10 років тому 8 грудня 2013 року у Києві відбулося грандіозне Народне Віче, яке зібрало понад мільйон протестувальників, а ввечері близько 18-ї години група активістів, серед яких було чимало представників ВО «Свобода», знесли пам’ятник кату українського народу Володимиру Леніну.
Цинічна влада в час післявоєнного (третього) голодомору в Україні спорудила монумент більшовицькому ідолу та урочисто відкрила його 5 грудня 1946 року на розі Хрещатика і Бесарабського ринку, де під час німецької окупації була встановлена шибениця та здійснювалися публічні страти заручників. В радянські часи, відколи у 1977 році було споруджено монумент Жовтневій революції (нині Майдан Незалежності), комуністичні урочистості здійснювалися біля нового пам’ятника, а до першого, що на Бесарабці, покладали квіти та обмежувалися меншими акціями.
З послабленням комуністичного режиму, в часи так званої перебудови, перші знесення пам’ятників Леніну розпочалися в Західній Україні (Червоногорад – 1.08.1990, Львів – 14.09.1990, а відтак по всій Галичині), натомість у центральній та східній Україні влада всіляко їх захищала. Коли 1991 року в столиці було демонтовано пам’ятник Жовтневій революції, прокомуністично налаштовані мешканці почали гуртуватися саме біля бессарабського вождя. Українські патріоти, громадські та політичні організації від початку 1990-х вимагали знесення бессарабського ідола, проте влада ігнорувала усі звернення та робила все можливе, щоб не допустити його усунення зі столиці. Врешті, не дочекавшись правового рішення, вночі 30 червня 2009 року група молодих патріотів відбили вождю ніс і ліву руку. Тієї ж ночі було затримано п’ятеро юнаків, а на ранок проти них порушено кримінальну справу за хуліганство. Проте на їхній захист виступили відомі діячі, 43 народних депутати, а вже 3 липня 40 громадських організацій створили Комітет декомунізації та захисту українських патріотів. Такий швидкий і масовий спротив змусив владу відступити й 30 вересня 2009 року Кабінет Міністрів України постановою №928 позбавив пам’ятник Леніну статусу пам’ятки національного значення, а юнакам, які пошкодили монумент, лише у квітні 2013-го Шевченківський районний суд м. Києва присудив по 3 або 2 роки умовного терміну.
В часі протестів на Євромайдані міліція та спецпризначенці охороняли пам’ятник, проте 8 грудня вони не ризикнули вчинити супротив великій масі народу. При цьому, коли ідола скидали з п’єдесталу, народ скандував: «Янукович, ти наступний!». Відповідальність за повалення пам’ятника взяла на себе ВО «Свобода». Після київських подій розпочалася хвиля стихійних знесень пам’ятників Леніну та іншим комуністичним вождям по всій Україні, яка отримала назву «ленінопад», яка триває ще й досі. Станом на сьогодні в Україні залишається значна кількість монументальних об’єктів радянської доби.
Тамара МАРКЕЛОВА
