Весна не прийшла до Херсона – напевно, забула дорогу.
І місто моє напівсонне ворожі витоптують ноги.
Проймає підступна тривога, ми стомлені, ми у полоні.
Херсон зупинився у часі… годинник показує п’яту…
Ці поетичні рядки Альони Мовчан – завідувачки літературної частини Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша закарбували її відчуття в перші хвилини окупації Херсона росіянами – 1.03.22. Херсонщина, на жаль, й донині одна з незагоєних ран країни. І все, що там відбувається, нестерпним болем відгукується в наших серцях…
А ще зовсім нещодавно тут панував мир і спокій. В цей дивовижний, життєдайний, сонячний край я закохалася з першого приїзду і з першого погляду. Адже мала щастя щороку відвідувати Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», що відбувався на базі та різних локаціях театру ім. М. Куліша. Завжди приємно вражали надзвичайні привітність, гостинність і щирість його працівників, починаючи від керманича театру – директора фестивалю, нар. арт. України Олександра Книги – до вахтерів і прибиральниць… Саме тут панувало свято душі, наснаги, радісного спілкування. Адже на форумі збиралися представники театральної спільноти з різних країн світу. В той час я і познайомилася з напрочуд енергійною, креативною, з променистим поглядом і «голлівудською» усмішкою акторкою театру, засл. арт. України Олександрою Тарновською. Пізніше я дізналася, що вона починала свій творчий шлях у ляльковому театрі та успішно служила в Херсонському, Миколаївському, Київському і Чернігівському лялькових колективах. І це, звісно, позначилося на її характері та творчій вдачі, бо як і усі лялькарі зберегла від спілкування з дітьми душевну безпосередність і відкритість, ясність і чистоту мислення, доброзичливість і щирість…
З 1999 року Олександра Тарновська – акторка і завідувачка трупи Херсонського театру ім. М. Куліша, а трохи згодом вона очолила одеське міжрегіональне відділення НСТД України (м. Херсон). Перші її вистави на цій сцені й надалі пов’язані з дитячим і ляльковим жанром, а через привабливу артистичну зовнішність, акторка в ролі Феї-чарівниці часто-густо очолювала паради на честь міста, карнавальні ходи тощо… Незабаром до творчого кейса акторки додався ще один жанр – розмовний. В монологах різного спрямування, зокрема й гумористичного, акторка завжди знаходила вдячних слухачів. Обожнює вона і поезію, і при будь-якій нагоді читає свої улюблені вірші, бо знає їх вдосталь. А драматичні ролі на херсонській сцені стали свідченням невичерпного акторського потенціалу Олександри Тарновської, яку завжди оплесками зустрічали глядачі. Її улюблені вистави: «Моя дорога Сільвія» (психологиня), «За двома зайцями» (кумася), «12 стільців» (дружина інженера Брунса), «Осінній рок-н-рол» і, безперечно, «Монолог актриси» (режисер – засл. діяч мистецтв України Сергій Павлюк), дякуючи яким здобула заслужене визнання у критиків і глядачів та була відзначена на міжнародних театральних форумах. Сценічні образи, які створює акторка завжди яскраві та незабутні.
А далі була… війна… 23-лютого на сцені Херсонського театру відбулася прем’єра вистави «Вічність… і ще один день…» Але йому не судилося настати…
«Як стали короткі ці слова: Ти як? – Жива! І розумієш з півслова – життя коротке, але знову й знов виходимо роль свою ми грати, поки що є кому сказати такі короткі ці слова: Ти як? – Жива!
