1 червня українські спецслужби провели безпрецедентну військову операцію зі знищення російської стратегічної авіації – одного з ключових елементів ядерної тріади РФ. Операція спричинила глибоку стурбованість у російському медіапросторі, зокрема відомий телеграм-канал Романа Альохіна порівняв її з “російським Перл-Харбором”. Більшість російських “лідерів громадської думки” відреагували відвертою істерикою, закликаючи до “жорсткої” відповіді. Не шкодуючи епітетів із сексуальним підтекстом, вони наголошували на приниженні обороноздатності РФ.
У відповідь на шок усередині власного інфопростору прокремлівські медіа та афілійовані телеграм-канали терміново запустили кризову пропаганду. Вони намагалися мінімізувати масштаб втрат, змінювали акценти та створювали альтернативні наративи. Зокрема, просували версії про “інцидент на авіабазі”, “пожежу” чи “технічну несправність”, показав моніторинг Інституту масової інформації ( https://imi.org.ua/).
Початок реагування і невдалі спроби приховати ситуацію
Згідно з моніторингом ІМІ, російські пропагандистські медіа досить сухо і загалом із запізненням повідомляли про атаку на російські військові аеропорти. Спочатку навіть не йшлося про атаку на стратегічну авіацію, а повідомлялося про дронові атаки на російські регіони. Наприклад, KP.ru писало про дронову атаку в Іркутській області навіть без згадки про цілі цієї атаки.
Скриншот ІМІ із сайту KP.ru
Так само російське міністерство оборони у своєму телеграм-каналі з поспіхом прозвітувало про успішне відбиття дронової атаки на Іванівську, Рязанську та Амурську області РФ та про незначне ураження в Мурманській та Іркутській областях “кількох одиниць авіаційної техніки”.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу міністерства оборони РФ
Про “незначне ураження” кількох літаків писав і російський пропагандистський телеграм-канал “Царьград”, який є частиною православно-імперського медіаконгломерату, наближеного до силових структур РФ. Адміністратори каналу намагалися публічно знецінити ефект операції, стверджуючи, що заявлені Україною втрати російської авіації завищено в 10 разів. Цей наратив має кілька цілей: по-перше, заспокоїти російську аудиторію та зберегти ілюзію контролю; по-друге, делегітимізувати українську сторону в очах власних прихильників, виставляючи її як “брехливу” та схильну до пропаганди.
Скриншот ІМІ з телеграм-каналу “Царьград”
Юрій Подоляка, один з найпопулярніших російських військових блогерів з великою аудиторією, долучився до кампанії з применшення повідомлень щодо масштабів ураження стратегічної авіації РФ. У своєму дописі він апелює до власного “аналізу відео”. Але водночас він сам підтвердив знищення кількох бомбардувальників Ту-95, що є безпрецедентною втратою для російської армії. Отже, навіть наратив, який мав би заспокоїти російську аудиторію, фактично розповів про серйозність українського удару.
Тактика Подоляки є типовою для проросійських FIMI-операторів (Foreign Information Manipulation and Interference – іноземне маніпулювання інформацією та втручання). Вони визнають частину втрат, але водночас намагаються їх применшити. Це дозволяє зберегти певну довіру в аудиторії: мовляв, “чесно зізнаємося, були втрати, але давайте без перебільшень”. Проте сам факт, що російські інфлюенсери змушені відкрито визнавати втрати навіть у стратегічному сегменті авіації, вказує на глибину кризи. Така риторика свідчить про зниження здатності Кремля контролювати суспільні настрої без визнання часткової правди.
Шокований Захід і останній цвях у домовину Зеленського
Російські пропагандистські ресурси оперативно перейшли до фази інформаційного контрнаступу, намагаючись змістити фокус уваги з фактичних втрат РФ на уявні “наслідки” для України. Російський пропагандиський ресурс MK.ru навіть вдався до прямих погроз і написав, що спецоперація під кодовою назвою “Павутина” може стати цвяхом у труну самого Зеленського – “можливо, навіть у прямому розумінні”. Водночас видання свідомо підмінює причинно-наслідковий зв’язок, подаючи успішну операцію як провал, що буцімто послаблює позиції Києва на міжнародній арені.
Інше пропагандиське російське медіа KP.ru спробувало сконструювати “зовнішню оцінку” з посиланням на відставного полковника США Данієла Девіса, відомого своїми прокремлівськими поглядами. Його коментарі були використані як “міжнародне підтвердження” російського наративу про нібито неефективність українських атак і про спробу зриву мирних переговорів у Стамбулі. Видання навмисно маніпулює, приписуючи США думку про нібито “дно” українського статусу. Метою є створити враження, що навіть західні експерти визнають перевагу РФ і поразку України, і в такий спосіб посіяти сумніви серед тих, хто читає це видання.
Скриншот ІМІ із сайту KP.ru
І знову ядерні погрози
Наступною фазою російської інформаційної відповіді стали ядерні погрози. Видання MK.ru з посиланням на російського політолога Сергія Маркова зробило чергову спробу “обґрунтувати” можливість застосування ядерної зброї, апелюючи до ударів БпЛА по Іркутській та Мурманській областях. Метою цього вже традиційного послання російської пропаганди є внутрішня мобілізація через страх, погрози Заходу, а також спроби дискредитувати українське військово-політичне керівництво. Заява про те, що Зеленський “був би радий” ядерному удару, є спробою вкинути в інформаційне поле наратив, у якому Україна постає як ірраціональний провокатор, а Росія просто змушена оборонятись ось такими найрадикальнішими методами.
Паралельно з ядерними погрозами російські медіа транслювали відверто геноцидну риторику. Видання MK.ru винесло в заголовок цитату політолога Пінчука, де Україна порівнюється зі “скаженою собакою, яку треба знищити”. Це прямий вияв мови ворожнечі, яка підпадає під визначення підбурювання до геноциду відповідно до міжнародного права. Такі висловлювання не лише спрямовані на дегуманізацію українців, а й створюють підґрунтя для легітимізації масових злочинів у свідомості російської аудиторії.
Скриншот ІМІ із сайту MK.ru
Після безпрецедентної атаки українських спецслужб на стратегічну авіацію РФ російська пропагандистська машина продемонструвала повний спектр своїх інструментів: від замовчування і мінімізації втрат до емоційного залякування, погроз і маніпуляцій. Кремлівські медіа й афілійовані ЛОМи вдалися до типових тактик агресивної пропаганди. Зокрема, до створення паралельної реальності, у якій удар України видається або провалом, або небезпечною провокацією, що шкодить самій Україні. Водночас вимушене часткове визнання втрат свідчить про дедалі більшу складність утримання тотального контролю над інформаційним полем навіть усередині РФ.
Найтривожнішими, на думку експертів ІМІ, є російські наративи з прямою геноцидною мовою ворожнечі та відкритими ядерними погрозами. Заяви про “знищення скаженої собаки” та про “радість Зеленського” від ядерного удару також свідчать про нормалізацію мови ненависті в публічному дискурсі РФ. Це все давно вийшло за межі інформаційної війни й потребує правової кваліфікації на міжнародному рівні. Фіксація таких кейсів і подальше документування мають стати пріоритетом для українських інституцій та міжнародних партнерів.
За матеріалами ІМІ
