Два роки тому завершився найдраматичніший етап Революції Гідності. Щоб усвідомити історичне значення перемоги Революції, щоб зрозуміти, що Україна та її народ уже ніколи не повернуться в минуле, варто пригадати основні миттєвості дуже гарячої зими 2013-2014 років. Кожен з нас став якщо не учасником, то свідком кардинальних змін, які в чомусь були очікуваними, а в багатьох випадках, на жаль, і досі не виправдали сподівань.
Читати 20 лютого – День Героїв Небесної Сотні
Глядачі можуть ознайомитися з досі недослідженим видом образотворчого фольклору – вишиваними сюжетними рушниками, картинами та килимами з фондових колекцій Музею. Поява цієї виставки стала можливою завдяки двадцятирічній експедиційній та пошуковій діяльності музейних працівників. Звичайно, на виставці можна виставити лише незначну частину цих артефактів, адже вся збірка нараховує до трьохсот одиниць так званих «брокарівських» рушників 1890-1930 років, п’ятсот рушників вишитих «гладдю» в 1940-1980 роках та сто сюжетних картин та килимів другої половини ХХ століття.
Читати 18 лютого 2016 року о 17:00 в Музеї Івана Гончара відкрилася мистецька виставка вишиваних картин, рушників та килимів ХХ століття
Вона зазначила, що таке рішення було прийняте 17 лютого на засіданні фракції. За словами Тимошенко, 16 лютого під час голосування у Верховній Раді за відставку уряду “відбулися екстраординарні події, коли все таємне стало явним”. “Фракція “Батьківщина” сьогодні на своєму вранішньому засіданні прийняла єдино можливий крок – рішення. Це є крок — вихід із коаліції”, — наголосила вона.
Читати Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявила про вихід з коаліції
Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко та голова громадської організації «Антикорупційний рух В. Наливайченка» Валентин Наливайченко виголосили спільний Заклик до нації. У ньому вони наголосили: якщо не буде нового уряду, необхідно провести дострокові парламентські вибори одночасно з референдумом про необхідність ухвалення нової Конституції України. За пропозицією Юлії Тимошенко та Валентина Наливайченка, новий Основний Закон країни має розробити суспільство, об’єднавшись у Громадську Національну Асамблею. Лідер партії «Батьківщина» та голова ГО «Антикорупційний рух» переконані, що корупція та неефективне управління настільки зруйнували державу, що виправити ситуацію можна тільки повністю перезавантаживши країну.
Читати Заклик до нації
Ситуація, що склалася у Хортицькому Національному заповіднику стала темою прес-конференції, яка відбулася в прес-центрі «Журналіст». Головними доповідачами на зустрічі були Арнольд Сокульський, директор Державного історико-культурного заповідника «Хортиця» у 1970-1979 та 1981-1983 рр., кандидат історичних наук, Костянтин Сушко, генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» у 2005-2007 рр, член Національних спілок – журналістів та письменників України, Олександр Пляха, радник президента громадської організації «Запорізькі обереги».
Читати З турботою про Хортицю
У січні 1654 року поблизу Києва, у Переяславі, відбулася козацька рада. На ній Військо Запорізьке на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким визнало своїм сувереном московського царя Олексія Михайловича. Ця подія стала переломною в історичній долі українського народу. Кожен трактує її по-своєму: для когось це початок знищення української незалежності, для когось навпаки – спроба її відстояти. Як писав український історик і філософ В’ячеслав Липинський, в історії існує 2 факти: Переяславська угода, відома під назвою Березневих статей, і Переяславська легенда, яка нічого спільного з реальністю середини 17-го століття не має. Саме ця легенда після смерті Богдана Хмельницького повністю затьмарила саму угоду і створила у свідомості багатьох поколінь українців та росіян спотворене уявлення про події, що призвели до її укладання.
Читати Що приховують переяславські статті?
Про це повідомляє прес-служба закладу. Клінічна лікарня «Феофанія» надає безоплатне медичне обслуговування пораненим учасникам АТО та постраждалим під час Революції Гідності. 2 лютого 2016 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України від 29.05.2014 № 1286-VІІ «Про забезпечення належним медичним обслуговуванням військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час проведення антитерористичної операції на сході України»…
Читати Більше 200 поранених військовослужбовців уже пройшли лікування в клінічній лікарні Клінічній лікарні «Феофанія»
З 3 до 6 березня в самому центрі Чикаго, у Chicago Cultural Center, відбуватиметься кінофестиваль “Peace on Earth Film Festival”. Цього року тут буде показано також два фільми про Україну канадського та американського режисерів. Йдеться про повнометражний документальний фільм “I Am a Ukrainian: Personal Stories of a Revolution” (“Я українець: особисті історії революції”) Бена Мозеса та короткометражний документальний фільм “Holodomor: Voices of Survivors (Ukrainian Famine/Genocide)” (Голодомор: Голоси свідків) Аріадни Охримович.
Читати В центрі Чикаго покажуть два фільми про Україну
Я йшов і плакав… Хіба ж ви не розумієте, що саме через таких, як ви, і гниє система та починаються війни? Плакав сильніше ніж тоді, коли закривав брудними руками очі своєму мертвому рідному братику. Плакав гіркіше, ніж тоді, коли відірвало ноги моєму побратиму, який усе життя марив футболом. Я йшов і ридав, бо мої близькі, мої рідні вбивали все, за що ми воювали на Сході.
Читати Я йшов і плакав…
Хочу розповісти одну повчальну історію. 1990-го я виїхав з Росії до США за науковим обміном. Так вийшло, що я зустрів у Вашингтоні, де працював у Бібліотеці Конгресу, американку, свою майбутню дружину. І майже одразу отримав пропозицію роботи, ще не маючи ні громадянства, ні навіть грін-карти, лише дозвіл на роботу. Одним словом, залишився. За тими поняттями я все ще вважався неповерненцем. Але мені це було байдуже. У Марка Твена в «Гекльберрі Фінні» є чудова фраза: «Джим не любив павуків, і павуки платили йому тим самим». Мені було байдуже, ким я вважався у СРСР, звідки виїхав, тому що я змалку не любив радянську владу і радянська влада платила мені тим самим. Повернувся я до Москви лише через 15 років. Москва мене не дуже вразила. Але зміни стосувалися вмісту продуктових і книжкових магазинів, а в цьому — в хлібі насущному і в хлібі духовному — головне. Тому я радів за москвичів і взагалі за радянських росіян.
Читати Феномен «кримнашизму» або Розумом Росію не збагнути
|
|