Сьогодні в редакції «Оксамиту» надзвичайно цікавий гість. В одній особі це і віце-президент Міжнародної дипломатичної місії народної дипломатії «Європейська Україна», і доцент кафедри менеджменту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», і експерт громадської ради при Міністерстві закордонних справ України. Отже, знайомтеся – Мд. Момінул Хок. Він є уособленням сучасного діяча, який торкається працює в різних сферах функціонування держави, знає одинадцять мов, зокрема українську, англійську, російську, бенгальську, хінді, урду та ін.
Момінул Хок родом із Бангладеш, але вже 28 років мешкає в Україні та вважає себе справжнім українцем…
Сьогодні в редакції «Оксамиту» надзвичайно цікавий гість. В одній особі це і віце-президент Міжнародної дипломатичної місії народної дипломатії «Європейська Україна», і доцент кафедри менеджменту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», і експерт громадської ради при Міністерстві закордонних справ України. Отже, знайомтеся – Мд. Момінул Хок. Він є уособленням сучасного діяча, який торкається працює в різних сферах функціонування держави, знає одинадцять мов, зокрема українську, англійську, російську, бенгальську, хінді, урду та ін.
Момінул Хок родом із Бангладеш, але вже 28 років мешкає в Україні та вважає себе справжнім українцем
– Розкажіть спочатку, пане Момінуле, як Ви опинилися в Україні.
– У себе на батьківщині, у Бангладеш, я закінчив школу. Після закінчення коледжу подав заяву на одержання стипендії для навчання в Радянському Союзі. У 1986 році навчався в Білоруському державному університеті. Потім був направлений до Вінницького політехнічного інституту, в якому закінчив магістратуру і здобув кваліфікацію «інженер-системотехнік».
– Чому вирішили залишитися?
– Причини досить прості – я вже був знайомий із суспільством, культурою і менталітетом держави, мав серед українців знайомих і колег. Крім того, мабуть, десь підсвідомо я вже відчував себе частинкою цього краю, який став мені другим домом, де я здобув освіту та знання. Тому, незважаючи на інші варіанти і можливості, я прийняв рішення залишитися в Україні.
– Як з інженера Ви «трансформувалися» у фахівця з міжнародної економіки?
– Таким перетворенням передували досить складні (і для мене особисто, і для України загалом) 90-ті роки. В той час я почав займатися підприємницькою діяльністю (запросив з батьківщини старшого брата, який вже на той час був магістром комерційних наук та бізнес-адміністрування; разом вивчили і проаналізували ринок, організували підприємство з виробництва продуктів харчування та ресторанний бізнес). Як і багато інших підприємців того часу, ми втратили бізнес. Відверто кажучи, у нас його відібрали.
Нарешті в 2000 році мої знання та практичний досвід ведення бізнесу в міжнародній економіці я зміг використати, працюючи в науково-дослідному інституті Міністерства економіки України над темою «Розвиток економіки України з урахуванням зовнішніх факторів». Так я перейшов від практики до теорії ведення бізнесу. Крім того, отримав кваліфікацію магістра бізнес-адміністрування (executive MBA) в SIC Academy, London. На сьогодні я – доктор філософії з економіки. Викладав міжнародну економіку, бізнес та зовнішньоекономічну діяльність в різних вищих навчальних закладах України. Нині викладаю у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».
У сучасному світі питання міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин є одними з найважливіших. Тому як викладач і фахівець намагаюсь передати знання молоді в цій царині, навчити прагнути до вдосконалення власного та оточуючого світу, адже саме від цього залежить, якою буде Україна в майбутньому.
– Чи відчуваєте Ви себе справжнім українцем?
– Саме так я себе і відчуваю! Українське суспільство, культура, мистецтво, історія мають для мене особливе значення. Моє життя в Україні не завжди було безхмарним, і те, що я досі тут живу, працюю, прагну бути корисним у всіх сферах своєї діяльності, ще раз підтверджує моє ставлення до цього краю. Я із задоволенням працюю актором у Київському муніципальному театрі «Колесо». І, оскільки я ще є членом козацького руху Канівщини «Нова Січ», то відчуваю себе не тільки справжнім українцем, а й справжнім козаком!
– Якими принципами, на Вашу думку, мають керуватись у своїй діяльності та повсякденному житті громадські та політичні діячі?
– Чесність, відкритість, відповідальність, доброчинність, взаємоповага – лише кілька принципів, не так багато, але саме цього вимагає зараз сучасність від українських діячів. Не так важливо, яку посаду обіймає людина, як те, яку користь вона приносить своєму народу і державі загалом. А як представник Ротарі Клубу «Київ Центр» (президент Клубу 2006–2008 рр.) хочу процитувати слова, які давно стали близькими всім ротаріанцям, – «якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатись людиною». Вважаю, що цей вислів має бути актуальним і для державних діячів.
