У житті завжди має бути місце для дива. Саме цей чинник робить наше життя цікавим, сповненим пригод. Для нас, людей ХХІ століття, подорожі давно не є розкішшю, а сучасна техніка дозволяє втілити на екрані будь-яку фантазію. Усі чудеса світу і навіть безмежний космос вже не здаються такими недосяжними, як колись. Але чи дійсно ми пізнали все? Чи не загубили у вирі сучасного глобалізованого життя простий постулат – що дивовижне поряд… потрібно лише розплющити очі.
У житті завжди має бути місце для дива. Саме цей чинник робить наше життя цікавим, сповненим пригод. Для нас, людей ХХІ століття, подорожі давно не є розкішшю,
а сучасна техніка дозволяє втілити на екрані будь-яку фантазію. Усі чудеса світу і навіть безмежний космос вже не здаються такими недосяжними, як колись. Але чи дійсно ми пізнали все? Чи не загубили у вирі сучасного глобалізованого життя простий постулат – що дивовижне поряд… потрібно лише розплющити очі.
Камінне Село – місце-загадка. Містичне і таємниче, сховане в лісових хащах північного Житомирського полісся. Його ще називають Українським стоунхенджем. Це старовинна пам’ятка мегалітичної культури, заснована могутнім плем’ям древлян, що населяли цю територію і називали її Землею Дерев. Місце надзвичайно високої енергетичної сили. Справжнісінький гармонійний мікросвіт, чия довжелезна і бурхлива історія нараховує не одну тисячу років і триває донині. Про Камінне Село існує більше легенд, аніж історичних фактів. Досі достеменно не відомо, як саме древляни використовували це місце. Одне можна сказати напевне – Камінне Село було центральною святинею древлян. Древляни, за вірою язичники, і окрім Богів поклонялися також каменям. Для них камені були святими і вони ототожнювали їх із джерелом знань предків та засобом зв’язку людини з природою. Нині важко стверджувати, які саме ритуали проводили древляни у Камінному Селі, але тутешня атмосфера без перебільшення є вельми сприятливою для різного роду медитацій.
Загадковість Камінного Села починається із самих причин його виникнення. Величезні гранітні валуни різної форми у цій місцевості зосереджені лише на одній ділянці, площею у двадцять гектарів. Це саме по собі вже певна аномалія. З геологічної точки зору, валуни з’явилися тут у результаті виходу скельних порід льодовикового періоду на поверхню українського кристалічного щита. Однак, лише за допомогою геології, пояснити існування такого об’єкта неможливо. Гранітні валуни мають особливе розташування і складну геометричну форму, і тут без людського втручання не обійшлося. Древляни обробляли ці камені не просто так. Є думка, що їхньою метою було гармонізувати тутешні енергетичні потоки.
Енергетика Камінного Села вражаюча. Сама святиня дійшла до нас практично в автентичному вигляді, тож її сила і можливості з часом не втратились. Сама назва «Камінне Село» з’явилась тому, що більшість гранітних валунів у цьому місці зовні дуже схожі на сільські будиночки, а їхнє розташування нагадує вулиці. За місцевими легендами вважалося, що колись тут було багате село, у яке прийшов старий дід і попросив у людей їжі. Селяни зустріли діда вороже і прогнали геть. Цим дідом виявився Бог, і за таку жадібність покарав людей, перетворивши село на камінь. Це, звісно ж, лише легенда, але перебуваючи у цьому місці дійсно відчувається присутність якоїсь неймовірно потужної сили. Камінне Село розташоване за двісті тридцять кілометрів від Києва в Олевському районі Житомирської області. Шлях сюди не простий, дорога пролягає через дуже малонаселені райони. Проїжджаючи невеличкими селами та хуторами, в очі відразу впадають дивні за архітектурою дерев’яні будинки-зруби. Обабіч дороги трапляються різноманітні гранітні камені та ідоли, що наче німі сторожі охороняють шлях у Камінне Село. Рельєф
місцевості постійно змінюється – від рівнинного до висотного. Цьому сприяє велика кількість старих кар’єрів та териконів. Є тут навіть автомобільний дерев’яний міст, побудований з величезних дубових колод.
Чимало людей, які відвідали Камінне Село, стверджують, що немов би побували в іншому вимірі. Один із місцевих дослідників щодо цього писав: «Камінне Село – Царство Мертвих, або чи можна побувати на тому світі?». Особлива аура поглинає буквально з перших кроків загадковою територією. Тут дійсно відчувається Дух Предків. Усі проблеми буденного та звичного нам життя залишаються десь позаду і свідомість поступово занурюється у своєрідний стан гармонії. Відчуття у всіх відвідувачів різні, але більшість сходиться на тому, що позитивна енергетика цього місця нікого не залишить байдужим. Вважається, що тим відвідувачам, які хочуть сповна відчути на собі силу Камінного Села, необхідно відшукати потрібний камінь, і розташувавшись на ньому, зануритися у свій внутрішній світ. Причому, кожен має знайти саме той камінь, який йому припаде до душі. Нічого складного у подібних ритуалах немає. Камені самі притягують людей до себе, і варто лише доторкнутися до них, аби відчути їхню силу.
