Бізнесу в Україні сьогодні живеться нелегко. Ми зупинимо вашу увагу на деяких причинах, що ускладнюють його діяльність. 1. Брак людського капіталу. Як розв’язати проблему – завезти емігрантів. Хороша ідея, тільки у нас війна, тривають бойові дії, щодня чатує небезпека – це не варіант – охочих немає. 2. Модернізація виробничих процесів, автоматизація, роботизація, як результат – вивільнення робітників – це добре. 3. Навчання персоналу, підвищення кваліфікації як результат – збільшення продуктивності – і це добре. 4. Переведення закладів вищої освіти на нижчий акредитаційний рівень – здобуття професійно-технічної освіти. Тим самим не плодити фахівців з дипломами, які не можуть знайти роботу. Або чому єдиного комбайнера на селі забирають до війська, а ціла армія студентів сидить в аудиторії чи взагалі навчається дистанційно. Але всі ці розмови про проблеми – розмови в довгу. Тобто економіка «просідає». Дефіцит бюджету на наступний рік — 1,6 трлн грн.
У цій статті ми намагаємося проаналізувати виклики та показати практичні алгоритми дії та варіанти, які обирають українські підприємці, щоб вижити.
«У нас війна, я йду працювати»: як виживає і працює на перемогу малий бізнес в Україні
Війна змінила наш світ назавжди. Те, що було звичним вчора, сьогодні доводиться налагоджувати наново, зшивати та зв’язувати нові ниточки замість обірваних. Ми всі чекаємо на перемогу, але її наближають не лише ті, хто на передовій. Цілком зрозуміло, що фронт не може існувати без надійного тилу, без тих, хто прикриває спину, хто працює в непростих умовах і не хоче здаватися – тих, хто стоїть «другим фронтом».
Виклики на щодень
Розумні дії держави в першому півріччі 2022 року допомогли вижити малому бізнесу на початку війни, зберегтися як клас. Але минуло майже два роки, і ситуація змінилася. Деякі проблеми настільки стали опуклими, що їх неможливо не помічати.
Соціологічне опитування, що було проведене Інститутом економічних досліджень у вересні поточного року, висвітлило найважливіші турботи підприємців.
Виявилося, що найбільше лякає малий бізнес тотальне подорожчання – зростання цін на витратні матеріали, енергоносії та паливо. Не слід також скидати з важелів небезпеку, непередбачуваність майбутнього: сьогодні ти маєш бізнес, офіс, робочі місця і склади, а завтра туди може влучити уламок ракети чи вдарити вибухова хвиля, і доводиться починати з початку. Дається взнаки брак робочої сили. Чоловічих рук і мізків бракує через мобілізацію. Безліч традиційно чоловічих справ змушені виконувати жінки, але й представниць слабкої статі наразі в країні бракує. Тисячі жінок-фахівців виїхали з країни.
Існують проблеми з логістикою, бо налагоджені роками зв’язки порушили військові дії. Не тішить малий бізнес зменшення попиту, а з настанням зими є досить реальна загроза, що перебої з електроенергією та теплом знову повернуться. І хоча у вересні тиск правоохоронних органів і податкової видавався підприємцям найменшим злом, тепер зі скасуванням мораторію на перевірки та лібералізованого податкового режиму це може стати проблемою для існування бізнесу, який поки що животіє. Звісно, що держава зацікавлена в податках, проте так можна і придушити курку, що несе яйця. Саме малий бізнес підтримує військових, активно донатить та волонтерить, збирає гроші на дрони, автівки та медичні засоби.
Реальність якою вона є
Сьогодні підтримувати роботу малого бізнесу, навіть більше – розвивати його в умовах воєнного часу, складно. Набагато легше його продати, або закрити. Власники інтернет-магазину китайських колекційних чаїв «ЧаЮн» виїхали за кордон і були змушені поставити бізнес на паузу, оскільки його неможливо розвивати легально за європейським законом. Закриваються кав’ярні та ресторани, майстерні та видавництва, виробництва мирних речей, на які суттєво зменшився попит. Але що робити, коли ти прагнеш працювати, зберегти робочі місця, наповнювати внутрішній ринок для людей, що залишились в країні, підтримувати переселенців, а разом з тим брати на себе військові замовлення, наповнювати бюджет та донатити? Тут існує декілька випробуваних шляхів:
- Взяти грант
«Власна справа» – програма мікрогрантів від Міністерства економіки. Отримати підтримку від держави (від 250 тис. до 1 млн гривень) можна на розвиток бізнесу чи стартап. Є особливе відгалуження для ветеранів чи другої половинки подружжя військових. Проте лише чверть заявок отримують позитивний результат. За підсумками, це переважно бізнес у сфері гуртової та роздрібної торгівлі, ремонт авто або заклади харчування західних або центральних областей України. Одна з тих, хто попросив і отримав, – Павлуш Анна, інвалід-колісник з Білої Церкви, яка скористалась підтримкою, аби відкрити майстерню з пошиття адаптивного одягу для людей, що користуються колісними кріслами.
