ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ

Віктор Небоженко

В епіцентр політичного життя України несподівано стрімко увірвалося одне із найгостріших в історії країни питання – про найголовніше національне надбання – землю. Нинішні правителі, відібравши в українців після Майдану політичну волю і владу нині хочуть відібрати й землю. У 30-ті роки ХХ століття ще Сталін розумів, що якщо в українців відібрати волю і землю, то вони зникнуть як нація. Сталін так і зробив, в результаті на три покоління пропала українська нація. Сьогодні на дворі ХХI століття і наша влада, прикриваючись вимогою МВФ? має намір до кінця року провести вигідну для неї модель реформи сільськогосподарських земель, відмовившись і від продовження мораторію, і від обговорення на загальнонаціональному рівні цієї гострої проблеми. Не зумівши добитися успіхів у судовій, пенсійній та податковій реформах, нинішня влада взялася за найсолодше й небезпечніше – ділити землю на свою користь. У будь-якому випадку Україні доведеться вирішувати питання землі.

Віктор Небоженко

В епіцентр політичного життя України несподівано стрімко увірвалося одне із найгостріших в історії країни питання – про найголовніше національне надбання – землю. Нинішні правителі, відібравши в українців після Майдану політичну волю і владу нині хочуть відібрати й землю. У 30-ті роки ХХ століття ще Сталін розумів, що якщо в українців відібрати волю і землю, то вони зникнуть як нація. Сталін так і зробив, в результаті на три покоління пропала українська нація. Сьогодні на дворі ХХI століття і наша влада, прикриваючись вимогою МВФ? має намір до кінця року провести вигідну для неї модель реформи сільськогосподарських земель, відмовившись і від продовження мораторію, і від обговорення на загальнонаціональному рівні цієї гострої проблеми. Не зумівши добитися успіхів у судовій, пенсійній та податковій реформах, нинішня влада взялася за найсолодше й небезпечніше – ділити землю на свою користь. У будь-якому випадку Україні доведеться вирішувати питання землі. І тому треба чесно сказати, хто і як буде проводити цю реформу і кому вона вигідна. І всім політичним силам України, як і 100 років тому, доведеться самовизначитися в питанні про землю як національне надбання країни.
Наша влада проявила ініціативу в цьому питанні. Але справа в тому, що у цієї влади немає ні довіри людей, ні досвіду. Вона не виконала своїх передвиборчих обіцянок і тепер береться за те, чого не було в програмах її політичних партій на президентських або парламентських виборах. Виявляється, влада потрібна була нашому президентові-олігарху, нинішнім і колишнім міністрам і депутатам тільки для того, щоб під виглядом аграрної реформи дістатися до останнього національного надбання України – землі.
Практично всі, хто публічно нині править Україною, не користуються ні повагою, ні довірою українського народу. Рейтинги правлячої влади настільки низькі, що важко довірити проведення земельної реформи цим людям. Ви ж не довірите проведення операції недосвідченому лікарю, якого ви боїтеся або не довіряєте або який цікавиться тільки вашими грошима, а не вашим здоров’ям. Історія показує, що будь-яка найсправедливіша земельна реформа дуже болісно проходить для країни. Але та реформа, яку збирається провести наша жадібна, цинічна правляча група може привести до жахливих наслідків. Створюється небезпечне протиріччя. При гострій необхідності проведення земельної реформи на користь громадян України в країні немає політико-правого інституту або окремої могутньої політичної сили, яка самостійно могла б вирішити питання землі. Тому ініціатива проведення референдуму по землі, яку пропонує провести «Батьківщина» Тимошенко, повинна розглядатися всіма політичними силами, не зважаючи на їхнє ставлення до ініціаторів такого референдуму. Майбутнє української землі – загальна політична задача і чим більше політичних сил братиме участь в цьому референдумі, тим успішнішою буде сама земельна реформа.
