Наука йде на війну

Перефразовуючи відомий вислів, країна, яка не годує свою науку, буде годувати науку інших держав. Власне, останніми роками так і відбувається: Україна з країни з могутньою наукою перетворюється на споживача чужих інновацій, за які доводиться платити втридорога…

Перефразовуючи відомий вислів, країна, яка не годує свою науку, буде годувати науку інших держав. Власне, останніми роками так і відбувається: Україна з країни з могутньою наукою перетворюється на споживача чужих інновацій, за які доводиться платити втридорога.

За словами голови профспілки вчених НАН України Анатолія Широкова, щоб наука могла хоча б виживати, держава повинна виділяти на неї не менше 1,7 % від ВВП. Така цифра прописана в Законі України «Про науку і науково-технічну діяльність», прийнятому ще 1991 року. Однак держава з року в рік все сильніше урізала фінансування науки. Особливо відчутно це падіння прискорилося за часів попереднього президента. Володареві єдиних в Україні, та й у світі золотого батона та звання «проффесор» наука була не потрібна.
У 2014 році фінансування всієї наукової галузі склало близько 0,27 % від ВВП – в 6 разів менше мінімуму. Річний бюджет НАН України становить трохи більше 2 млрд гривень. Це близько $ 200 млн що поступається бюджету середнього американського університету. Коштів не вистачає ні на оплату комунальних послуг, ні на зарплату співробітників. Багато інститутів вимушено перейшли на роботу 3–4 дні на тиждень. Вкрай обмежені можливості вчених закуповувати сучасне обладнання для досліджень. Виїжджають до інших
країн найбільш енергійні і талановиті фахівці. Тим не менше, в Україні поки ще залишаються сильні вчені-теоретики: їм не потрібні дорогі прилади. Правда, вигоди від реалізації їх відкриттів отримують зовсім інші люди і в інших країнах …
І без того критична ситуація гранично загострилася у зв’язку з нинішніми подіями на сході України. З одного боку, країні начебто стало зовсім не до науки. З іншого, саме від учених можна очікувати суттєвої допомоги у створенні новітніх озброєнь. Всі чудово пам’ятають, що в часи Радянського Союзу значну кількість відкриттів і технологічних розробок, від освоєння атома до ракет, було зроблено саме в рамках військових наукових програм.
Стала очевидною необхідність міняти структуру української науки та її організацію, і проводити цю реформу в найкоротші терміни. Колективом вчених за участі комітету ВР з науки і освіти був розроблений новий законопроект України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Він націлений на активізацію наукової роботи та її наближення до вимог країни.
Пропонується створити Національну раду з питань науки і технологій. За ідеєю, він має стати своєрідним науковим парламентом. Рада буде складатися не з політиків, а з провідних вчених, інтелігентів – громадських діячів, моральних авторитетів у науковому світі. Новий орган повинен заслуховувати і оцінювати звіти НАН України, галузевих
академій, центральних органів виконавчої влади в тій частині, де вони стосуються науки. Не менш важливе завдання Нацради – формувати стратегічні принципи політики в сфері науки та інновацій.
Передбачається створення державного Технологічного фонду, який буде давати грантову підтримку найбільш важливим проектам. При цьому зберігається стабільне базове фінансування для найбільших наукових установ та шкіл. Сьогодні розвиток науки в Україні стримується низкою бюрократичних норм. Так, існує заборона для наукових установ відкривати власні банківські рахунки. Таке обмеження перетворює НДІ і наукові центри в заручники держказначейства і відлякує вітчизняних бізнесменів і зарубіжних інвесторів. Вченим фактично заборонено заробляти на власних відкриттях! Безліч наукових і технічних розробок не зуміли пробити фінансування і залишилися в кресленнях
або в єдиних екземплярах. Згідно з новим законопроектом науковим центрам, університетам, академіям буде надано право самим засновувати господарські структури для реалізації своїх розробок.
