Українська Жіноча Варта – мережа жіночого руху опору

Українська Жіноча Варта   — всеукраїнська добровільна парамілітарна жіноча організація, яка готує цивільних жінок на випадок кризової ситуації, надає юридичну,  інтеграційну, консультаційну допомогу жінкам та жіночим громадам по всій території України, постійно надає правову допомогу  жінкам в армії та їхнім родинам. 

Виникла 2014 року з початком російсько-української війни, розпочавши діяльність з масових навчань для жінок з домедичної, загальновійськової, психологічної та психіатричної підготовки та самооборони, які у 2014—2017 пройшли понад 30 000 жінок по всій Україні.

“Оксамит” пропонує інтерв’ю з головою ГО  “Українська Жіноча Варта” Оленою Білецькою.

– У жовтні виповнилось вісім років з початку діяльності Української Жіночої Варти. Пані Олено, редакція «Оксамиту» приєднується до численних привітань. Розкажіть, будь ласка, звідки з’явилася ідея створити жіночу організацію?

– Так, нам виповнилося вісім років, але у мене таке враження, що промайнула вічність. Як і в більшості українців, життя моє поділене на «до» і «після». До 2014 року я вважала себе «бізнесвумен» – різні проєкти, робота адвоката. Ходила на судові засідання, подорожувала та вела звичайний спосіб життя, скажу більше – зараз я б не хотіла повернутися на той рівень свідомості.

З початком війни у 2014 році, коли більшість українців не знали і не розуміли, що таке війна з рф, я інтуїтивно відчула, що потрібно готуватися, отримати знання й навички загальної військової підготовки та інших супутніх напрямків вже лише заради того, щоб бути обізнаною і підготовленою до будь-якої кризової ситуації. Основи поводження зі зброєю я знала, однак усвідомлювала, що цього замало.

У той час мій чоловік тренував військових, які їхали боронити нашу країну. Усвідомлюючи, що ця війна надовго, вирішила також пройти навчання. І після декількох тренувань зрозуміла, такі навчання потрібні для цивільних жінок, бо навіть серед мого оточення більшість дівчат не знали, як діяти у випадку кризової ситуації.

Тому зробила оголошення на своїй сторінці у Фейсбуці приблизно такого змісту: «Збираю групу жінок, які бажають отримати знання та навички з загальної військової підготовки, поводження зі зброєю, з основ тактичної медицини, основ самооборони тощо».

Хотіла зібрати групу з 20 дівчат, а за добу на мій допис відгукнулося понад 600 охочих! Так щосуботи і щонеділі розпочалися вишколи для жінок з загальної військової підготовки, основи тактичної медицини, стрілецькі навчання, основи самооборони та ін.

На кожне таке заняття з вересня 2014 року приходило що вихідні понад 100 жінок, хоча заняття відбувалися не в комфортному офісному приміщенні, а в лісі за різних погодних умов. Навчання тривали мінімум 8 годин. Згодом їх проводили вже по всій Україні, зростала кількість осіб, які відвідували вишколи, і учасниці передавали одна одній отримані інформацію та знання.

На мою думку, це був стратегічно вірний крок, бо якщо жінка навчена й обізнана, то її родина теж буде підготовлена до кризової ситуації. Так з’явилася у жовтні 2014 року Українська Жіноча Варта (УЖВ).

– Окресліть, будь ласка, місію організації, хто може стати її членом та за яких умов?

– Основні мета та завдання УЖВ – створення мережі жіночого руху опору. Мережева система організації відрізняється від інших систем управління громадських організацій. Мається на увазі відсутність сталої структури з регіональними керівниками та постійним фінансуванням. Кожна дотична до УЖВ учасниця – це частина мережевого руху. Ніхто не диктує, що всім треба робити, адже процеси можуть потребувати гнучкості та різноманітності. Достатньо разом зі мною як очільницею ГО аналізувати потреби суспільства на локальному рівні та діяти за чітко прописаними принципами, які поділяє кожна учасниця. Мережа опору в дії – це коли фізично в кожному куточку країни є представниці УЖВ, які готові ділитися й допомагати.

