30 – річчю Декларації про державний суверенітет України та здійснення засад суверенітет України та здійснення засад конституційних основ народовладдя – присвячується!
Знову і знову перечитую твір «Обкрадена Україна» О.М. Яремків –справедливої мужньої українки, яка самовіддано багато років – вже десятиліть – бореться з режимом влади її держави. Це приклад лицарства свого краю і народу України. Вона, фаховий та досвідчений економіст, намагається встановити істину у розподілі багатства нації, коли правова система науково і практично реалізувала незалежність народу України (Ольга Яремків. Обкрадена Україна. Львів, 2001-2015.-152. с. ISBN 966–95970-6- 4). Твір є в Інтернеті і можна побачити всі митарства автора від звернень до Президента аж до суду.
Ольга Михайлівна Яремків здійснила сміливу й обґрунтовану спробу на законній основі виконати основоположні принципи Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990) з історично діючою ідеологією народовладдя, на праві волі народу та законодавчої влади. Бо парламент Верховної Ради схвалив, керуючись нормами положень Декларації вже з 08 серпня 1990 року, найперші Закони України:
а) Про економічну самостійність Української РСР. Де у преамбулі конкретно закріплено підстави: «Цей Закон на основі Декларації про державний суверенітет України визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави» (Відомості Верховної Ради, 1990. № 34, ст. 499);
б) Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР також з аргументованими підставами у преамбулі: «У зв’язку з прийняттям Декларації про державний суверенітет України Верховна Рада Радянської Соціалістичної Республіки постановляє»: 1) Суттєво змінити політичну систему; 2) Зовнішню політичну діяльність; 3) Розширити основні права, свободи і обов’язки громадян; 4) У главі 7-й ст. 71 викласти в редакції: «На території Української РСР забезпечується верховенство законів республіки»; 5) Закріплено незалежний від союзного впливу статус Верховного Суду України і Конституційного Суду України, розширено число осіб законодавчої ініціативи, уточнено процедуру затвердження вищих посадових осіб; 6) Визначено статус Ради Міністрів; 7) Змінено главу 18 «Суд і арбітраж»; 8) Також главу 19 «Прокуратура»; 9) Припинено дію глави 2 «Економічна система», глави 16 Державний план економічного і соціального розвитку Української РСР і глава 17 «Державний бюджет Української РСР до прийняття нової Конституції Української РСР» (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1990. № 45, ст. 606);
в) Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, прийнятого згідно Декларації і на її основі Конституції України в редакції від 24 жовтня 1990 року (вона була чинна до 28 червня 1996 року) з чіткою вертикаллю системи Рад народних депутатів: «виходячи з Конституції УРСР, Декларації про державний суверенітет України визначив засади місцевого самоврядування – основи демократичного устрою влади в республіці, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування, а також форм безпосередньої демократії. Закон був основою реалізації державної влади і місцевого самоврядування, утвердженням повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях» (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1990. № 533-ХІІ; – Радянська Україна, 1990 – 20 грудня; Здобуття незалежності України 1991. Т. 1, Житомир «РУТА». 2011 –с. 116). Тобто в усіх названих Законах України становлення й розвитку незалежності України в 1990 й слідуючих роках є закріплена Декларація про державний суверенітет України в законотворчих актах.
Названий твір – це мікроскопічний зріз, надзвичайно вразливий для України негативними наслідками, але показовий як можуть використовувати нашу державу політики різного рівня, включаючи міжнародних. Об’єктивно найбільш послідовну діяльність, після Будапештського меморандуму 1994 року, ведуть Сполучені Штати Америки, усунувши цим міжнародним актом ядерну загрозу, оскільки в Україні був третій ядерний військовий потенціал у світі. Наше бездарне керівництво держави не зуміло здійснити кваліфікований діалог на предмет вартісної оцінки зазначеного потенціалу й отримання коштів для бюджету країни. Проте по-рабськи, вже завченим послушенством, передало його політикуму Російської Федерації без рішення народу.