Сьогодні, поетичні рядки з вуст Олександри Тарновської звучать особливо щемно, бо вона перебувала в окупації 260 днів і тільки зараз вона здатна поділитися спогадами про жахіття, що пережили херсонці. Її зворушлива розповідь розчулить кожного… «Наш відчай передати словами неможливо… Першого березня рашисти увійшли до Херсона і розповзлися наче таргани. Актори, які не встигли виїхати, ховалися в бомбосховищі театру, хоча іноді не боялися виходити на мітинги, зокрема 5.03, а 13.03. У день 79-ї річниці визволення від німецько-фашистських загарбників відбулася масова хода з нашими прапорами, а на приміщенні міськради ще до середини квітня майорів наш прапор…
Після обшуку в театрі та затримання Олександра Книги, за його ж наказом, почали виїжджати… Відчай охоплював усіх, місто спорожніло, транспорт майже не працював, зникало світло, тепло, водоканал зруйнований, мобільний зв’язок порушено…
І знайшла для себе «захоплюючу» роботу – в’язала шкарпетки для майбутніх визволителів… Наш головний режисер Сергій Павлюк організував волонтерський рух, а згодом і прихисток для біженців з інших районів… Волонтерська група під егідою Червоного хреста постачала безплатно в місто ліки… Було важко всім, тому що могли прийти й забрати силою, рашистам потрібні були медійні актори для відновлення їх роzzійського театру! Напруга зростала особливо тоді, коли вони намагалися провести референдум, коли жорстоко вбили диригента філармонії Юрія Керпатенка, який відмовився співпрацювати з окупантами…
Я пишаюся своїми колегами, які мужньо витримали всі жахи окупації. Це – нар. арт. України Олена Галл-Савальська та Анатолій Толок, засл. арт. України Тетяна Проворова, артисти драми Вадим Гнідаш, Світлана Казаченко, диригент оркестру Артем Філенко та його дружина – артистка оркестру Ольга Уварова, мужній волонтер, завідувач відеоцеху Максим Прудкун, який опікувався біженцями в готелі «Рішельєвський», і я – серед них. Зрадники України, що залишалися в театрі, агітували нас за співпрацю з «новим російським» театром, але погодилися лише одиниці… На превеликий жаль в театрі було пошкоджено багато майна, вкрадено реквізити, картини, фотографії почесних гостей, що прикрашали фоє…»
«Хто дорогою цією не зітхаючи йде,
той щасливий, бо до Храму ця дорога приведе!
Наша сцена – рідна матір, наша зброя сміх і жарт,
нас єднає Мельпомена, так нехай живе театр!»
«Коли гримлять гармати, музи не мовчать!» і новий театральний сезон Херсонський театр ім. М. Куліша відкрив у Києві прем’єрою документальної вистави «Лишатися (не) можна». Згодом відновили з іншою виконавицею моновиставу «Кицька на спогад про темінь», «Юду»… Дякуючи керманичу театру Олександру Книзі поступово налагодились і гастрольні маршрути цих вистав. А 11 листопада ЗСУ звільнили Херсон і про це знали лише ті, хто мешкає в центрі міста. Про цю подію Олександра Тарновська дізналася наступного дня… «Це була справжня ейфорія, коли херсонці з прапорами зібралися на центральній площі, сльози радості не приховували навіть чоловіки. Чимало наших херсонців, що перебувають зараз у Києві продовжують волонтерську діяльність, зокрема за ініціативи Альони Мовчан проводилися поетичні вечори під назвою «Поетична шафа», поетка Наталія Шушляннікова збирала кошти на купівлю тепловізора, поетка і волонтерка засл. діячка мистецтв України Тетяна Князєва й понині регулярно купує стратегічний український продукт – сало, маринує його і надсилає на передові позиції наших військових. А в мистецьких заходах під назвою «Розстріляна весна», що періодично відбуваються в приміщенні театру «Дивний замок» участь беруть як херсонські, так і київські актори і навіть одного разу нас відвідала відома литовська громадська і політична діячка, волонтерка, поетка, драматургиня й акторка Даля Тарайлене. Євгенія Кірсанова організувала монобанк, до якого долучилася уся театральна спільнота. Збір коштів від цих заходів спрямований на підтримку наших працівників, які перебувають в Херсоні».
Нещодавно, ще до трагічних подій пов’язаних з підривом Каховської ГЕС, керівник Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, директор Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» Олександр Книга оголосив про збір заявок на участь у 25-му ювілейному форумі. І з цього приводу Олександра Тарновська з радістю поновлює, хоча вже з іншим партнером виставу «Осінній рок-н-рол», яка з величезним успіхом йшла на херсонській сцені (режисера – засл. арт. України Тетяна Аркушенко). Окрім цього, вона регулярно відвідує столичні театри, а гуляючи вулицями Києва згадує своїх пращурів – дідуся і бабусь – монахинь Флорівського монастиря, які в дитинстві прищепили їй любов до нашого міста та його неповторних ландшафтів. А ще, звісно, акторка мріє про нашу перемогу, повернення до мирного життя і рідного театру.
Віра ДОЛЕНКО
