В Україні, на жаль, з кожним днем стає все менше українського. Знищені підприємства народних промислів, фірмові магазини «Український сувенір», «Український хліб», закриваються книгарні, майже немає дитячих та молодіжних журналів, кіно, ігор українською, з приймачів лунають іншомовні пісні. Тому коли чуєш позивні акорди музичної заставки українського радіо, душа наповнюється теплом. Саме про унікальне явище на вітчизняному медіа-просторі – українське радіо наша розмова з першим заступником генерального директора Національної радіокомпанії України, директором ТО УР-1 Анатолієм Дмитровичем Табаченком…
В Україні, на жаль, з кожним днем стає все менше українського. Знищені підприємства народних промислів, фірмові магазини «Український сувенір», «Український хліб», закриваються книгарні, майже немає дитячих та молодіжних журналів, кіно, ігор українською, з приймачів лунають іншомовні пісні. Тому коли чуєш позивні акорди музичної заставки українського радіо, душа наповнюється теплом. Саме про унікальне явище на вітчизняному медіа-просторі – українське радіо наша розмова з першим заступником генерального директора Національної радіокомпанії України, директором ТО УР-1 Анатолієм Дмитровичем Табаченком.
О.:- Анатолію Дмитровичу, окресліть, будь ласка, місце і роль НРКУ у суспільстві.
А.Д.: Радіо – один із інструментів побудови держави. Та інституція, яка консолідує народ навколо мови, культури, традицій, пісні, робить людей розумнішими, добрішими, толерантнішими, сприяє порозумінню між владою та громадою, несе атмосферу злагоди та єднання. Крім того, радіо – це популярний електронний ЗМІ, що впливає на формування громадської думки, вподобання та інтереси слухацької аудиторії.
Перший канал українського радіо об’єктивно та неупереджено інформує громадян про найважливіші події у державі та за її межами, висвітлює діяльність Президента України, Кабміну, здійснює пряму трансляцію засідань Верховної Ради, зрештою має здійснювати оповіщення населення у разі надзвичайних ситуацій. Основний масив мовлення – це інформаційні (близько 9 годин на добу) та публіцистичні передачі. У сітці є передачі економічної, правової, освітньої, наукової, культурологічної тематики, багато програм присвячено вітчизняній історії та рідній мові.
Другий канал «Промінь» носить переважно інформаційно-розважальний характер. Знайомить слухача із популярною сучасною українською естрадою, а також класикою, джазом, альтернативною музикою тощо.
Третій канал вважаю унікальним – це радіо «Культура», канал духовного відродження. Щодня в ефірі можна почути найсвіжіші мистецькі новини, радіотеатр, художні читання, сучасні музичні твори, оперу, загалом потужний інтелектуальний масив інформації, що розрахований на людей, які розуміють та цінують прекрасне. Канал не збирає великої аудиторії через те, що має досить обмежене поширення. Усього 5–7 % від загальної кількості користувачів. Мало хто знає радіо «Культура» та у нас воно є.
ТО «Всесвітня служба радіомовлення України» представляє нашу країну за кордоном: знайомить слухачів з духовною спадщиною, політичним, економічним, суспільним життям країни.
Внутрішнє мовлення ведеться українською мовою, слухачеві за кордоном пропонуються програми англійською, німецькою та румунською мовами.
«Оксамит»: Хто визначає редакційну політику компанії, чи трапляються факти цензури?
А.Д.: Щодо питання редакційної політики, то є державне замовлення, тематичний план, завдання, визначені керівництвом НРКУ. Творчий колектив генерує ідеї, автори програм – це досвідчені радіожурналісти, з такими якостями, як креативність, мобільність. Вони озброєні глибокою ерудицією та широким кругозором, мають свободу у виборі тем та велику відповідальність за результат виробленого інтелектуального продукту.
А щодо цензури, то у своїй діяльності НРКУ керується необхідністю забезпечення інформаційних потреб громадян України, захисту інтересів держави, у нас діють високі професійні, морально-етичні стандарти, неупередженість суджень та сумлінність працівників редакцій. Відповідно, це і є тим основним цензором, про якого Ви запитували.
«Оксамит»: Радіо – не телебачення. Тут усе відбувається за кадром. Сприйняття йде з голосу. Розкажіть про творчий колектив.