Для такої реформи потрібна підвищена легітимність і професіоналізм, як авторів закону про землю, так і виконавців. Нічого подібного немає у нинішнього президента України і Верховної Ради. Будь-яка нова влада з легкістю відкине те, що прийме нинішня влада. Влада, яка спирається на адміністративний ресурс, брехню і примус, шантаж і пропагандистський галас не може вирішувати таке складне питання як питання продажу землі. Тому довіряти їм найдорожче, що є в Україні, – землю було б великою політичною помилкою.
Ми бачили, як хвацько Гонтарева-Порошенко провели реформу фінансово-банківського сектора, або як стрімко депутати провели закон про енергетичний ринок, який вигідний тільки вузькій групі бізнесменів, які лобіювали разом з АП цей закон. Точно так буде і з відміною мораторію і Законом про землю.
Тепер зрозуміло, для чого була проведена, так звана, скандальна реформа Гонтаревої банківсько-фінансового сектора економіки країни. З одного боку, верхівка нашої влади позбулася конкурентів в боротьбі за землю. Ми вже не говоримо про фермерів, які просто задихаються від величезних відсотків за кредитами українських банків. Їх точно вивели завчасно з гри в боротьбі за землю. А з іншого боку, в результаті ліквідації більше 100 банків в руках тандему Порошенко-Гонтарева виявилися величезні фінансові ресурси, які сміливо підуть на створення латифундій, афілійованих з президентом-олігархом та його оточенням. При цьому, в ході цієї скандальної реформи у нас не з’явився державний Земельний банк або земельна біржа, які повинні допомогти фермерам вижити в ході цієї реформи.
Точно так, як відсутність судової та пенсійної реформи вже забезпечує виграшні позиції правлячому класу, точно так поставить інші групи суспільства, зокрема фермерів і селян, у незручне становище. Очевидно, що раптове проведення земельної реформи буде пов’язано з великою кількістю порушень і злочинів з боку корумпованого чиновництва всіх рангів. А в умовах відсутності необхідних законів і справедливих судів, все це призведе до серйозної соціальної напруги і конфліктів в українському суспільстві. Коли МВФ наполягає, щоб ми провели якнайшвидше земельну реформу, він забуває, що в Україні немає справедливих і чесних судів і не проведена реформа правоохоронних органів, які стоять на сторожі інтересів влади, а не народу України.
В такому випадку, в ході «успішного» проведення «порошенківської моделі» земельної реформи в Україні замість старого класу українських олігархів, який сформувався ще при Кучмі (Ахметов, Коломойський, Пінчук, Новінський, Ярославський, Фірташ, Жеваго, Тігіпко і ін.), з’явиться новий молодий клас аграрних олігархів-латифундистів на чолі з нинішнім президентом Порошенко (Косюк, Веревський, Бахматюк, Вадатурський та інші), які і будуть правити країною десятиліттями. А допомагати їм будуть західні ТНК і російські бізнес-групи, які будуть намагатися пережити в Україні «смутні часи» Росії і допомогти Путіну «конфедералізіровать» і послабити нашу країну. Бо ніщо так не озлоблює людей як несправедливий перерозподіл землі. Крім нового класу українських олігархів, який щойно зароджується на чолі з президентом Порошенком, в проведенні антинародної земельної реформи зацікавлений, так званий «клас е- декларантів». Пам’ятаєте, як 100 тисяч українських чиновників, від колишніх і нинішніх депутатів і міністрів, до районного начальства шокували Україну і Захід своїми величезними статками, які вони вперше в житті задекларували. Вони задекларували сотні мільйонів доларів готівкою, які вимагають своєї легалізації або очищення. І участь цієї корумпованої групи в земельній реформі допоможе їм з потенційних злочинців, у яких нова влада могла б відібрати награбоване, перетворитися в цивілізованих «сумлінних покупців» української землі. До речі, саме ці люди і будуть на свою користь проводити українську земельну реформу.
