достовірними знаннями, замість міфів із хаосу неуцтва, легенд різноманітного характеру та «ідей політиків», Збігнєв Бжезинський впевнено обґрунтовує дійсно реальні історичні обставини, а також доказово:

а) «Одразу після завершення Другої світової перед Америкою постала нова проблема – ідеологічне протистояння з Радянським Союзом. Новий супротивник, окрім того, що виявився серйозним конкурентом у боротьбі за світову першість, висунув альтернативне вирішення для загальнолюдських пошуків шляху до світлого майбутнього». Депресія на Заході з одночасною появою Радянського Союзу як основного переможця Другої світової війни за подвиги народу СРСР: наприкінці 1940-х Москва головувала на більшій частині Євразії, включаючи тоді і Китай. Заодно зберегло ідеї і спотворений «ленінський комунізм»;

б) Його грубе та ідеологічне більш хитромудре поєднання ідеалізму і матеріалізму складало у світовому масштабі серйозну конкуренцію «американській мрії», та зокрема;

в) Зі своєї революційної колиски молода Радянська держава стверджувала, що працює над створенням першого в світі ідеально справедливого суспільства (ред. – Комуністичного);

г) Спираючись на унікальні ідеї марксизму, СРСР проголошував не нову еру цілеспрямованих соціальних нововведень, які не базувалися на елітарних принципах, а насильно інституціоналізовані у просвітництві;

д) Це нав’язаний ідеалізм на службі «раціонального» матеріалізму виявився заразливою утопічною формулою. (О.К.,В.К. і Р.К – див. З. Бжезинський – Стратегический взгляд: Америка и глобальный кризис. – С. 66).

д) Викладений зміст у висновку пункт про «Нав’язаний ідеалізм…» містить певну неточність, не виключено пов’язану з перекладом, оскільки питання про «раціональний» матеріалізм та «істинний»матеріалізм продовжує дебатуватися і це стало предметом доповіді Римського клубу на тему: «Comme On! Капіталізм, короткозорість, населення і руйнація планети». З цього приводу ми (член-кореспондент Національної академії правових наук України Коцюба О.П. і доктор юридичних наук Коцюба Р.О.) продовжили дискусію стосовно надзвичайно актуальної та важливої проблематики. Тому ми зразу ж намагалися актуально відреагувати з творчим літературним колективом журналістів, за нашими переконанням, головного друкованого органу України – офіційного парламентського видання для людини і громадянина та народу не тільки держави України, але й усіх з ким ми у взаємодії. Звідси і публікація «Людство: глобалізація інтелекту світогляду в єднанні природничих і гуманітарних наук» («газета Голос України» від 3 лютого 2018 року). Чекали.

40.1

Ми спеціально не зупинялися на виясненні понять: а) «Comme On!»- запрошуємо всіх у діалог, не називаючи до кого ж саме спрямовано запрошення; б) «капіталізм» – був дикий та селянський дрібнотоварний, буржуазний, капіталістичний, імперіалістичний, «ленінський» і глобалізований у різних видах й формах; в) «короткозорість» – безадресна до всіх категорій осіб стосовно розвитку суспільства і держави; г) «населення» – мешканців, як тих громадян країн, у яких немає доступних наукових знань; д) «руйнація планети» – кожною державою та разом з усіма – членами Генеральної Асамблеї ООН, – а також іншим державоутворенням.

Складність проблеми набагато глибша і масштабніша: Маркс не завершив наукової новоствореної системи; але публікація першого тому «Капіталу» (1867) та дослідження, для інших томів (численні рукописи) до цієї системи дали підстави виявити геніальні висновки про умови і причини: створення протиріч і конфліктів; появу класів і держави у суспільстві; повстань, революцій, військових конфліктів і війн; звідси неможливість умов і мотивів для об’єднання народів людства в мирне громадянське суспільство; перетворення класових експлуататорів з політики держави у демократичну правову, об’єднавши людей і народи.

Тому науковий висновок марксизму-стратегічно був і є реальним: соціальні,суспільні та правові відносини не давали можливості побудувати соціалізм в одній окремо взятій країні, а лише разом – за участі спільних дій високо розвинутих країн. І тоді, вже на вищій стадії розвитку держави суспільства, черга настане для наступної фази – уже комуністичної епохи.

Ульянов-Ленін, як ідейно здеформований революціонер застосуванням насилля для захоплення державної влади, за рівнем знань так і не став марксистом, але використавши політичну ситуацію, а також з підстав ненависті до російського царя – помсти за свого брата Олександра, вихватив з популярної тоді наукової марксистської системи лише ті форми класової боротьби, які політично жорстоко було застосовано для захоплення влади в державі.

«Великорос» Ленін (так він власноручно заповнив анкету № 1 після захоплення влади і встановлення «диктатури пролетаріату») фактично відтворював політику Російської імперії під прикриттям лозунгів «вся влада радам», «фабрики і заводи робітникам», «земля селянам» тощо, називаючи ці заходи переходом до соціалізму та у перспективі до комунізму. А в дійсності це було ніщо інше як більшовицька політика для захоплення державної влади та національного багатства в окремо взятій аграрній країні, якою тоді фактично була царська Російська імперія. Про це засвідчує вся діяльність Ульянова – Леніна не стільки написанням статей про Сполучені Штати Європи (ця тематика актуальна і в сучасній політиці, але надзвичайно задогматизована тому не розкрита дослідженням правової та юридичної наук).

Тут хитросплетіння влади держави над інтелектом людини. Політика ж Ульянова-Леніна ще й сприяє цьому, бо він своєю «творчістю» всюди представляв свій «марксизм», чимало писав про його тлумачення, але ніколи з позиції людини, фактів її життя та науки.

Оксамит

Порівняльний правовий аналіз цивілізованого виникнення і розвитку президентського правління в суспільствах з державними формами діяльності

Leave a Reply Cancel reply

Шукати

Архіви статей

Категорії