Камінне Село також вирізняється напрочуд мінливою погодою. Якщо навкруги йде дощ, то там його може і не бути, і навпаки. Сонце весь час то ховається, то виглядає з-за хмар, що добре помітно, якщо знімати тутешню місцевість на відео. Але й техніка у цих місцях «поводиться» своєрідно. Камені не завжди дозволяють себе фотографувати, через що знімки час від часу є розмитими. Причинами всіх цих явищ, вочевидь, є енергетичні коливання. Але ж, наскільки вони є потужними? Гранітні валуни різняться за розміром. Деякі сягають висоти у п’ять-шість метрів, а деякі лежать просто під ногами. Проте не розмір визначає силу цих каменів, принаймні так вважали древляни. Головним тут є місце розташування і форма мегаліта. Саме це сприяє правильному формуванню енергетичних полів. Гранітні велетні розкидані по всьому лісу. Частина з них зосереджена обабіч невеликої стежки, але деякі з найбільш вражаючих мегалітів потрібно добряче пошукати. Форма каменів і їх розташування – це не єдина загадкова особливість мегалітів Камінного Села. Окремої уваги заслуговують так звані мегаліти зі Слідами Бога. Це звучить фантастично, але на деяких каменях дійсно є сліди, що нагадують відбитки людської ноги. Подібних каменів у цих місцях декілька, а на одному з них таких слідів аж чотири поспіль. За легендою, на ньому Бог бився з Чортом, після чого Чорт провалився під землю, а Бог полетів на небеса. Камінь розколотий на дві частини, на одній з яких є вищезгадані сліди, а через весь камінь проходить щось на кшталт величезного шраму. Кажуть, що це сліди Чорта, який чіплявся за камінь перш ніж провалитися під землю.
Свої легенди мають й інші камені. Є у Камінному Селі і Камінь-Човен, у формі перевернутого човна, і Камінь-Грот, у формі кам’яного гроту із нависаючим дахом. Також серед багатьох гранітних валунів можна знайти і Камінь-Піраміду, і Камінь-Еліпс. Деякі назви каменям дають відвідувачі Камінного Села.Прогулюючись поміж гранітних мегалітів, потрібно обов’язково прислухатись до тутешніх звуків. Природна акустика перетворюється у своєрідну симфонію, від якої важко відірвати слух. Це вже не просто звуки, а справжній ритм. У біоенерголокації стосовно цього зазначається, що енергетичні коливання також мають певний ритм. Окрім звуків природи варто спробувати прислухатися до самих каменів. Від них можна почути дещо цікаве.
Дивно, але в цих місцях ніколи не проводилось суттєвих археологічних досліджень, принаймні офіційних. Місцеві жителі розповідають про нібито засекречені експедиції радянського періоду, але ні підтвердити, ні спростувати це неможливо. Камінне Село однозначно потребує глибокого ґрунтовного дослідження і не лише археологічного. Сучасна техніка вже дає змогу вимірювати рівень біоенергетичних коливань, і навіть використовувати їх для лікування певних хвороб. Потрібно лише зорганізуватись і таки дослідити цей унікальний об’єкт, так як він може принести величезну користь. До того ж, більш детальне вивчення Камінного Села дозволить у майбутньому вберегти його від руйнування та небажаного втручання, котре, до речі, має місце і, на жаль, деякі об’єкти таки були зруйновані.
Зараз воно має офіційний статус геологічного заказника місцевого значення. Камінне Село пережило і Київську Русь, і Російську Імперію, і Радянську владу, і навіть Велику Вітчизняну Війну. Дехто з істориків припускає, що саме в цьому місці зупинялася княгиня Ольга зі своєю армією під час війни з древлянами. Тож, досліджувати тут є що, і хто знає, які цікаві археологічні знахідки можуть нас здивувати та порадувати.
Не дивлячись на свою унікальність і неймовірну красу, Камінне Село досі залишається відносно маловідомою пам’яткою. Екскурсії в оповитому легендами місці відбуваються не часто. Відсутність проїзної дороги та комунікацій не сприяють потоку туристів. Про тутешні мегаліти було знято кілька сюжетів до різних телепрограм,
але серйозного дослідницького чи документального кіно поки немає. Директор Поліського природного заповідника Сергій Жила видав книгу про історію та культуру цих місць під назвою «Слідами княгині Ольги по Землі Дерев».
Та попри все, люди їдуть сюди, цікавляться історією цього краю, тому що загадковість притягує. Камінне Село залишає по собі багато запитань, від наукових до суто філософських. Якщо це місце дійсно слугувало древлянам як потужна святиня, то чи є ми нащадками цих древлян? Чи гідні ми знань предків, і чи зможемо використати їх задля власного розвитку? Питання залишаються відкритим… Але хочеться вірити, що Камінне Село все ж таки відкриє свої таємниці. Просто потрібно продовжувати дослідження. Не знаходить тільки той, хто не шукає!
Наша рідна земля така дивовижна і неповторна. В Україні є чудеса, варті світового визнання, і не обов’язково їхати за тисячі кілометрів аби знайти те, від чого тішиться око, що залишить у серці найтепліші спогади і найсильніші враження. Цінуймо свою Україну!
Микола Кузьменко, автор роману «Земля дерев»
