Є певні паралелі між війною на Сході України і Нагірному Карабасі. Зокрема мова йде про пропозицію РФ щодо створення так званого спільного наглядового центру, як на Сході України, так і на території Арцаху (Нагірного Карабаху).
https://www.youtube.com/watch?v=RWiTzL88-sQ
Нагадаю, група з контролю за дотриманням Мінського протоколу, в яку входили представники української і російської сторін почав роботу 26 вересня 2014 в місті Соледар Донецької області. В кінці вересня 2014 повідомлялося, що в робочу групу СЦКК, крім українського представництва, увійшли 76 військовослужбовців ЗС РФ. З них були організовані спільні групи контролю: 8 груп на території, підконтрольній України, і 8 на окупованій території (4 в Луганській області, 4 в Донецькій).
19 грудня 2017 року російські представники центру контролю і координації припинення вогню покинули Україну.
Натомість наразі Росія висунула умови повернення своїх офіцерів до СЦКК – хочуть там бачити «представників» самопроголошених «Л/ДНР».
«Ми вважаємо за необхідне, щоб в цьому центрі були представлені Донецьк і Луганськ. Це теж важлива умова», – заявив заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін. На його думку, в мандаті необхідно затвердити процедуру оформлення документів і порядок дій спостерігачів, а також закріпити гарантії перебування російських військовослужбовців на Донбасі. «Ми виступаємо за те, щоб були забезпечені нормальні, гарантовані умови для роботи і перебування наших військових в СЦКК», – додав він.
Подальші кроки прогнозовані – Росія повертається, але разом з «Л/ДНР». Україну західні партнери ставлять в незручну позу, пояснюючи присутність «представників» так званих «Л/ДНР» необхідністю повернення РФ.
Що стосується позиції Росії в цьому питанні, то вона цілком зрозуміла. Для Кремля присутність «представників» «Л/ДНР» в СЦКК буде свідчити про те, що це суто внутрішній конфлікт. На моє переконання, після того, як їх введуть в СЦКК, РФ візьме на себе функції так званого арбітра, що спостерігає за «внутрішнім протистоянням». Тобто, буде вимагати, щоб Україна домовлялася про припинення вогню не з РФ, а безпосередньо з Донецьком і Луганськом.
Що ж стосується ситуації в Арцаху (Нагірний Карабах), то в Баку з самого початку наполягали на включенні Туреччини в переговорний процес. Однак в підсумковому документі Туреччина навіть не згадується. В результаті протидії, в першу чергу Вірменії, було вирішено визначити деталі роботи миротворчого центру в іншій угоді, яка можливо буде укладена пізніше.
Позиція ж Москви така: пропонується створення все того ж моніторингового центру, в рамках якого, власне, і буде здійснюватися взаємодія з Туреччиною. Так, прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков коментуючи деталі миротворчої операції в Арцаху заявив, що РФ виходить з того, що миротворцями виступають тільки російські військові, які вже дислокуються в зоні зіткнення сторін. Примітно, що взаємодія з турецькими військовими, на його думку, буде виключно в рамках моніторингового центру, який буде розташований на території … Азербайджану.
«Ніяких миротворців з Туреччини в Нагірному Карабасі не буде», – заявив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на прес-конференції 12 листопада.
За його словами, турецькі спостерігачі будуть розміщені тільки на території Азербайджану, в спільному російсько-турецькому центрі. “Це буде стаціонарний центр, ніяких виїзних місій не планується”, – уточнив Лавров.
Фактично, мова йде про закріплений РФ вірменський статус Арцаху (Нагірного Карабаху). Показовим є той факт, що вже 10 листопада Дмитро Пєсков уточнив, що в заяві по Арцаху (Нагірний Карабах) не уточнюється статус цього регіону.
У Баку після перших тижнів ейфорії вже настає розуміння процесів запущених РФ на території Арцаху (Нагірного Карабаху). Незадоволення «російськими миротворцями» вже висловив віце-спікер Міллі Меджлісу Азербайджану Аділ Алієв заявивши, що йому зовсім не зрозуміла представлена «миротворцями» нова карта, яка виходить за рамки підписаної угоди. «Це презентація наших древніх земель під іншими назвами», – написав він на своїй сторінці в ФБ. Додавши при цьому, що карта російського Міноборони «не має юридичної або політичної основи».
https://www.facebook.com/adil.aliyev.165470/posts/146083520645756
Утім, поки представники офіційного Баку висловлюють своє невдоволення на сторінках ФБ, міністр оборони Вірменії Вагаршак Арутюнян в Москві зустрічається зі своїм колегою Сергієм Шойгу. Підсумки візиту озвучив депутат Держдуми РФ Віктор Водолацкий заявив, що угруповання «миротворців» можна буде посилити, якщо в регіоні знову почнуться активні військові дії. «З миротворцями краще не грати в небезпечні ігри», – заявив він.
Наскільки небезпечними можуть бути ці ігри у виконанні РФ можна судити за тривалістю військового конфлікту на Сході України. 17 грудня під час щорічної прес-конференції відповідаючи на питання журналістів В. Путін заявив, що РФ буде збільшувати підтримку окупованих територій, а відносини з Україною можливі лише «після поступок з боку Києва». «Поступки» з боку Києва – це легалізація квазі – «республік» і фактична конфедерація України, зі збереженням військово-політичного впливу з боку Кремля.
Практично аналогічний сценарій готується і для Азербайджану.
Я не виключаю, що в будь-який момент російська сторона заявить про неможливість подальшого перебування своїх офіцерів в спільному російсько-турецькому центрі і демонстративно покине його. При цьому звинувачення будуть адресовані як азербайджанській, так і турецькій сторонам. Паралельно з цим не виключаю варіант ескалації збройного протистояння між збройними силами НКР і Азербайджану за контроль над ключовим містом Шуші. Нагадаю, місто розташоване на автодорозі Степанакерт – Горіс – Єреван, в 11 км по трасі від столиці Республіки Арцах. Безпосередньо відстань складає всього 3 км, тому вірмен навряд чи влаштовує такий стан речей.
Активізація ж військового протистояння буде використано РФ, як привід для посилення своєї військової присутності за рахунок збільшення кількості «миротворчого» контингенту. Закінчення ж військового протистояння і повернення російської сторони до складу спільного російсько-турецького моніторингового центру буде прямо залежати від політичної легітимації НКР і закріпленні на законодавчому рівні вірменського статусу Арцаху (Нагірного Карабаху), або визнання в односторонньому порядку, з боку РФ, його незалежності. Фактично «миротворча місія» уздовж лінії розмежування вже закріпила лінію кордону між НКР і Азербайджаном.
Президенту Алієву треба зрозуміти, що «з миротворцями краще не грати в небезпечні ігри». Карти у них «не мають юридичної або політичної основи».
Д. Снєгирьов
Leave a Reply