- Переорієнтуватися
Сімейна майстерня «Ікос» з Луцька, на початку вторгнення майже втратила клієнтів, але не справу. Фірма вирішила шити тактичне взуття для військових, місяцями удосконалюючи його, аби досягти ідеального співвідношення ціни і якості. Рік потому компанія випустила жіночу колекцію лоферів «Йду жити» – на устілках кожної пари з колекції написані саме ці два слова. Вони передають життєво-воєнний настрій майстерні (та й, щиро кажучи, всіх українців): «У нас війна, я йду працювати. У нас війна, я йду допомагати. У нас війна, я йду жити. Життя завжди переможе темряву…»
- Перенести виробництво
Фірма Collar з Чернігова до війни виробляла корм для тварин. Компанія пережила перші місяці обстрілів. Згодом виробництво було вивезене до Івано-Франківська і відновлене. Аби зберегти робочі місця, власник сплачував зарплатню кредитними коштами. Нині Collar опікується нещасними тваринами з регіонів, які найбільше потерпають від обстрілів, бойових дій, аварії на Каховському водосховищі.
- Багато працювати
«Для мого бізнесу майже нічого не змінилось, – коментує поточну ситуацію Юлія, власниця невеличкого інтернет-магазину флораріумів та фотокомпозицій «Фетрікор». – Так, на початку війни замовлень взагалі не було. Але зараз я просто багато працюю, і результат є».
- Песимістично прогнозувати
Війна стала випробуванням для усієї країни. Перед фермерами постало важливе завдання – втримати економічний фронт, забезпечити українців продовольством і робочими місцями. Директор ТОВ «Ягоди Волині» Віталій Ішмурат розповідає, як ефективно організувати ягідний бізнес в цих умовах.
Найбільша проблема ягідників, на переконання Віталія Ішмурата, – недостатня кількість збирачів урожаю. Фермер радить: перед тим як проєктувати площі для посадки ягід, потрібно песимістично спрогнозувати, яку гарантовану кількість людей фермер може знайти для збору врожаю, інакше доведеться витрачати значну частину коштів, щоб привезти людей до плантації. Варто подбати про збут врожаю. Адже логістика почне «з’їдати» прибутки і негативно впливати на якість урожаю. А це, своєю чергою, знижує ціну товару.
- Бути вірним собі
Багато кав’ярень та ресторанів були змушені зачинитися у воєнний період. Заклади харчування – швидкоплинний бізнес, який гостро реагує на всі зміни суспільного життя. І легше розпочати нову справу закордоном, ніж боротися з викликами тут. Але є й такі заклади, що тримаються попри всі складнощі. Один з прикладів – кав’ярня «Каффа», яка працює в столиці понад 25 років. «Наша кав’ярня пережила економічні кризи та сумні для країни події безпосередньо, бо знаходиться на Майдані Незалежності, – пояснює власниця закладу Олена. – Але навіть сьогодні ми залишаємося вірними собі». Саме тому, на думку підприємців, закладу вдалося зберегти клієнтів.
- Вижити як мета
Серед бізнесменів популярна думка, що головне, аби влада просто не заважала бізнесу, все інше зробить він сам. Просто треба вдвічі більше працювати. І хоча в загальному інфопросторі звучать голоси, що «другий фронт» державі не надто вже потрібен, варто пам’ятати, що навіть важливий перший фронт потребує економіки, що працює. Так, гучні свята під час війни – жахливо і непристойно. Але життя має тривати! Бо якщо ми повіримо в інше, це буде означати, що ми здалися.
Вікторія СТАРОВОЙТ