Спротив росії-ворогу має різні напрями (військовий, інформаційний, культурний, освітній, економічний тощо). Для цього УЖВ організовує заняття та заходи для підготовки жінок. Важливо, що всі навички та знання, які ми даємо, стануть у пригоді в повсякденному житті жінки, в кризових ситуаціях, бо безпека – в пріоритеті.

Хочу, щоб ви знали, що 24 лютого 2022 року це спрацювало як ніколи. Усі, хто був на наших навчаннях і в мережі УЖВ та мешкали в околицях Києва, під час вторгнення знали, що робити, лишилися живими та неушкодженими. Вони не просто вижили, але й допомогли іншим, хто був поруч (рідним, сусідам, друзям), і досі дякують за знання та ще з більшою вірою, розумінням, відповідальністю ставляться до діяльності УЖВ.

Наша діяльність різноманітна і дуже швидко підхоплюється учасницями:

  1. З 2014 року проводимо навчання та вишколи для того, щоб у кризових ситуаціях знати, що робити, як вижити і за можливості чинити опір ворогу.
  2. Проводимо інформаційну роботу, яка спрямована на боротьбу з ворогом.
  3. Даємо знання щодо виживання під час викрадення або взяття в заручники, щодо самооборони, безпеки в громадських місцях під час воєнного стану, полону, виживання під час бойових дій, спілкування з дітьми про війну. Організовуємо та проводимо навчання для молоді.
  4. Організовуємо заняття з домедичної допомоги та тактичної медицини, різні культурно-просвітницькі зустрічі та навчання.
  5. Працюємо з соціально-економічною адаптацією ветеранів та членів їхніх родин (жіноче підприємництво). Також маємо напрямок з соціального підприємництва, підтримуємо самозайнятість та економічну кооперацію.
  6. Психологічно підтримуємо жінок, які планують йти до ЗСУ або вже в наших Збройних силах.

Також ми маємо основні принципи УЖВ:

  • Довіра;
  • Безпека;
  • Співпраця;
  • Солідарність;
  • Порука.

Долучитися до нашої організації може будь-яка дівчина та жінка, яка щиро поділяє ці принципи, розуміє цінність наших справ, вірить в нашу перемогу і майбутнє України. Підтримка діяльності УЖВ є дуже важливою!

Я запрошую жінок і наполягаю, що в наші часи краще триматися гуртом та постійно підвищувати свої знання та навички. Саме УЖВ – це та мережа, яка в кризовій ситуації дуже швидко включається і працює заради людей, безпеки та перемоги.

– УЖВ – це український феномен чи існують ще подібні організації в Україні та світі?

– Звісно, є інші жіночі організації, які мають свою історію та створювалися з певною місією, які роблять великі й потрібні справи. Але, на мою думку, історично подібних Українській Жіночій Варті немає.

Так склалися обставини, що саме війна спонукала реалізувати неможливе. Згуртувати українок і створити мережу, яка збільшується без усіляких зусиль, природно. Спрацювали також наші основні п’ять принципів організації – Довіра, Безпека, Співпраця, Солідарність, Порука. А питання безпеки сьогодні знаходиться на порядку денному і найближчі років десять нікуди не дінеться!

– Сьогодні УЖВ налічує близько 40 тисяч членів. Розбудувати таку потужну організацію – це складний процес. Як Вам вдається підтримувати життєдіяльність регіональних структур, здійснювати координацію та контроль?

– Я живу цим 24/7, для мене все й всі важливі. Можу сказати, що чим більше на себе береш, тим більше відповідальності й кризових питань з’являється. Це постійна перевірка себе на міцність та витривалість. Не можу сказати, що я від цього вигорала – скоріше весь час була в тонусі, бо за Україну боліло серце. Проте потрібно самій постійно вчитися, адже доводиться зіштовхуватися з різними викликами. І зупинятися у розвитку не можна, бо час та інші обставини підімнуть і перемелють, навіть ніхто не згадає.

