“Оксамит” сердечно вітає відому українську дизайнерку Оксану Полонець з Днем народження!

polonec  “Оксамит” сердечно вітає відому українську дизайнерку Оксану Полонець з Днем народження!

Бог подарував Вам, шановна пані Оксано, при народженні талант, наділив великою працелюбною вдачею, батьки навчили поваги та любові до людей, до рідної землі.  Ми не раз переконувалися у тому, як Ваш талант  людини-митця, дизайнера, керівника додавав наснаги всім, хто працює поруч, хто просто знайомий із Вами. У цю чудову травневу днину усім миром вшановуємо Вас, шановна пані Оксано!   Нехай здійснюється усе те, про що колись  мріялося і мріється тепер! Хай множаться успіхи, хай множиться подвижницька праця для народу, хай зігріває ясний світ і славить рідну землю Ваша творча праця, людяність, душевне тепло, щире серце!

Пропонуємо нашим читачам пригадати інтерв’ю з пані Оксаною, надрукованому у вересневому числі “Оксамиту”   2013 року.

Читати “Оксамит” сердечно вітає відому українську дизайнерку Оксану Полонець з Днем народження!

ДОКУМЕНТИ НКВС І КДБ: У ЛЬВОВІ СТАРТУВАВ НАЙМАСШТАБНІШИЙ ПРОЕКТ З ОЦИФРУВАННЯ АРХІВІВ 

У ЛЬВОВІ СТАРТУВАВ НАЙМАСШТАБНІШИЙ ПРОЕКТ З ОЦИФРУВАННЯ АРХІВІВ НКВС І КДБ. Електронні копії передадуть до львівського СБУ, музею “Тюрма на Лонцького” та архіву Центру досліджень визвольного руху

Наймасштабніший проект з оцифрування архівних документів стартував у Львові. Як повідомляв 5.UA, над архівами радянських репресивних органів працюють представники чеського Інституту досліджень тоталітарних режимів та історики національного музею “Тюрма на Лонцького”. Читати ДОКУМЕНТИ НКВС І КДБ: У ЛЬВОВІ СТАРТУВАВ НАЙМАСШТАБНІШИЙ ПРОЕКТ З ОЦИФРУВАННЯ АРХІВІВ 

завдяки подвижництву західняків у післявоєнні роки вдалося врятувати життя мільйонам голодуючих

Порятунок бодай однієї людини — хіба не подвиг? А тут ідеться про порятунок мільйонів. У тому ж Великому тлумачному словнику із чотирьох визначень цього терміну два повністю відповідають його змісту: «Важлива своїм значенням дія; самовіддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям». Читаєш важкі спогади і бере душевний щем за людське благородство, доброту і теплішає на душі, проймаєшся гордістю за своїх земляків. Хіба це не моральний подвиг?

Проте, щоб не дратувати декого пафосним терміном, визначимо поведінку мільйонів західняків врівноваженою назвою — подвижництво. Здається, опонентів їй не буде. Дослідники післявоєнного Голодомору сходяться на тому, що крім канібалізму, його жертви обчислюються в межах 1 — 1,2 мільйона людей. Вважаю, що їх значно більше. Адже вмирали не лише голодуючі в селах. Вмирали в дорозі, на станціях, уже на Західній Україні, бо дісталися сюди знесиленими. Ніхто незнайомих не фіксував, не рахував як таких, що вмерли від голоду. Адже КПРС заперечувала масовий мор людей, за слово «голодомор» можна було поплатитися свободою. Навіть в архівах згадки про Голодомор 1946 — 1947 років важко знайти. Читати завдяки подвижництву західняків у післявоєнні роки вдалося врятувати життя мільйонам голодуючих

13 травня 1849 року народився український письменник-реаліст і драматург Панас Мирний