А необхідно було виконувати вимоги Декларації про державний суверенітет України, розділ ІІІ і ІХ та ст.ст. 29 і 30 Конституції України в редакції 24.10.1990 року. Тоді і глави держави України були б позбавлені невизначеності й умов здійснювати волюнтаристські вчинки. Тому лише досудове слідство і суд зобов’язані встановити причетність до злочинів осіб, які вирішували зазначені проблеми з ядерним арсеналом України у період з 1990 року по 1994 роки. І такі події стосуються не тільки керівництва держави в Україні, оскільки не все знищувалося щодо стратегічних ракет.
Знав же глава держави, що в Україні на той період діяла парламентська форма правління, виконував свої функції Комітет Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки, а тому зобов’язаний був внести зазначену проблему на парламент, надати відповідні обґрунтування, отримати висновки Комітету і рішення ВР України. Тоді, станом на час укладення Будапештського меморандуму в 1994 році, ситуація не була б зведена для України до бажання і підпису однієї особи у відомій мінській угоді. Соромно і недопустимо, що політики «філософії» мінської угоди активізували у свою орбіту сьомий рік братовбивчої війни, у якій загинуло тільки з української сторони понад 13 тисяч ні в чому не винних людей. Війну продовжують, а відомий світу агресор – Російська Федерація – намагається відновити колишню імперію!
Ради народних депутатів України: історична правонаступність рад старійшин;
у державні епохи-князівські і владні
Режим відходив у небуття. Тоді ради селянських, солдатських і робочих депутатів за історичною традицією і козацькою демократією взяли відповідальність для створення самостійної республіки, поклавши в основу природне історичне право. Це засвідчують і наукові дослідження М. Грушевського у 10-ти томному (загалом 13) виданні, чотири Універсали Української Центральної Ради та інші історичні джерела.
Прогрес і стабільність лише там, де влада вже володіє фаховими знаннями: «…глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючі взаємозв’язки взаємозалежності національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії і самої людини щодо навколишнього середовища. Така глобалізація має складний і багатовимірниий процес, у межах якого виокремлюють техносферну, економічну, геополітичну, соціокультурну та інші складові цього якісно нового явища. А глобалізація економіки продовжує розвиватися як домінантна складова загальної глобалізації й закономірна тенденція інтеграції світового господарства народів у єдиний цикл соціоекономічного простору».
Започатковане нове наукове формування пізнання ролі і значення правових та юридичних відносин людини і народу в суспільстві та їх державі. Науково-практичні дослідження привели нас до глибоко переконливих висновків: а) Право і відповідна йому юриспруденція виникли задовго до держави та її політики, оскільки природне право базувалося на звичаях і традиціях народу в суспільстві, що чітко засвідчують первинні види республіканських суспільств; б) З виникненням держави і її політики видозмінилась – юриспруденція на офіційну юстицію і її впливу на людину, народ і громадянське суспільство; в) Органи юстиції відкрито чи потаємно взаємодіють з політикою держави; г) В основі діяльність юстиції сприяла піднесенню держави над людиною, народом і суспільством і породила термінологічне поняття «держава і право» як у практиці, так і науці; д) Практикою життя доведено з фактами та аргументами й дійсними мотивами, що правопорушення і злочини прямо залежать від таких юридичних відносин, які суперечать природному праву людини і громадянина.
Загальна декларація прав людини: права, свободи і обов’язки людини і громадянина; ратифікація Україною 1973 рік.
Повстання і (різновид) революції, військові конфлікти і війни, особливо Перша і Друга світові війни з їх трагічним досвідом воєнної діяльності призвів людство до найважливішого висновку – людина є епіцентром всіх суспільних потрясінь. І, як наслідок, не тільки не забезпечення та охорони її прав, свобод і обов’язків, але й втягнення в смертельні військові дії. За писану історію, а це в основному є історією держав, людство не воювало лише 282 роки. Загинуло у війнах п’ять мільярдів людей.
Усвідомлення цих трагічних процесів сприяли створенню і Загальної декларації прав людини, яка була схвалена 10 грудня 1958 року Генеральною Асамблеєю ООН. Але Римський клуб і до цього часу немає структури з правової і юридичної наук. Україна в Декларації про державний суверенітет та у статті 3 Конституції України закріпила принципи та норми щодо статусу Людини як найвищої соціальної цінності.
