Сьогодні, 9 жовтня, День народження відомого українського поета й прозаїка Павла ВОЛЬВАЧА.
… «Мені здавна здавалося, що основне призначення письменника – писати про тих людей, із якими він жив і живе на землі. Бути очевидцем. Доба й люди стають текстом, а, натомість, текст, слова перетворюються на плоть і зрощуються з добою й героями. Тому я ні в кого нічого не позичав – ні в Гемінгвея, ні в Андруховича, ні в Керуака з Міллером і Оксаною Забужко, ні в Люко Дашвар. Ще в дрімотно-далекі часи, докурюючи «п’ятку» десь у запорізьких нетрях із Єгором, моїм приятелем, і обговорюючи навколишнє життя, ми розмірковували: «Суцільні «кадри» кругом, персонажі. Один одного цікавіші…» Просто їх треба бачити…»
Отак вичерпно й цікаво розповів в одному з інтерв’ю про свою творчість талановитий і зіркий Павло Вольвач.
Колектив журналу «Оксамит» вітає дорогого письменника з Днем народження, бажає доброї долі, міцного здоров’я, родинного щастя і мирної України!
|
||
 Сергій Грабар Редакція журналу «Оксамит» має виняткову нагоду знайомити своїх читачів зі сторінками книги «Лаврські історії», присвяченої історії Києва та Києво-Печерської лаври. Її автор – Сергій Грабар, відомий український письменник і перекладач, який упродовж 15 років працював у Києво-Печерській лаврі, і якого лавра, за його ж словами, серйозно змінила.
ПРО КНИЖКУ
У житті завжди має бути місце для дива. Саме цей чинник робить наше життя цікавим, сповненим пригод. Для нас, людей ХХІ століття, подорожі давно не є розкішшю,
Є люди, наче блискавки. Такі ж небуденні, запопадливі, пристрасні, шляхетні й десь трішки безкомпромісні. Та неодмінно красиві. Бо інакшими українки просто не бувають. А йдеться про надзвичайно цікаву людину, яка увібрала в себе оті найкращі горішні риси: тележурналістку, ведучу авторської програми «Майстер-клас з Наталкою Фіцич», автора документального проекту «Відкрита зона» Наталку Фіцич. Ця жінка є особливою найперше тим, що вміє бачити щось примітне у звичних речах, та охоче ділиться знайденими дивовижами з іншими людьми. І справа не лише в Наталчиних культурологічних майстер-класах, у яких вона намагається передати колорит,
|
  |
|
|
Powered by WordPress & Atahualpa |
||
Цьогорічна володарка гран-прі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Романи» Тетяна Белімова презентувала у Києві свій переможний твір «Вільний світ».
Журнал «Оксамит»
Вона не визнавала в собі українського початку – цуралася. Страшенно дратувалася, коли виникали будь-які підозри щодо її неросійськості. І своє українське походження усіляко замовчувала. Так, то була велика поетка (не хочеться наголошувати на слові російська) Анна Ахматова, або, якщо відкинути цей псевдонім, яким стало прізвище прабабусі-татарки – Ганна Горенко. Не доведи Господи комусь було згадати батькове прізвище…
Київська весна 2014 багата культурними подіями. Особливо насиченим видався травень. Однак, серед розмаїття заходів презентація чергового номера Всеукраїнського суспільно-політичного журналу «Оксамит» була винятковою – не так часто наш видавець пропонує
Гурт «Гайдамаки» – бродники європейського типу. Мультикультурні й пасіонарні у своїй пісні. Вона грає у крові,збурює, рве кордони. Музика, яку дарують хлопці Україні та світові, завжди проблемна, бунтарська, гайдамацька. Напрям,який поєднує сучасний рок, даб, панк, ска, традиції української та балканської музики, вітчизняним слухачем та музичною елітою сприймалися не завжди однозначно. Тому «Гайдамакам» останнім часом найчастіше аплодувала Європа. Від слухачів на берлінських вулицях до найрейтинговіших світових фестивалів. Їх не злічити: «Lowlands», «Sziget», «Mundial», «Przystanek Woodstock» тощо. Гурт сформований у часи найбільших історичних перетворень української держави – на початку 90-х років.