5 березня 1950 року загинув Роман Шухевич

Облава на одного з провідників українського повстанського руху готувалась чекістами не один рік. Останній, успішний для окупантів «План чекістсько-військової операції по захопленню чи ліквідації „Вовка“» (Роман Шухевич проходив по радянським документам як “Вовк”) затвердили особисто заступник міністра держбезпеки УРСР В. Дроздов і представник МДБ СРСР генерал-лейтенант П. Судоплатов.
Точне місце перебування Романа Шухевича було невідомим. Для захоплення були намічені 5 об’єктів, де міг би переховуватися командир. До ранку 5 березня територія була блокована радянськими силовиками, підтягнуті резервні війська – 350 вояків на випадок непередбачуваних ситуацій.

Облава на одного з провідників українського повстанського руху готувалась чекістами не один рік. Останній, успішний для окупантів «План чекістсько-військової операції по захопленню чи ліквідації „Вовка“» (Роман Шухевич проходив по радянським документам як “Вовк”) затвердили особисто заступник міністра держбезпеки УРСР В. Дроздов і представник МДБ СРСР генерал-лейтенант П. Судоплатов.
Точне місце перебування Романа Шухевича було невідомим. Для захоплення були намічені 5 об’єктів, де міг би переховуватися командир. До ранку 5 березня територія була блокована радянськими силовиками, підтягнуті резервні війська – 350 вояків на випадок непередбачуваних ситуацій.
Чекісти розпочали розшук в будинку, в якому теоретично міг знаходитись Шухевич. Як стверджують сучасні дослідники Д. Вєдєнєєв та Г. Биструхін, «криївка» Головного Командира УПА була добре замаскована і, на їх думку, «в такому сховищі можна було пересидіти обшук, не виявивши себе.» Але можливо, вперше опинившись в такому надзвичайно складному становищі, напружені нерви командира не витримали і він, почувши кроки на східцях, вистрілив через дерев’яну перегородку «криївки» і з пістолетом в руках здійснив спробу прориву. Шухевич пострілом вбив начальника відділення Управління 2-Н МДБ УРСР майора Ревенка і збив з ніг полковника Фокіна. Але на виході з будинку був вбитий автоматною чергою.
В записці по «ВЧ», яка 5 березня 1950 р. була терміново надіслана П. Судоплатовим, В. Дроздовим та В. Майструком на ім’я міністра державної безпеки СРСР В. Абакумова і міністра держбезпеки УРСР М. Ковальчука, стисло повідомлялося, що Р. Шухевич «вчинив збройний спротив, відкрив вогонь з автомата» і «попри вжиті заходи до захоплення живим, в ході перестрілки був вбитий сержантом 8 CP 10 СП ВВ МДБ». В документі також повідомлялось, що тіло Р.Шухевича було впізнане його сином Юрієм, колишньою зв’язковою Проводу ОУН Катрусею Зарицькою («Монета») та колишнім господарським референтом Проводу ОУН 3. Благим («Шпак»).
Загибель Шухевича стала непоправною втратою для українського визвольно-революційного руху. З огляду на його авторитет, замінити його на керівних посадах революційного підпілля було практично неможливо. У документах радянських окупантів є досить справедлива фраза: «після смерті Шухевича рух спротиву в Західній Україні пішов на спад і незабаром згас».
Але досвід генерала Шухевича, здобутий у боях з окупантами безцінний. Тактика ведення партизанської війни ОУН використовується у програмах підготовки військових США.
Розпіарений на весь світ “вічний революціонер” Че Гевара, в одному з своїх інтерв’ю зізнався, що не досягнув би успіху, якщо б не опирався на досвід повстанської боротьби УПА.
В сучасній війні з РФ чимало українських добровольчих формувань користуються спадком, який залишив по собі “Нескорений Генерал”. Зокрема командир штурмової роти “Карпатська Січ” – Олег Куцин, неодноразово зазначав, що в своїй боротьбі формування опирається на тактику повстанців під керівництвом Шухевича.