Цитуємо дослівно, що редакції Голосу України передана стаття надрукувати на першій сторінці назву: 1) «ПРАВО. СОЦІАЛЬНА МИРНА РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНІ: іЗ 07.09.1989 по 25.06.1994 роки»; 2) Три абзаци: «Зазначена вище назва засвідчує про докорінне політичне перекручення наукового тексту Декларації про державний суверенітет України, зміст якої сформований на основі наукових досліджень (1971-1989) історії України-Руси, матеріалізму та наукової системи марксизму з критичним не прийняттям «вчення» ленінізму-сталінізму. Ульянов-Ленін не був марксистом, а хибно використовував праці К. Маркса і Ф. Енгельса із розкриття виникнення класової боротьби. «Вождь» світового пролетаріату ніколи не був в Україні, іменував себе в анкеті №1 великоросом. У жодній із своїх політичних праць навіть не згадував про наукову систему Маркса та реальну можливість здійснення соціальної мирної революції (це висновок Маркса). Але ленінську політику було виведено на рівень міжнародний і спрямовано у більшовицьке насилля і терор для захоплення державної влади. У Росії це було здійснено під керівництвом «вождя» Леніна (1917) році. Гітлер у Німеччині з допомогою (оцінки членів Комінтерну) Сталіна ще у 1933-1939 роках.
Загострення цих проблем з позиції партократично-олігархічних систем державної влади, це з однієї сторони, та більшовицької класової політики, з другої сторони. Щодо сучасного етапу розвитку подій у глобалізованому світовому масштабі вже створена міжнародна небезпечна ситуація можливостей виникненням ще третьої світової війни.
За офіційними даними станом (2019) ядерне озброєння мілітаристського потенціалу на даний період складає: 72,9 більйонів доларів США у такому розподілі з офіційної публікації: Китай – 10,4; Франція – 4,8; Індія – 2,3; Ізраїль – 1; Північна Корея – 0,6; Пакистан – 1; Росія – 8,5; Велика Британія – 8,9; США – 35,4. (Джерела: Стокгольмський інститут досліджень міжнародного миру SIPR, Міжнародний рух за заборону ядерної зброї ISAN). Варто порівняти ці витрати і на медицину та охорону здоров’я людини, екологію або збереження навколишнього середовища, розвиток науки, заходи соціального розвитку чи отримання освіти й знань.
Наукові дослідження дали можливість здійснити в Україні широкомасштабну публікацію проекту Альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя в Україні. Провести з Радами народних депутатів в Україні пропаганду ідеології народовладдя – історичних звичаїв і традиції з Античності та Київської Русі, поєднавши сучасні наукові й освітні досягнення за системою принципів у публікації проекту Альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя в Україні.
Такі вибори відбулися 04 березня 1990 року. Верховна Рада України схвалила Декларацію про державний суверенітет України. На її основі прийняли ЗУ про економічну самостійність (1990), внесли зміни і доповнення в діючу тоді Конституцію Української РСР – 24 жовтня 1990 року, закріпивши нову правову систему України з парламентською конституційною формою правління, прийнято Концепцію нової Конституції України. І вчинки зради-антиконституційне позбавлення повноважень всього депутатського корпусу від села аж до Верховної Ради та парламенту України.
Фактично це був завершений 26.06.1994 року необільшовицький переворот з метою змінити парламентське правління народу, позбавивши реальних повноважень його виборних представників, зламавши і конституційну вертикаль – систему Рад народних депутатів України. Ці дії вчинені усупереч Декларації про державний суверенітет України – розділу ІІ НАРОДОВЛАДДЯ і нормам Конституції України в редакції від 24.10.1990 року, волі народу України згідно 2-х референдумів 1991 року.
Такою була, є і буде в історії України існуюча в житті народу соціальна мирна революція, яку здійснив народ України завдяки науково обґрунтованій ідеології народовладдя, якою успішно оволоділи ті, дійсно народні депутати ХІ-го скликання. Це вони внесли зміни і доповнення на основі ідеології народовладдя у виборче законодавство в жовтні – листопаді 1989 року, що забезпечило найдемократичніші вибори, з кращих часів Козацтва України, 04 березня 1990 року для формування депутатського корпусу ХІІ-го скликання. Тут здійснення єдності у передачі влади в системі виборних представників народу і їх досвіду, а не політичних вказівок партії. Тому Верховна Рада України нового скликання, науково й практично мала умови виконати волю народу, поступово здійснивши названу соціальну мирну революцію.
