Олексій Данілов
Секретар Ради національної безпеки України (РНБО) Олексій Данілов заявив в інтерв’ю Associated Press, що Мінські угоди підписали під дулом російського пістолета. На думку Данілова, спроба їхньої реалізації в російському трактуванні може спровокувати внутрішні заворушення в Україні. В аналогічному ключі висловився очільник МЗС України Дмитро Кулеба.
Що означають такі заяви – і що Україні робити з «Мінском»?
Секретар Ради національної безпеки України (РНБО) Олексій Данілов заявив в інтерв’ю Associated Press, що Мінські угоди підписали під дулом російського пістолета. На думку Данілова, спроба їхньої реалізації в російському трактуванні може спровокувати внутрішні заворушення в Україні. В аналогічному ключі висловився очільник МЗС України Дмитро Кулеба.
Що означають такі заяви – і що Україні робити з «Мінском»?
Варто почати из того, що згідно з міжнародними конвенціями, договір, укладений на момент військової агресії, або має ознаки зовнішнього примусу, є недійсним. Другу частину «Мінська» було укладено під час Дебальцевської операції за участю російських військ. Це зовнішня агресія з боку РФ. Тому, незважаючи на всі посилання на рішення Ради безпеки ООН, «Мінські угоди», згідно з міжнародними конвенціями, не мають юридичної сили. Не говорячи про те, що вони не ратифіковані парламентом України. Тож це суто протокол про наміри.
На мою думку, відповідна заява Данілова адресована декільком цільовим аудиторіям.
Перша – внутрішньоукраїнська.
Є чіткий сигнал, що ми не перейдемо свої, українські, «червоні лінії». А саме: жодної федералізації України. Відтак стоїть під питанням низка спірних моментів «Мінська», підписаного за президентства Порошенка. Це проведення виборів на окупованих територіях до виведення російських військ та передачі контролю Україні над проблемною ділянкою кордону; закон про амністію; особливий статус ОРДЛО. Усі ті моменти, що викликають неоднозначну реакцію в українському суспільстві.
Другий адресат – західні партнери.
Не даремно це повідомлення з’явилося на тлі інформації ЗМІ про можливий примус України до виконання Мінських домовленостей, а також на тлі візитів глав держав колективного Заходу до Києва та Москви. Це наводить на думку, що проводяться певні консультації щодо виконання саме «Мінського протоколу». Зі сторін Москви та низки країн Заходу звучать заяви, що «Мінськ» є єдиним майданчиком для врегулювання питання. Натомість Данілов дав чіткий сигнал країнам Заходу, що будь-який примус України до втілення «Мінська» у російському варіанті викличе хвилю громадянського опору в нашій країні. Що у свою чергу спричинить дестабілізацію ситуації. Що, зрозуміло, нікому, окрім РФ, не потрібно.
Третій адресат – власне РФ.
Ми даємо зрозуміти, що розглядаємо можливість удосконалення Мінських угод. Тобто спочатку безумовне виконання безпекової складової, а потім вибори.
До речі, заява Данілова пішла майже синхронно із заявою президента Зеленського, що Україна залишається прихильником Мінських угод. Що ми прагнемо розмовляти у нормандському форматі, у мінському, не заперечуємо можливості ратифікації відповідних домовленостей, але з огляду на виключно українські інтереси.
Д. Снєгирьов
