Тюльпанотерапія в «Добропарку» в період карантину

Тюльпанотерапія в «Добропарку» в період карантину

Незважаючи на карантин і дощ, тисячі охочих, нехтуючи всіма заборонами, виявили беззастережне бажання подивитися на тюльпановий рай, долучитися до сеансу колективної антикоронавірусної тюльпанотерапії.

Сюжет в новинах ТСН про цвітіння поля тюльпанів у дендропарку під Києвом зацікавив мене. Повідомлялося, що незважаючи на карантин для відвідувачів, журналісти і блогери можуть його відвідати.. Відкриття цього унікального українського дендропарку під назвою «Добропарк», заплановане на 24 квітня, не відбулося через оголошений в країні карантин.

Заздалегідь збираю інформацію про об’єкт моєї уваги з Інтернет-джерел, які зокрема пишуть: «Щоб побачити поля тюльпанів, тепер не потрібно їхати в Нідерланди. Тюльпанові поля вже є під Києвом!

«Добропарк» – унікальний дендропарк України, в якому цієї весни зацвіли 1 270 000 тюльпанів 97 сортів. У наступному році квітів стане вже три мільйони, а через два роки їх кількість може збільшитися від п’яти до семи мільйонів. Квітів в українському дендропарку стане стільки ж, скільки в знаменитому Кекенхофі – нідерландському королівському парку квітів!

Нині уже висадили 44 тисячі 10-15-літніх дерев. Площа «Добропарку» – 400 футбольних полів, на території є озера. Уже готова парковка на 600 автомобілів. «Добропарк» планує приймати гостей 10 місяців на рік».

Чим не привід для публікації? До того ж тюльпани – мої улюблені квіти. Як можна пропустити таку нагоду? Потрібно розповісти людям, які сидять вдома на карантині через пандемію корона вірусу, про таке унікальне місце поруч зі столицею, подумала я. Тож про тюльпанові поля «Добропарку», і не тільки пропоную свою розповідь.

2 травня зранку разом із фотокореспондентом Олександром Авраменком ми вирушили у так зване творче мікровідрядження.

Щоб потрапити до бажаного об’єкта, нам довелося трохи поблукати. Коли навігатор несподівано привів нас у центр села Копилів та урочисто повідомив, що ми прибули до місця призначення – це нас неабияк здивувало. А де тюльпанові поля, довжиною 8 кілометрів, де 16 озер, де сад трав… Відповідь симпатичного юнака, що якраз їхав на мопеді, прояснила ситуацію. Як виявилося, не тільки ми заблукали, а досить багато людей через неточність інформації плуталися з адресою. Та ми зовсім не пошкодували, тому що попутно познайомилися з охайним та привітним українським селом Копилів. Щоб потрапити до «Добропарку», нам потрібно було повернутися на Житомирську трасу, проїхати в сторону Києва 1-2 км і повернути направо на Мотижин.

Так і зробили. Вже скоро побачили багато автомобілів, які паркувалися просто на узбіччі. Ми все ж вирішили проїхали до головної парковки і на диво з невеликим «напрягом» знайшли місце біля центрального входу. Чергове здивування викликала довга черга до кас, яка, варто зауважити, рухалася досить активно.

Карантин нагадував про себе масками на обличчях відвідувачів, та й то не у всіх. Якщо чесно, я не сподівалася побачити одночасно таку кількість «блогерів». Безумовно в умовах карантину скупчення такої кількості людей не могло не насторожити мене, але тішило яскраве сонце, гарні просторові умови для дотримання соціальної дистанції.

На територію парку ми пройшли за журналістськими посвідченнями і зрозуміли, що приїхали не даремно. Є про що розповідати. Нас зустріло різнокольорове мільйонооке тюльпанове поле. Звідки й взявся феєрично-піднесений настрій. Емоції накрили океанічною хвилею. Хотілося радіти, стрибати, сміятися, валятися на шовковому килимі травневої трави. Палітра кольорів вбирала очі, які хотіли оглянути все одразу і кожну квітку окремо. Приємне свіжо-духмяне повітря розвіяло сумніви щодо доцільності такої подорожі в період карантину, заставило позбутися душевної смути і тривоги, яка народилася та десь глибоко причаїлася під час домашньої ізоляції. Розфарбовані всіма можливими відтінками художниці-природи і людською копіткою працею тюльпанові алеї вишикувалися наче на конкурсі краси: ніжно-білі, вогняно-червоні, фіолетові, яскраво-помаранчеві, рожеві, жовті – вони привертали увагу, ніби заохочуючи спіймати кожну мить їхнього цвітіння, кожен відтінок із безмежної кольорової гами, зафільмувати, зафотографувати, якнайдовше, принаймні, до наступного сезону закарбувати в пам’яті.

Територія дендропарку дійсно здається безмежною. Озера, канали, величезні клумби, ошатні ялинки, розміщені групами, наче родинами, декоративні кущі, фотолокації тощо. Місця не бракувало нікому. Варто відзначити комфортність оточення, доброзичливість, ввічливість відвідувачів. Мабуть кольори все-таки допомагають впоратися з негативними емоціями та психологічною втомою від довготривалої соціальної ізоляції. А головне – ніхто не робив жодної шкоди довкіллю, я не побачила жодної спроби зірвати хоч б один тюльпан. Звідусіль лунали захоплені вигуки дорослих та радісні голоси дітей.

Та раптом небо насупилося на дощ. Почувся гуркіт грому, блискавка різонула небо. Враз утворилася добряча черга на виїзд. Але черга на в’їзд була значно більшою. Вона починалася ще з Житомирської траси.

Автор: Тамара МАРКЕЛОВА