13 травня 1849 року народився український письменник-реаліст і драматург Панас Мирний.
Бібліотека-філія №3 для дорослих пропонує вашій увазі підбірку найцікавіших фактів з життя письменника.
1. Став чиновником через примус батька
Батько Панаса Рудченка (справжнє ім’я письменника) був бухгалтером і вирішив, що всі чотири сина повинні стати чиновниками, а дочка обов’язково має вийти заміж за клерка. “Держслужба – це вірний шматок хліба!” – вважав Яків Григорович Рудченко.
Уже в 14 років Афанасій пішов працювати писарем в суд, потім став помічником бухгалтера. Рутинна робота йому не подобалася. Ще більше хлопця пригнічувала поведінку товаришів по службі поза роботою, які любили грати в карти за чаркою горілки. Тому він перетворився на відлюдника і все більше часу просиджував за книгами.
У Гадячі він здружився з дітьми Драгоманових і отримав доступ до великої бібліотеки цієї сім’ї. Саме Михайло Драгоманов в 1877 році надрукував одну з книг Афанасія Рудченка “Лихі люди” в Женеві, адже в Україні його рукописи були під забороною.
Переїхавши в Полтаву, Рудченко без проблем отримав роботу в казенній палаті, де працював на різних посадах і дослужився до дійсного статського радника. Дуже не любив це місце. Але працював швидко, всі потрібні довідки видавав людям за один день. А ночами творив.
2. Багато творів залишив недописаними через брак часу
Багато творів Рудченка так і залишилися недописаними, оскільки весь час забирала робота чиновника, і на літературу його майже не лишалося.
Перші твори Рудченка під псевдонімом Панас Мирний видавалися у Львові. Ніхто навіть не здогадувався, хто такий цей Мирний.
3. За життя не дав жодного інтерв’ю
Не любив слави. До того ж, писав забороненою українською мовою, та ще й про долю українського народу.
Але Рудченко сам себе розсекретив. Це трапилося випадково. Коли на сцені полтавського театру поставили п’єсу “Лімерівна”, глядачі під овації почали вимагати “автора на сцену”. Панас Якович не стримався і вийшов. Він навіть нічого сказати не міг застиглій публіці. Близькі люди, співробітники, знайомі не могли повірити, що чиновник Рудченко і письменник Мирний – та сама особа.
4. Рукописи зберігав у скрині для сала
Жандарми неодноразово обшукували всіх відомих людей Полтави у пошуках рукописів таємничого Мирного. Навіть у Рудченка нічого не знайшли. Свої майбутні “Хіба ревуть воли …” він ховав у скрині, де зазвичай сало зберігають або інші продукти.
5. Головну героїню роману “Повія” списав з дівчат, яких кохав
У юності Панас Мирний кохав кількох дівчат-наймичок. Одна не зрозуміла його духовних поривань. Інша — проміняла його на солдата-москаля.
Роман “Повія” Панас Мирний почав писати у 32 роки. Описав долю сільської дівчини, яка через бідність після смерті батька та матері змушена була працювати в наймах у місті, а згодом стала повією. Зрештою хвора на сифіліс дівчина замерзає у рідному селі під батьківською оселею. Головна героїня “Повії” – збірний образ дівчат, яких кохав автор роману.
6. Одружився в 40 років
Своє справжнє взаємне кохання – Олександру Шейдеман – Панас Мирний зустрів у 40 років у Полтаві. Познайомилося майбутнє подружжя Рудченків на суботніх літературних вечорах у полтавського етнографа Віктора Василенка. 26-річна Олександра Шейдеман була капітанською донькою та генеральською сестрою. Вона закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат та Харківське музичне училище, була начитаною, знала кілька іноземних мов.
На момент зустрічі з Панасом Яковичем, Олександра Михайлівна не збиралася надовго залишатися в Полтаві, бо мала багатого нареченого лікаря в Петербурзі. Сорокарічного Панаса Яковича Олександра зачарувала не тільки через свою молодість та глибокі блакитні очі, а й через знання літератури та музики. Крім того, на чоловіка вплинуло й те, що майбутня обраниця жила не за батьківські кошти, а сама заробляла на життя, викладаючи музику в Полтавському інституті благородних дівчат. На той час серед панночок таке траплялося не часто.
У квітні 1889 року закохані одружилися. Весілля було скромним, святкували в Карлівці в домі нареченої. Батьки та рідні нареченого навіть не приїхали, лише надіслали листівки.
Олександра народила письменнику трьох синів – Віктора, Михайла та Леоніда.
7. Втратив двох синів і внука на війнах
Свої корективи у життя Рудченків внесла Перша світова війна, а за нею – круговорот революційних подій. У 1915 році в бою під Рівним загинув найулюбленіший син Панаса Мирного – Віктор, на якого він покладав великі творчі надії. Адже хлопець успадкував від батька письменницький талант.
Згодом, у вирі громадянської війни, письменник втратив і наймолодшого сина. Все це відобразилося на здоров’ї Панаса Мирного не кращим чином. Зрештою, його серце не витримало, 28 січня 1920 року він помер від інсульту.

АНАСТАСІЯ ГУЛЕЙ: НЕСКОРЕНА

Анастасія Гулей

До Дня пам’яті  жертв Другої світової війни та примирення.