Названий термін взято з дійсного наукового змісту висновків К. Маркса: а) Назва відповідає його висновкам про роль і значення права і юриспруденції, яку він науково дослідив, особливо у першому томі Капіталу 1867 року; б) Про таку назву зазначив і Ф. Енгельс, який перевидав 1-й том Капіталу в 1886 році й підсумував, що наступає той момент, коли безробітні, втративши терпіння візьмуть свою долю у власні руки. У такий момент повинен бути почутий голос людини, теорія якого є результатом його всього життя, голос людини, дослідження якого привели до висновку, що в Європі Англія та країна, де є можливість здійснити «невідворотню соціальну революцію всеціло мирними і легальними засобами» (Капитал. Том первый. М. 1949. – с. 38).
Народ України, об’єднавшись на ідеології народовладдя, творчо використав досвід ХІ-го скликання про вибори на альтернативній основі і прогресивну діяльність ХІІ-го скликання народних України. Спільна демократична взаємодія з постійно діючими Радами народних депутатів без політичного пафосу колишньої тоталітарної політичної партії або нових партій влади реально й без додаткових фінансових витрат платників податків, корупції і грошей здійснив мирну соціальну революцію в Україні.
Громадянам разом з народом у суспільстві і державі усвідомлено визнати, що право як суспільне величне надбання народів і людства створено геніями, щоб їх представники в процесі його застосування знаходили мирні способи і методи регулювання спірних чи конфліктних інтересів між людьми в їх суспільстві і державі.
З допомогою права і відповідної йому юриспруденції створювалися правова та судові системи громадянських суспільств у їх державах. Згодом дипломатичні служби і міжнародні судові системи. Після наслідків Першої і Другої світових війн їх учасники із прогресивними силами цивілізованих країн об’єдналися в ім’я миру на планеті Земля і знайшли спільну мову, незалежно від політичних поглядів або релігії, зуміли створити і Лігу Націй та Генеральну Асамблею Організації Об’єднаних Націй.
ПРАВО.СОЦІАЛЬНА МИРНА РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНІ: з 07.09.1989 по 25.06.1994 роки
«Зазначена вище назва засвідчує про докорінне політичне перекручення наукового тексту Декларації про державний суверенітет України, зміст якої сформований на основі наукових досліджень (1971-1989) історії України-Руси, матеріалізму та наукової системи марксизму з критичним неприйняттям «вчення» ленінізму-сталінізму. Ульянов-Ленін не був марксистом, а хибно використовував праці К. Маркса і Ф. Енгельса про розкриття природи класової боротьби. «Вождь» світового пролетаріату ніколи не був в Україні, іменував себе в анкеті № 1 великоросом. У жодній із своїх політичних праць навіть не згадував про наукову систему Маркса та реальну можливість здійснення соціальної мирної революції. Ленінська політика була виведена на міжнародний рівень і спрямована на більшовицьке насилля і терор для захоплення державної влади. У Росії це було здійснено під керівництвом Леніна-«вождя» в 1917 році. У Німеччині Гітлером з допомогою (оцінка членів Комінтерну) Сталіна в 1933 році.
Загострення цих проблем з позиції партократично-олігархічних систем державної влади, з однієї сторони, та більшовицької класової політики, з другої сторони, на сучасному етапі в світовому масштабі створена міжнародна ситуація з виникненням третьої світової війни.
Jurisprudentia est atgue jnusti scientia divinarum atgue humanarum rexum notitia, justi – правова наука є пізнання божественних, людських і мирських справ, знання справедливого і несправедливого.
Олександр Павлович Коцюба – народний депутат України XII(I) скликання, заслужений юрист України, автор досліджень і наукових праць про відродження ідеології народовладдя. За його творчої участі було схвалено авторський проект альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя (1989); Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990); суттєві доповнення і зміни у діючу тоді Конституцію (24.10.1990); Концепцію нової Конституції (19.06.1991); Акт проголошення незалежності України (24.08.1991); розглянутий парламентом України та опублікований в ЗМІ (1992) проект нової Конституції України для всенародного обговорення і схвалення (з липня 1992 року по вересень 1993 року).
11-15 липня 2020 р.
Leave a Reply