А.Д.: У колективі працює понад 1 200 осіб, з них 450 журналістів, творчі непересічні особистості, ентузіасти. Основний склад – це жінки. Зауважу, що ми виховали багато талановитих журналістів. Серед представників четвертої влади побутує думка, що НКРУ – справжня «кузня кадрів»: хто працював тут, той професіонал своєї справи! Дозволю собі назвати декого: Алла Мазур, Микола Канішевський, Василь Бирзул, Олександр Бутко, Костя Жура та багато інших заробили добре ім’я та досвід у нашій великі компанії.
Національна радіокомпанія має потужну кореспондентську мережу – 25 кореспондентів у 25 областях, близько 3-х десятків кореспондентів за кордоном, починаючи від Америки до Далекого Сходу, це творча фабрика, яка продукує близько 90 годин мовленнєвої інформації на добу, має сильну громадсько-політичну службу, а також – виробництво дитячих, освітніх, пізнавальних, музичних, історичних передач тощо. Сьогодні на території України понад тисячу суб’єктів мають ліцензії з питань мовлення. У кожній області кілька десятків радіостанцій і всі вони схожі одна на одну, як дві краплі води. Програмний продукт цих радіостанцій – музика, в основному російська попса, не обтяжена глибоким змістом та патріотичними почуттями. У цьому відношенні, я вважаю, ми – унікальні, адже такої продукції, як у нас, ніхто не виробляє… Та, на жаль, як би не прикро було констатувати цей факт, та наразі національним інформаційним продуктом мало хто опікується. Адже те, що фінансується державою, не приносить прибутків.
«Оксамит»: До речі, щодо питання фінансування. Чи задовольняє воно потреби Національної радіокомпанії?
А.Д.: Фінансування – недостатнє. Минулого року із заявлених 52млнгрн НРКУ отримала у 7 разів менше – виділили 14 млнгрн, борги минулих років становили 7 млн грн. Що залишилось? Вимкнули частину передавачів, з ефіру зникли радіопередачі. Тільки коли почався переполох, в уряді звернули увагу на ситуацію. Прем’єр-міністр М.Я. Азаров дав доручення Мінфіну збільшити видатки на виробництво та розповсюдження радіопрограм, врахувати потреби НРКУ на поширення сигналу і відновити ефірне мовлення.
Але до цього часу змін до Держбюджету не затверджено. Від Центрального Комітету по радіомовленню ні договору доручення, ні інших документів щодо збільшення суми фінансування у нас немає. Витрати великі: нове обладнання, виробництво програм, електроенергія, зарплатня, відрядження, утримання великої будівлі тощо. Скрізь у державі ситуація схожа. Пишемо листи, звернення, аргументуємо, доводимо…
«Оксамит»: Раніше, завдяки провідному радіо, існувало 19 мільйонів радіоточок, радіо слухали і в містах, і в селах. Яка ситуація нині щодо поширення сигналу?
А.Д.: Дійсно, у 1991 році в Україні було близько 19 млн радіоточок. Сьогодні залишилось менше 2 млн. Адже слухають його лише там, де поширюється сигнал. Провідне радіо застаріле, такого у світі вже давно немає, а нові технології недоступні. Власник мережі Укртелеком не зацікавлений в обслуговуванні національного радіо, адже прибутку воно не дає.
Жоден із каналів мовлення НРКУ не має повноцінної мережі поширення. Периферія – це не обласний центр, і хоча формально за кількістю виділених частот НРКУ переважає, та за якісним показником програє. Уся проблема в тому, що частотний ресурс розподіляється таким чином, що комерційним мовникам припадає «ласий шматок» – обласні, великі міста, районні центри, а національному радіо залишаються «периферійні частоти». Необхідно розширити мовлення в FM-діапазоні. Українське радіо має бути доступним по всій території України, для нас – це проблема номер один. Час виходити із цього замкненого кола.
Закон не захищає національний продукт, у ньому норма виписана так, що формально усі мають рівні можливості. Але тут пересікаються інтереси великого бізнесу і ми їм не конкуренти. Знищується національне радіо: замість того, щоб радіомережа збільшилася, вона, навпаки, зменшується. Ми виробляємо якісну продукцію, це – загальнонаціональна цінність, але вона не доходить до споживача.
Останній тендер ми програли приватній компанії. Подали до суду, та процес не виграли – не допомогли ні депутатські запити, ні апелювання щодо захисту національних інтересів. Виступаючи у суді, я так і заявив, що Національна рада проводить політику, яка завдає шкоди державі у галузі національної безпеки.