– Що Ви думаєте про перспективи зовнішньоекономічної діяльності України у світлі сучасних подій?
Зараз, нарешті, Україна зробила свій вибір жити по-новому, але його необхідно відстоювати щодня, щохвилини, щомиті. Отже, важкі випробування ще попереду. Це велика відповідальність не тільки для влади, а й для всього народу.Втрату можливостей на російському ринку логічно було б компенсувати збільшенням двостороннього товарообміну між Україною та певними країнами-партнерами у зовнішньоекономічній і торговельній діяльності, а також розширенням спектру ринкових відносин. Це відкриє нові можливості та розширить ринки для промислових підприємств і, в той же час, вимагатиме впровадження реформ у системі державного контролю за якістю продукції, гармонізації українських стандартів з європейськими та проведення модернізації або ж перепрофілювання промислових об’єктів. У сучасних реаліях впровадження міжнародних стандартів дозволить компаніям не просто відповідати вимогам законодавства, а й дасть змогу виходити на міжнародні ринки з продукцією стабільної якості, підтверджуючи свою конкурентоспроможність.
Відомо, що з першого дня і протягом всього часу, пов’язаного з подіями на Майдані у Києві, Ви брали участь у різних заходах, направлених на розвиток громадського суспільства та допомогу постраждалим. Розкажіть про свою громадську діяльність детальніше.
Під час відомих подій, що розпочалися в листопаді 2013 року, як голова Міжнародної комісії громадської ради при Головному управлінні внутрішніх справ у м. Києві, я звертався від імені громадської ради до ООН з метою врегулювання складного конфлікту для захисту прав людини, уникнення кровопролиття.
Організовував зустрічі з різними міжнародними організаціями, зокрема з представником Програми розвитку ООН в Україні п. Алессандрою Тіссо, головами представництв Київського міського та Національного комітетів Червоного Хреста в Україні, представниками ПРО ООН, ЮНІСЕФ, Європейського тощо. Сприяв врегулюванню мирного процесу – миротворчій місії на Майдані в Києві.
Після призначення мене у квітні 2014 року заступником голови народного контролю України із міжнародних зв’язків. Спільно з Міністерством закордонних справ України, громадською радою при МЗС України, Міжнародною Торговою Палатою вже у травні організовував конференцію «Взаємодія України з ЄС і виклики на цьому шляху». Брав участь у першому в історії незалежної України Саміті Миру (4–5 липня 2014 року).
– Чи маєте Ви відзнаки як громадянин України?
– Так. Як дипломат Міжнародної дипломатичної місії народної дипломатії «Європейська Україна» я був удостоєний номінації «Національні лідери України – Золотий фонд нації», а також відзначений нагородою «Ротаріанець року – 2008» («Ротарі – Інтернешнл», дистрикт 2230).
– Пане Момінуле, можливо, на сьогодні найбільшу користь Україні Ви могли б принести саме як дипломатичний представник, використовуючи свої знання та досвід для розвитку зовнішньої економічної та дипломатичної діяльності?
– Так, я маю досвід для такої роботи. Готовий вирішувати різного характеру проблеми і конфлікти, зокрема й економічні, на рівні ООН та інших між-народних організацій як представник Української держави.
Нині в дипломатичній практиці західноєвропейських країн застосовується принцип, що полягає у направленні дипломатичних представників, які є громадянами цієї держави, до країни, з якою мають на меті розвивати дипломатичні відносини та яка є до того ж батьківщиною цих дипломатів. В таких умовах обом дипломатичним сторонам (державним представникам) легше досягти взаєморозуміння та взаємодовіри, побудувати і розвивати в подальшому довготривалі дружні відносини між країнами. Наслідуючи такий приклад, як дипломатичний представник, я можу сприяти у лобіюванні інтересів України, відкритті нових ринків збуту, налагодженні та розвитку дипломатичних і торговельних відносин України з державами СААРК, особливо враховуючи той факт, що не кожна українська компанія має на сьогодні можливість реалізувати себе на європейському ринку.
Мета моєї щоденної роботи і професійної діяльності полягає у розширенні можливостей України у сфері дипломатії, міжнародної економіки і співробітництва. Ось такий він – простий і товариський у спілкуванні та багатогранний у життєвому і професійному досвіді – справжній українець та козак із Бангладеш Мд. Момінул Хок.
Ірина Ковальчук
Leave a Reply