На мою думку, активна громадська діяльність – це набагато серйозніший виклик для людини, ніж побудова бізнесу або робота найнятим працівником. Багато чого залежить від рис характеру, від того, наскільки вистачає сил і терпіння. Якщо впораєшся, то рівень свідомості та самоповаги зростає. Але відповідальність велика та вміння владнати усі справи – не звичайна задачка, а з «трьома зірочками».

Мені для цього знадобилося вісім років – і це ще не все, а тільки початок!

Як побудувати та організувати роботу так, щоб мережа УЖВ функціонувала незалежно ні від чого? По-перше, постійно працюю над цим, стиль управління та алгоритм відпрацьовую й удосконалюю досі. По-друге, для цього потрібно також шукати талановитих та професійних людей, в котрих чогось можна навчитися. Не соромитися просити допомогу, вміти комунікувати, бо співпраця з людьми – це потік розвитку та енергії. Поєднання самовдосконалення як керівника та щирого спілкування з жінками надає змогу діяти ситуативно.

І найцінніше, я почала мислити стратегічно, навчилася знаходити точки дотику так, щоб взаємодія була для всіх учасниць процесу гармонійною і вагомою.

Усі, хто долучився до організації або є нашими симпатиками, для УЖВ цінні, важливі й потрібні.

Настануть часи, коли я зможу цим досвідом відкрито поділитися і, можливо, моя історія, навички та знання надихнуть інших!

– Чи є взаємодія між УЖВ та державними силовими структурами?

– Зараз не ті часи, коли варто обговорювати це питання. Усе заради перемоги.

– З початком повномасштабної російсько-української війни скільки членів УЖВ влилися в ряди ЗСУ?

– Оскільки війна триває з 2014 року, то цифри й статистика будуть оприлюднені вже після перемоги! Але варто сказати, що дуже значна частина дівчат, що пройшли наші вишколи в різний час, зараз боронять нашу державу в ЗСУ та інших структурах.

– З 24 лютого 2022 р. діяльність УЖВ активізована на повну міць по всій Україні. Зважаючи на Ваш досвід, що має робити українське суспільство, щоб здобути перемогу найшвидше та неминуче?

– Щоденно працювати на перемогу по максимуму. Зупинити розмови про втому від війни, про безпечні місця, їх немає зараз в Україні. Всі громадяни повинні жити цими питаннями, а не вибірково. Це стосується не тільки підготовки, волонтерства, допомоги, але й економіки, співпраці. Народ – влада: саме в такому порядку, а не навпаки.

Прийшов час кожному взяти на себе відповідальність за своє життя, за країну і майбутнє нащадків. Зупинятися або відкладати цю справу не маємо ніякого морального права. Бо якщо ми з цим «монстром» не розберемося зараз, він наздожене наших внуків й правнуків, а я точно цього не хочу! Міжнародне суспільство також дивиться, як ми – справимося чи ні. Так, нам допомагають, але основна відповідальність та вибір майбутнього – за нами.

Наша перемога та ідентифікація сьогодні дорівнюють ПОВАЗІ та РОЗВИТКУ в майбутньому!

– Громадська організація відрізняється від політичної тим, що не прагне досягти мети шляхом отримання і здійснення політичної влади, а реалізує свої ініціативи через культурні, економічні, професійні, соціальні та інші проєкти. Чи плануєте у майбутньому громадську діяльність поширити на поле політичної?

– Зараз не можу відповісти Вам на це питання однозначно, бо мій план є метою – це перемога. Однак у майбутньому, якщо виникнуть потреба, бажання та воля жінок УЖВ, то буде так, як має бути!

– Як Вам вдається поєднувати справи родинні, догляд за новонародженою донечкою з виконанням обов’язків голови УЖВ? Чи знаходите час для відпочинку, чим захоплюєтеся у вільний час?