Зараз готуємо наступний конкурс на виділення ФМ-частот, але якими будуть результати – невідомо…
Значний ресурс у поширенні програм українського радіо має Інтернет. Тому думка, що Інтернет з часом витіснить радіо, є помилковою. Крім прослуховування, завдяки Інтернету, можна відвідати наш сайт, звернутися до архіву та віднайти потрібний матеріал, фото ведучих, ознайомитися з анонсами, переглянути програми передач тощо.
«Оксамит»: Українське радіо відоме своїми творчими колективами, однією з кращих студій звукозапису. Яка ситуація сьогодні?
А.Д.: Національна радіокомпанія України вирізняється з-поміж багатьох телерадіокомпаній світу наявністю власних художніх колективів, що мають велику творчу біографію. Заслужений академічний симфонічний оркестр НРКУ, який налічує 82 музиканти, й оркестр народної та популярної музики з чисельністю 34 особи були створені ще далекого 1929 року, академічний хор ім. П. Майбороди (55 артистів) – у 1933, великий дитячий хор, у складі якого 60 юних співаків, заснований у 1980 році. Усі вони утворюють об’єднання художніх колективів «Музика» при НРКУ і знані та шановані не лише на теренах нашої держави.
У 2010 році із призначенням на посаду нового генерального директора НРКУ Тараса Аврахова на вітчизняному радіо відбулися позитивні зміни. Найперше, на що звернув увагу новий керівник, – з ефіру линуть улюблені мелодії, якими слухачі захоплюються, та мало хто знає самих виконавців. Тому у пана Аврахова виникла ідея створення спільно з Національною телекомпанією проекту «Мистецькі історії», головними герої яких стали наші художні колективи та кращі вітчизняні виконавці, які долучилися до проекту.
Великий успіх мав «Вечір низьких частот»,героєм якого був струнний контрабас – «найбільша скрипка» симфонічного оркестру, «Нова радість стала» – концерт до різдвяних свят, «Скрипковий всесвіт», у концерті зібрано все краще, пов’язане зі скрипкою, «Музика небес» – доВеликого Дня – Воскресіння Христового тощо.
Ми провели два сезони «Мистецьких історій». Проект НРКУ набув визнання і у третьому сезоні виходить на міжнародний рівень. Після кожного такого концерту на телебаченні транслюється його телеверсія.
Наші творчі колективи успішно гастролюють світом, збираючи величезні глядацькі аудиторії в Іспанії, Португалії, Німеччині, Італії, Польщі, Марокко, Алжирі.
Варто зауважити, що наша студія звукозапису – одна з найкращих і найбільших у Європі. Вона побудована спеціально для запису з великими симфонічними оркестрами та хорами, має унікальні акустичні властивості, об’єм студії – 10 000 м3, налічує 400 глядацьких місць, обладнана технічними засобами для проведення прямих ефірів.
«Оксамит»:Які ще «новинки» має Українське радіо?
А.Д.:Досить популярною серед слухачів на сьогодні є пізнавальна іміджева вікторина «Знай наших!». Гра спрямована на те, щоб краще знати нашу країну. Правильні відповіді на запитання з історії, мистецтва, географії України роблять кожного учасника переможцем дня і власником чудовогопризу від НРКУ – радіоприймача.
Також цікавими є різні спецпроекти, до участі в яких ми активно залучаємо наших слухачів. Наприклад, «На перетині думок»– полемічна пізнавальна передача на актуальну культурологічну тему, яка ведеться у формі гострої дискусії за участі опонентів у студії та радіослухачів, які аргументовано відстоюють власне бачення проблеми. Є різноманітні міні-інтерв’ю, що «розкидані» в ефірному часі й озвучуються протягом дня, форми яких короткі, але ефективні.
«Оксамит»: У день української писемності, 9 листопада, на Українському радіо існує традиція проведення Всеукраїнського диктанту національної єдності. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам детальніше.
А.Д.:Ця традиція започаткована ще в 2000 році, і що приємно, кількість охочих взяти у ній участь щороку зростає! Цього дня усі бажаючі мають можливість написати радіодиктант для того, щоб з’ясувати, яким рівнем знань із рідної мови вони володіють. Та разом із тим висловити свою солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово. Перевірити власні знання з української мови зазвичай беруться школярі, студенти, народні депутати, громадські активісти, артисти. Понад 15 тисяч листів отримує редакція після проведення диктанту. Переможці отримують від наших спонсорів грошові премії, книжки, а також компакт-диски з унікальними записами українського радіо. Запрошую слухачів національного радіо долучитися до участі у радіодиктанті.
Розмову вела Тамара Маркелова
Leave a Reply