Таким чином, в ході реформи перехід у власність за безцінь українських родючих земель створить для класу «молодоолігархів» і корумпованого чиновництва альтернативу офшорам, що стали ненадійним місцем зберігання награбованого.
А куди поділися «донецькі», які становлять кістяк корупційно-бандитського режиму особистої влади колишнього президента Януковича? Не всі втекли в Москву. Багато розповзлися по Україні, зачаїлися в Києві та з інтересом чекають земельної авантюри нашої влади. Кинувши розорений Донбас, вони з радістю візьмуться конвертувати земельну реформу в особисту вигоду. А ще у майбутньому спекулятивний ринок землі дозволить їм легалізувати те, що було накрадене в попередні роки.
У сумбурному й прискореному проведенні несправедливої земельної реформи не менш зацікавлені західні ТНК, які мають великий досвід проведення та використання земельних реформ в інших країнах. Найжорстокіші приклади – це аграрні реформи в Аргентині, Бразилії та інших країнах, які щиро вірили, що легкий продаж землі за лекалами МВФ швидко підніме економіки їхніх країн. ТНК – це гідні противники нашим латифундистам і чиновникам усіх рангів, які розбагатіли за 25 років на корупції.
Зараз головне питання дня, як і хто буде втілювати земельну реформу. З політичної точки зору є чотири ймовірних шляхи проведення такої реформи.
Швидше за всіх може запустити земельну реформу Конституційний суд, який на прохання влади, може скасувати мораторій на купівлю і продаж сільськогосподарської землі. Точно, як цей же Конституційний суд, на прохання колишнього президента Януковича, скасував поправки до Конституції і повернув йому величезні президентські повноваження, що призвело до швидкого формування режиму особистої влади Януковича, криміналізації політики і бізнесу, та в кінцевому рахунку Майдану. Точно так цей же Конституційний суд легко може слідувати найжорстокішим економіко-політичним фантазіям чинного президента щодо способів відчуження українських родючих земель.
Другий шлях земельної реформи – це робота Верховної Ради. Але тут у президента Порошенка немає переважної більшості. Крім того, як бачимо на прикладі «Батьківщини» Тимошенко, патріотична опозиція буде сильно опиратися і звернеться до мас. Але найголовніша проблема українського парламенту – це повна глибока недовіра всіх верств українського суспільства до його діяльності. Тепер добре видно, що за своїми кадровими і політичними якостями – це один з найслабших парламентів України за всі роки Незалежності. І доручати йому таку справу як проведення земельної реформи просто небезпечно
Третій шлях – найекзотичніший, але швидкий та ефективний, – це організація земельної реформи під опікою зовнішнього управління та міжнародним контролем. Але цей варіант поки що відпадає. Мова йде не просто про реалізацію залізної волі МВФ, яким так уміло прикривається наша влада і який нібито шантажує бідну Україну, а про реальне проведення аграрних реформ через систему спеціалізованих надзвичайних органів і мереж, та структур, які спираються на міжнародну політичну і фінансову допомогу Заходу. А наша влада тільки асистуватиме такій реформі. Але в такому разі, ймовірно, що земля не дістанеться ні нашим новим аграрним олігархам, ні фермерам. Перевагу матимуть ТНК, «спритні» ризиковані інвестори, міжнародні фінансові інститути та клуби, які швидко перетворять українську землю в об’єкт міжнародної спекуляції і гарної застави для зростаючого держборгу країни.
Тому найбільш демократичним та ефективним, але важким залишається четвертий – шлях проведення загальнонаціонального референдуму, в ході якого різні політичні сили будуть шукати точки дотику, будуть співпрацювати для отримання найбільш прийнятної для національних інтересів України моделі проведення земельної реформи. Тільки в процесі всенародного плебісциту про землю можна розкрити й врахувати інтереси більшості зацікавлених груп, і зменшити ризики не легітимності та провалу земельної реформи. У крайньому разі, загроза такого референдуму повинна змусити владу стримати свої апетити і врахувати інтереси всієї України.