Україна не має плану завершення війни на Донбасі

Дмитро Снєгирьов

Чинне політичне керівництво України не має плану завершення війни та концепції звільнення тимчасово окупованих територій Донбасу. Офіційний Київ залишається в переговорному процесі заради самого переговорного процесу. Це головний підсумок року, що минув, аналогічний підхід буде застосовуватися і в наступні роки.

На мою думку, озвучена Банковою заява про те, що президент Володимир Зеленський вирішив продовжити переговори з президентом РФ Путіним і не переходити до «плану В», обумовлена кількома факторами.

Нагадаю, що анонсований українському народу «план В» передбачає введення миротворчої місії на тимчасово окуповані території Донбасу. Він обговорювався ще за часів президента Петра Порошенка і був скоріше імітацією бурхливої діяльності, ніж реальним планом врегулювання воєнного конфлікту на Сході.

Переконаний, що цей «план В» неможливо практично реалізувати з низки причин.

«Перший пункт «плану» передбачає консультації сторін конфлікту й автоматично ставить Україну в «глухий кут», адже Російська Федерація не визнає себе стороною й учасником конфлікту. Фактично це означає, що Києву доведеться сідати за стіл переговорів з Луганськом і Донецьком. А це і є планом Кремля – посадити за один стіл переговорів Україну і т.зв. «квазіреспубліки». Далі йдуть питання бюджету, комплектації миротворчої операції і т.д. Це технічні питання, і кожне з них є глухим кутом для України. Додам, що озвучена головою української сторони в ТКГ Леонідом Кравчуком ідея відключення Росії від міжнародної міжбанківської системи SWIFT не має нічого спільного з «планом В». Це скоріше бажання продемонструвати можливості України щодо продукування власної ідеї врегулювання конфлікту. По-перше, навіть якщо Росію і відключать від системи SWIFT, вона має дублюючу національну систему «Мир». І по-друге, Захід не піде на такі кардинальні рішення, усі це чудово розуміють.

Зазначу, що такі заяви Офісу президента і Кравчука свідчать про те, що «плану В» фактично не існує. Треба вже казати про те, що «план В» – це  вихід України з Мінських переговорів, а все інше лише імітація переговорного процесу.

Примітно, що 05 жовтня 2019 року у програмі «Свобода слова з Савіком Шустером» міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що у Зеленського є два плани щодо врегулювання ситуації на Донбасі. У разі, якщо не вдасться реалізувати мирний план щодо завершення конфлікту, то, за словами Пристайка, президенту Зеленському запропонують відгородитися від окупованої частини Донбасу.

«У нас залишиться останній план, який теж обговорювався політиками … Це теж один з планів: як зробити так, щоб більше через наш кордон, який зараз встановлений ​​де-факто, а насправді це просто частина території, не проходили терористи, які підривають машини в Києві та Маріуполі», — пояснив Пристайко.

В цьому контексті,  нагадаю, що українська сторона наразі чітко заявила, що залишається в Мінському та нормандському форматі та розглядає виключно дипломатичний шлях врегулювання ситуації. Відповідно,  потреба у «плані В» автоматично відпадає.

Крім того, зауважу, що Леонід Кравчук заявив про наміри РНБО розробити альтернативні плани. Водночас, за останній рік РНБО не відпрацювала ані т.зв. «план В», ані п’ять інших планів, про які раніше говорили українські чиновники. Така бездіяльність усіх структур, які задіяні в процесі формування політичної доктрини України, фактично понизила суб’єктність президента Зеленського.

Офіційний Київ намагається видати бажане за дійсне. В Офісі президента заявили, що відмовляються від «плану В», бо реалізовується «план А». І це сталося після телефонної розмови Путіна з Ангелою Меркель. Так от, у телефонній розмові чітко прозвучало, що Путін погоджується на проведення консультацій на рівні радників голів держав. В той час, як прийняття ключових рішень в нормандському форматі передбачає зустрічі виключно на рівні глав держав. Тобто, це зовсім інший формат зустрічі. Для Києва це уже перетворилося на робочий процес – будь-ласка, зустрічайтеся, домовляйтеся, імітуйте бурхливу діяльність. Водночас усе, що стосується безпосередньо зустрічі глав держав учасників нормандського формату, то Росія чітко заявила, що процес поставлений «на паузу.

Зверну увагу на відмінності в позиціях української та російської сторін. Нагадаю заяву радника української делегації в Тристоронній контактній групі Олексія Арестовича про те, що «паризькі домовленості спрацювали приблизно 50 на 50». Водночас, посол Росії у США Анатолій Антонов заявив про виконання, і те часткове, лише двох пунктів нормандських домовленостей – це обмін полоненими і припинення вогневого протистояння.

Переконаний, що така заява посла свідчить про те, що на думку РФ, у зустрічі на рівні глав держав, на якій наполягає Україна, сьогодні немає потреби. Я вважаю такі меседжі Росії дипломатичним тиском. Водночас, Київ, замість того, аби заявити українцям, що Мінський і нормандський формати поставлені «на паузу» і Росія вимагає від нас змін у Конституції, які поставлять під питання сам факт існування незалежної української держави, намагається робити вигляд, що все нормально і що ми залишаємося в переговорному процесі.

Питань нема, ми залишаємося у переговорному процесі. Однак звертаю увагу на позицію наших західних країн-партнерів. МЗС Франції заявило, що наразі в переговорах буде обговорюватися імплементація «формули Штайнмаєра» в політичне тіло України. Фактично, гальмування переговорів з цього питання і спонукало Україну продовжити ще на один рік чинність Закону про особливий статус тимчасово окупованих територій.

З огляду на вищезазначені факти, переконаний, що «Україна сьогодні не має ані «плану В», ані «плану С», ані «плану D» завершення війни і взагалі концепції звільнення тимчасово окупованих територій Донбасу». І це вже не кажучи про питання незаконно анексованого Криму, яке слід розглядати в пакеті з ОРДЛО. В цьому контексті, новостворений форум «Кримська платформа», на мою думку, буде зустріччю на рівні експертів, які будуть «розмовляти заради розмов».

Україна не запропонувала країнам Заходу чіткої програми і власного бачення завершення війни. Не прозвучали головні тези, які б дозволили українському суспільству зрозуміти, що зроблені певні кроки в напрямку деокупації цих територій. Сьомий рік поспіль ми чуємо набір загальних фраз. Україна залишається в переговорному процесі заради самого переговорного процесу – ось головний підсумок року, що минув. Схоже, наступного року підсумок буде аналогічний. Бо у мене складається враження, що команда Зеленського точно копіює стратегію президента Порошенка: «Я затягую процес, а далі хай мій наступник вирішує цю ситуацію».

Нагадаю, президент Володимир Зеленський у своїй заяві до річниці саміту «нормандської четвірки» в Парижі заявив, що Росія блокує виконання домовленостей, укладених під час зустрічі рік тому.

Д. Снєгирьов