Справжня українка на ім’я Аміра

На обкладинці числа «Оксамиту» № 6 за грудень 2014 року – фото юної малинчанки Аміри Альзоабі. Для тих, хто можливо ще не ознайомився з «живим» змістом журналу, редакція вирішила винести цей оптимістичнийматеріал під назвою «Справжня українка на ім’я Аміра» (автор Олексій Семенів) на головну сторінку сайту.
Читаймо, зміцнюймо, гартуймо український дух разом із нашими героями!

Почну з анекдоту. Сидить негр, читає газету українською мовою. До нього підходить чоловік у вишиванці, з довгими вусами й оселедцем.
— Тю, — каже чоловік, — ти шо, може, скажеш, що ти українець?
— Так, — відповідає негр. — Я українець.
— Отакої… українець… А я ж тоді, хто?
— А хто тебе зна… Може, жид, а може, москаль.

    Кого ж таки вважати справжніми українцями? Людей у вишиванках? Тих, хто говорить українською? Чи, так би мовити, етнічних українців, які мають у цій державі коріння з дідів-прадідів?
     У кожного – своя відповідь.
     «Справжній українець — це щирий патріот України», — вважає малинчанка Аміра Альзоабі, яка приїхала в Україну, на Житомирщину, з Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), знає мову, поважає традиції українців і в свої шістнадцять років робить усе можливе, аби в цій державі жилося краще.
Щойно Аміра досягла повноліття, прийняла рішення вступити до ВГО УНСО.

– Аміро, чому ти зробила такий крок?
– Хочу бути в колі патріотів. Це люди, близькі мені по духу. Вважаю патріотизм і любов до Батьківщини тим ядром, що має бути в серці кожної людини. Про Всеукраїнську громадську організацію «Українська націоналістична самооборона» (УНСО) знала давно, цілком розділяю погляди і позиції її членів, тому чекала свого 16-річчя, аби
стати однією з них. Важливим вважаю і те, що УНСО пропагує здорову націю: вона проти шкідливих звичок, що гублять нашу молодь. Лише в світлому розумі, не засміченому наркотиками та алкоголем можуть народжуватись чисті світлі ідеї.
– У твоєму світлому розумі, знаю, народжуються патріотичні тексти, які ти часто виконуєте на різних громадських заходах…
– Так, писати вірші почала десь із одинадцяти років. Не знаю, як це до мене прийшло. Може, почасти від того, що писав вірші мій тато, а дідусь по татовій лінії видав навіть книгу власних поезій. Спочатку я писала вірші про кохання. А тепер пишу про життя, людей і те, що хвилює душу. Останнім часом записую ще й багато нових реп-
текстів про Україну і події, що відбуваються. Маю намір записати кілька творів у студії звукозапису на диск.
– Так, не раз чув твої реп-виступи. Ти була учасницею благодійного марафону на Соборній площі, який організовували УНСО для збору коштів воїнам АТО. Пам’ятають малинчани і твою активну участь в акції «Серце до серця», що проходила в місті під егідою УНСО зі збору коштів для дітей із вадами зору – ти була й волонтером і учасницею концерту в РБК…
– Так. Залюбки стаю учасником громадських заходів, завжди відгукуюсь на запрошення УНСО, а тепер буду ще активнішою, адже я – одна з них.
– Зазвичай у твоїх ровесників інші інтереси…
– Якщо всі будуть мислити з позиції: «навіщо це мені? Нехай інші це зроблять…» – що буде з нашою Україною? Що від неї залишиться? Я так не можу. Дуже хочу, щоб і я, і всі українці жили краще, ми заслуговуємо на це. Зараз в Україні війна, і треба захищати Батьківщину кожному українцю, хто як може.
– Цього літа УНСО проводило навчальні військові збори для всіх охочих. Ти теж була там – одна з небагатьох дівчат…
– Родина мого тата – з Сирії, а там десятиліттями тривають конфлікти, і нині йде громадянська війна. Може, тому події Майдану і те, що нині діється на Сході, дуже близьке мені і зрозуміле.
    Так не має бути.
    Я ж уже народилася в Чернівцях. Мій тато Хашим – сирієць, народився в Арабських Еміратах. Вчився в Україні на лікаря, де й познайомився з мамою Іриною. У мене є старша сестра Аня. Коли мені було вісім років, ми переїхали з України в ОАЕ, жили там шість років, а потім знову повернулися в Україну, в Малин, бо мама звідси. Тато нині працює в Еміратах. Ми рідко бачимось, але навідуємось одне до одного, в нас дуже дружна міцна сім’я. Я хочу, щоб всі українці жили не кожен сам по собі, а однією дружною міцною родиною, в якій всі одне одного підтримують, захищають, поважають. Тоді буде міцна держава і в ній будуть щасливі всі родини.

Олексій Семенів