8 травня 1945 року нацистська Німеччина капітулювала у  Другій світовій війні. Загальне число загиблих під час Другої світової складає близько 65-70 млн осіб. Україна постраждала у цій війні більше, ніж будь-яка інша країна Європи. Загинуло 8-10 мільйонів українців. Війна зруйнувала більшість великих та малих міст України. Без даху над головою залишилося близько 10 млн осіб. 2,5 млн молодих людей  вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Про долю мужньої нескореної української дівчини Анастасії Гулей, яку було вивезено до Німеччини, розповідає Тетяна Пастушенко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України. У рамках проекту «Жіночі історії Другої світової війни» Тетяна Пастушенко  досліджувала біографію Анастасії Василівни Гулей. Сьогодні ми пропонуємо хвилюючу розповідь про її життя, яку записала дослідниця. Читати АНАСТАСІЯ ГУЛЕЙ: НЕСКОРЕНА

Інформація про чисельність бойовиків ОРДЛО – це офіційні дані ЗСУ, які не терплять розбіжностей

Інформація про чисельність бойовиків ОРДЛО та російських військових, які орудують на Донбасі – це офіційні дані ЗСУ, які не терплять розбіжностей.

Нещодавно в інтерв’ю “Укрінформу” командувач Об’єднаних сил Володимир Кравченко повідомив, що Генштаб Збройних сил РФ сформував та тримає на окупованих територіях Луганської і Донецької областей два армійські корпуси – 1-ий (Донецьк) та 2-й (Луганськ). Їх загальна чисельність – понад 35 тисяч осіб. Корпуси оперативно підпорядковані 8 загальновійськовій армії Південного військового округу ЗС РФ. Читати Інформація про чисельність бойовиків ОРДЛО – це офіційні дані ЗСУ, які не терплять розбіжностей

Тюльпанотерапія в  «Добропарку» в період карантину

Тюльпанотерапія в  «Добропарку» в період карантину

Незважаючи на карантин і дощ, тисячі охочих, нехтуючи всіма заборонами,  виявили беззастережне бажання подивитися на тюльпановий рай, долучитися до сеансу колективної антикоронавірусної тюльпанотерапії. Читати Тюльпанотерапія в  «Добропарку» в період карантину

Ігор Моісеєнко про важливість духовної гармонії

На сторінці Фейсбук  письменник Ігор Моісеєнко розмірковує про важливість духовної праці для людини – будь то генія чи простого землянина. ” Всі вони, і Гоголь, і Чехов, і Репін, і тисячі інших геніїв мистецтва та науки, змушених творити в рабстві Російській імперії, – пише Моісеєнко, – сини дванадцятитисячолітньої української духовної культурної традиції. “«Загальновідомо, що найбільш значущі винаходи та мистецькі твори являються, здебільшого, їхнім авторам шляхом осяяння. Віряни називають це явище Натхненням Божим, матеріалісти – зв’язком з інформаційними сферами концентрованого знання. Але суть явищ однакова.

Читати Ігор Моісеєнко про важливість духовної гармонії

Уряд планує відновити роботу продовольчих ринків

Міністерство охорони здоров’я України підготувало проект постанови щодо відновлення роботи 280 продовольчих ринків.

Про це повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов на своїй сторінці у Facebook.

«На найближчому засіданні Уряду будемо розглядати питання відновлення продовольчих ринків. Міністерство охорони здоров”я підготувало відповідну постанову», — зазначив він.

Читати Уряд планує відновити роботу продовольчих ринків

Минають тридцять четверті роковини Чорнобильської трагедії

        Минають тридцять четверті роковини Чорнобильської трагедії

         Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС трапилася 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. 40 с. (за московським часом) у ході випробувань однієї з систем гарантування безпеки. З кожним роком пам’ять про людський героїзм, безпрецедентну самопожертву у мирний час, найцінніші людські якості стирається невблаганним ластиком чиновницької байдужості, нікчемності, елементарної невихованості.

А герої-ліквідатори аварії на ЧАЕС живуть серед нас всупереч соціальній несправедливості, беззаконню, каліцтвам, хворобам… Живуть, щоб розповідати нам про нечуваний героїзм у двобої людини з її смертельним винаходом – атомом.

Сьогодні на сторінках  «Оксамиту» своїми спогадами про ліквідацію аварії на ЧАЕС, свій трудовий шлях ділиться  голова Вишгородського районного осередку Всеукраїнської громадської організації «Чорнобиль – 86»  Ігор Сергійович Магала. Читати Минають тридцять четверті роковини Чорнобильської трагедії