Це розв’яже руки власникам об’єктів інтелектуальної власності та дозволить залучати інвестиції зі сторони. З’явилися в проекті закону і зовсім свіжі ідеї. Однією з них є створення «ключових лабораторій». Академік НА-НУ Валерій Кухар назвав їх «точками кристалізації»:
– Для нашої науки дуже важливо підтримати точки кристалізації науки там, де наші вчені займають сильні позиції у світовій науці. Рівень ідей в ключових лабораторіях досить високий. Такий експеримент ми хочемо поширити на інші галузі науки, які можуть стати центрами прогресу. В якості пілотного проекту ця ідея була реалізована в Інституті фізіології ім. А. Богомольця. У ньому під керівництвом директора інституту академіка НАНУ Олега Кришталя була створена Державна ключова лабораторія молекулярної і клітинної біології. Вона проявила себе вагомими здобутками. Рік тому в Україні з’явилася ще одна ключова лабораторія для зміцнення контактів між Україною та Європейською організацією з ядерних досліджень – «Проблемна ключова лабораторія фізики високих енергій».
Безсумнівно, в число пріоритетних напрямків у нинішній ситуації потраплять розробки, пов’язані з військовою тематикою. юНезважаючи на те, що питання про екстрене переозброєння української армії, про посилення її міці виникло несподівано, всього кілька місяців тому, виявилося, що у наших винахідників є непоганий доробок. Так, в Україні існує Базовий центр критичних технологій «Мікротек». Його директором і генеральним конструктором є професор Василь Хитрик. Саме тут створена унікальна система захисту танків «Ніж». Щоб танк був захищений, на нього поміщають від 150 до 200 модулів у вигляді невеликих скриньок. У кожному такому модулі знаходиться заряд в мідній оболонці. Вибухаючи, він руйнує підлітаючі боєприпаси. Важливо, що захист спрацьовує саме при попаданні протитанкових мін та снарядів – на удари куль система не реагує.
Під час недавніх боїв в Донецьку кілька танків з системами «Ніж» отримали прямі влучення від ручних протитанкових гранатометів – і залишилися цілими. За розробку «Ножа» та його подальше удосконалення – системи захисту «Дуплет» – Василь Хитрик і його колеги були нагороджені Премією Кабінету Міністрів України.
Ще один продукт центру «Мікротек» – система активного захисту танків «Заслін». Система створює навколо танка радіолокаційне поле. Електроніка фіксує підлітаючий до танка боєприпас. За кілька мікросекунд система розпізнає, що це – куля, снаряд, ракета, граната – і приймає рішення, чи слід його знищувати. «Заслін» приводить в дію захисний снаряд, осколки якого пробивають діри в боєприпасі і знищують його.
Дуже актуальна для сучасної армії тема – створення дронів, безпілотних літальних апаратів.
Перший в Україні безпілотник для військових сконструювали в Дніпропетровську. Назвали його «Дніпро-1». Розробники стверджують, що український БПЛА не поступається імпортним аналогам, але коштує майже в десять разів дешевше. Партію з 10 БПЛА «Дніпро-1» вже відправили в зону АТО. Іншу модель БПЛА в найкоротші терміни розробили інженери Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова. Зараз апарат вже використовується для збору розвідувальних даних в зоні бойових дій.
Свого часу Україна була насичена військовими конструкторськими бюро, «поштовими скриньками», заводами, що випускали продукцію для оборонки. За останні двадцять з гаком років більшість із них припинили існування. Але дещо залишилося. Думка про те, що в сфері озброєнь ми безнадійно відстали, не зовсім відповідає реальності. Українські військові КБ розробили багато типів озброєнь, часом переважаючих кращі світові марки. Серед них можна назвати харківські танки «Оплот», штурмові і снайперські гвинтівки серії «Форт» (Вінниця), протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П», «СКІФ», «Корсар» виробництва КБ «Луч» (Київ) тощо. До сьогодні ця продукція йшла на експорт, а українська армія її не закуповувала. Вітчизняні КБ та оборонна промисловість постачали передовим зброєю іноземні армії. Тепер цим розробкам знайдеться застосування і у нас. Хоча краще б цього не було.

Анатолій Лємиш