З розвитком інформаційних технологій можливості впливу на свідомість людини значно зросли. Якщо раніше це були церковні осередки, друкована продукція, то в наш час – телебачення, Інтернет. Штучно продукується таке явище, як медіасвідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від дійсної. Громадська думка через медіасвідомість значно спотворюється. Наші діти від постійного перегляду російськомовного контенту в тік-тоці розмовляють російською, дорослі замість того, щоб прочитати дитині казку, самі «сидять» у мережі, стають прихильниками, а то й носіями ідей «руского міра».
Особливо небезпечним явищем маніпуляція свідомістю стала під час війни. Коли психоемоційний стан людини перебуває в хронічному стресі, значно знижується рівень критичного мислення (неусвідомлене сприйняття дійсності, зниження самоконтролю, цілеспрямованості, самоорганізованості). Інформація, яка потоком ллється на незахищені мізки, не аналізується, відповідно людина ухвалює не раціональні рішення або й зовсім вчиняє неадекватні дії. Ворожі пропагандисти малюють потрібну їм картину сприйняття подій, що відбуваються.
Нещодавно я стала свідком розмови двох жінок, які сиділи в сквері неподалік й мимоволі почула слова, які мене неабияк збентежили. Одна з них говорила: «Для чого нам ця війна? І хто на кого напав? Якби ми (українці – прим. ред.) не чинили спротиву, не нападали на російських солдат з «коктейлями Молотова», не труїли їх пиріжками та водою, вони не вбивали б нас. Не гинули б наші діти». Далі діалог продовжувався в такому ж дусі, потім перестрибнув на тему новин у «Телеграм-каналах», обміном посилань. Цим жінкам соцмережі дали готовий взірець розв’язку проблеми, яка їх хвилює. Утрутившись у розмову, я запитала: «Як взагалі можна так міркувати, коли ми захищаємо свободу й рідну землю від окупанта?» На що мені зухвало відповіли: «Всі так думають – тільки мовчать». Не переповідатиму весь зміст нашої розмови. Цей приклад демонструє, що інформаційна перевага, на жаль, не на нашому боці.
Чого вартий скандал, відверте цькування й гоніння мовознавиці Ірини Фаріон, яке відбувається у найвідповідальніший момент сучасної національно-визвольної війни зі світоглядним ворогом. Дійшло то того, що мовознавицю звільнили з Національного університету «Львівська політехніка» за вчинення «аморального проступку».
Найстрашніше, що депутати Львівської обласної ради під час ХХ позачергової сесії не проголосували за звернення до керівництва держави щодо неприпустимості переслідування. «Історія ганебного цькування мовознавиці, професорки Ірини Фаріон – разючий приклад репресій проти тих, хто рішуче обстоює державний статус української мови та національний розвиток України. Ми вимагаємо припинити переслідування Ірини Фаріон. Не можна допустити, щоб в Українській державі карали українців за українську мову!», – йшлося у заяві. Для ухвалення рішення забракло 10 голосів. І це у Львові, друзі! Спрацював механізм «спіралі мовчання». Я гадаю, що на тлі поширення у ЗМІ осуду висловлювань Ірини Фаріон, депутати вирішили краще приховати свої погляди від гріха подалі. Саме засоби масової інформації, а особливо телебачення, прискорюють дію «спіралі мовчання», коли відбувається підбір коментарів, що повинен переконати громадян у підтримці більшістю суспільства тієї чи іншої думки або позиції. Люди воліють промовчати тоді, коли відчувають, що, начебто, їхні погляди в меншості, непопулярні чи це просто особлива думка, щоб не опинитись у соціально-психологічній ізоляції.
За десять років війни ми не позбулися колоніального минулого і не почали повноцінно розбудовувати власну національну державу. У відносинах з суспільством комунікація провалена.
Згадаймо 2014 рік. Створення бюрократичного органу під назвою Міністерство інформаційної політики України, яке очолив Юрій Стець. Анексія Криму, вторгнення російських військ у Донецьку та Луганську області – вже тоді вимагали максимального захисту від пропагандистського впливу рф. Виявляється, нам постійно брехали, нарікаючи на те, що держава немає грошей. А тим часом кошти платників податків йшли на антиукраїнські серіали, принизливі телешоу, сумнівного змісту політичні проєкти. «Та… нам своє робить». Маємо самі дбати про моральність та духовне здоров’я нації, поширювати ідеї самовиховання, взаємопідтримки та взаємодопомоги.
Розвиваймо ці чесноти, плекаймо, вирощуймо невтомно, бо тільки так виживемо, тільки так переможемо! Вся надія на власну силу і волю народу!
Тамара МАРКЕЛОВА