– У лютому 2022 я з родиною залишилася в Києві і була в той час вагітна, активно займалася справами УЖВ, а на місцевому рівні ми з чоловіком організували оборону свого району. Не було страху, пам’ятаю, що була сильна, активна і швидко реагувала на будь-які запити та потреби. Допомагала всім, хто звертався. Пам’ятаю, як у березні зі зброєю бігла щоразу на допомогу сусідам, які мешкають в будинках поруч, але це окрема історія.

Хочу поділитися прикладом, що я зробила в перші дні з 24 лютого 2022 року і що таке Українська Жіноча Варта:

  • протягом двох діб організувала інформаційну службу, яка готує матеріали про війну, про злочини рф і наші перемоги тощо;
  • далі зібрала онлайн понад півтори тисячі волонтерів-перекладачів на 33 мови світу;
  • потім підготувала три групи координаторів: одні відфільтровували перекладачів по мовних групах, другі контролювали якість та швидкість перекладів для кожної мовної групи, треті – вели таблицю готових та перекладених матеріалів. Далі дівчата з Варти поширювали матеріали «у світ».

Ця служба УЖВ працює і зараз. Ми продовжуємо інформаційну боротьбу проти ворога, бо всі учасниці розуміють, що робота з контентом теж важлива для перемоги. Матеріали готуються щоденно й цілодобово, перекладаються багатьма мовами й розміщуються в соціальних мережах (фб, телеграм-канали, інстаграм, твіттер тощо) та на сайтах https://idel-ural.org/https://wartoday.info/https://www.uavarta.org/new-news/. Вони розсилаються щоденно всім дипломатичним контактам та службам, іноземним ЗМІ, політикам та військовим різних країн. Наші матеріали брали в роботу Бі-Бі-Сі та CNN, для висвітлення подій в Україні ними користувалися найбільші видання Італії, Іспанії, Німеччини, Литви, Британії тощо.

Потужну інформаційну роботу проводимо не лише в Україні та за кордоном, а й всередині рф, наприклад, працюємо над зривом мобілізації тощо. Готуємо велику кількість матеріалів, перекладаємо, у тому числі мовами малих народів, які зараз знаходяться під окупацією рф.

Мій власний досвід показує, що якщо створена ефективна мережа з відповідальних та ініціативних жінок, результати не забаряться.

Стосовно особистих тем можу сказати, що постійне поєднання родинних та громадських справ дається непросто, але я працюю над цим. Іноді все виходить, а іноді потрібна допомога. Народження донечки, ще й в такі дні, дуже надихає і мотивує. Для мене важливо мати підтримку і розуміння рідних. Іноді бувають бунти та перевороти на домашньому рівні, але це все вирішується мирними переговорами. З чоловіком у нас усна угода «Завжди разом і у всьому разом», поки це виходить.

Варто проговорювати власні почуття і відчуття родині, а не носити все у собі, тоді траплятиметься менше непорозумінь. Бути терплячою до рідних, до їхніх характерів і настроїв. Усе сприймати через любов, а висновки та рішення приймати, витримуючи паузу в декілька днів, коли емоції та перші гострі рішення втихнуть. Можливо, здається, що це просто, але спробуйте…

Не існує універсальних правил і порад, як жити та поєднувати справи так, щоб все було прекрасно й просто. Я шукала цю формулу, але її немає. Єдине, що мене рятує – це тренування терпіння та прийняття з вдячністю всього, що маю. Навіть коли здається, що все, сили скінчилися – вже через короткий час все минає. Бо є відповідальність, є жінки УЖВ, є родина, чоловік, діти, батьки, родичі, друзі. Все це – моя історія життя і для мене це важливо.

Також зазначу, що не можу зупинятися, не можу розслабитися, коли думаю, скільки наших українських дітей, жінок, чоловіків було закатовано і вбито, скільки зникло і вивезено ворогом за межі України, а що з ними, можу тільки уявляти… Тому ще дужче, ще сильніше хочу й буду діяти, і служити для Української Жіночої Варти та України!

Розмову вела Тамара МАРКЕЛОВА

Comments are closed.