Правологія: матеріалістичне дослідження на захист заслуг і пам’яті С.А. Подолинського або Відповідь авторам «Відкритого листа депутатському корпусу України усіх рівнів і скликань»

Правологія: матеріалістичне дослідження на захист заслуг і пам’яті С.А. Подолинського або Відповідь авторам «Відкритого листа депутатському корпусу України усіх рівнів і скликань»

І

У друкованому органі законодавчої гілки влади України – газеті «Голос України» за 5 вересня 2020 року опубліковано «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДЕПУТАТСЬКОМУ КОРПУСУ УКРАЇНИ УСІХ РІВНІВ І СКЛИКАНЬ» від членів Наукового товариства імені Сергія Подолинського. Тобто у буквальному значенні це звернення до народних депутатів від першого по одинадцяте скликання. Саме заслугою першого скликання стало внесення мирним шляхом змін і доповнень на основі авторського проекту Альтеративного Закону про вибори органів народовладдя в Українській РСР (1989) до Конституції. Було встановлено парламентську форму правління та закріплено нову правову систему.

ІІ

Її фундамент: Декларація про державний суверенітет України і прийняті на її основі Закони України: а) Про економічну самостійність УРСР; б) Змін і доповнень до Конституції Української РСР (1990); в) 19 червня 1991 року на їх базі схвалена Концепція нової Конституції України; г) Враховано ідеї Руської Правди; д) Конституцій України 1710 і Конституції України в редакції 24 жовтня 1990 року; е) Узагальнено і опрацьовано досвід з міжнародного права, схваленого у Верховній Раді України; є) Опубліковано 1 липня 1992 року проект нової Конституції України в офіційних ЗМІ для Всенародного обговорення й схвалення волею народу протягом 1992–1993 років за участю депутатів; ж) Так народ України демократично здійснив вільне волевиявлення на сесіях Рад народних депутатів України, схваливши проект нової Конституції України; з) Конституційна комісія узагальнила всі матеріали схвалення названого проекту і передала його Верховній Раді України у жовтні 1993 року; ж) Розгляд у парламенті та прийняття нової Конституції України у 1993, а в разі непередбачених подій, – на початку 1994 року.

ІІІ

Підписанти офіційного публічного звернення під назвою «Відкритий лист…» від наукового товариства, якщо вони правдиво створювали науково обґрунтований текст цього листа, мали б дослідити першоджерела та глибоко узагальнити факти, а не як політичне псевдо шоу – виклик народним депутатам «…УСІХ РІВНІВ І СКЛИКАНЬ». Бо його підписали: «З глибокою повагою від Наукового товариства імені Сергія Подолинського: проф. Володимир Шевчук, економіст; Володимир Максимюк, д-р фіз.-мат. наук; Василь Овсієнко, публіцист, правозахисник; Раїса Руденко, журналістка, правозахисниця; доц. Людмила Воробйова, економістка; проф. Ольга Ходаківська, громадська діячка; Ганна Яблонська, народна артистка України та інші. Серпень 2020» (ГУ, 05. 09. 2020, с. 4).

ІV

Зазначені титуловані автори – підписанти, без будь-яких обґрунтувань і, не кажучи вже про науку, заявили: 1) «2020 рік окреслив проблеми, що потребують від кожного неупереджених і невідкладних відповідей» (автори ж і не дали підстав); 2)«…Питома сутність земної людини (хіба є ще неземна?) і планетарне середовище її життєдіяльності»; 3) Для «…осягнення значущості рятівного (?)  внеску українства до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці теперішнього людства»; 4) І слушно, «Що ж великого зробив С. Подолинський…такого великого, що його місце належить бачити серед економічних геніїв світу?»; 5) Тут факт, що за фахом не природознавець побачив у наукові здобутки генія-соціальне відкриття: «Грушевський був першим, хто ввів ім’я С. Подолинського у наукову літературу і дотепер зберігає актуальність»; 6) Логічно актуалізовано: «а хто з президентів України за роки її незалежності спромігся на добру нагоду нагадати ім’я нашого (не вашого, а народу України) – подвижника».

V

Важливі претензії, на думку авторів відкритого листа, що Національна академія наук України не займалася зазначеними проблемами, хоча не надано доказів, яку саме роботу виконали автори, щоб їх з НАН України вони спільно реалізовували. А йдеться про відкритий феномен нової галузі науки – екологічної економіки. Тут авторами проігноровано і те, що Українська РСР була однією з перших союзних республік в СРСР, яка науково вже запроваджувала екологічну економіку в галузях господарювання, особливо у сільському господарстві. Наприклад, система контурно-меліоративної обробки ґрунту як аналогії до ідей С. Подолинського, впроваджуваної в Україні з давніх часів, а в промислово-технологічному масштабі з середини ХХ-го століття і як галузь спеціалізованих знань у сформованих школах: Вінниці, Києва, Кропивницького, Луганська, Львова, Миколаєва, Одеси, Полтави, Сумах, Херсона та інших регіонів. Наукові досягнення тоді забезпечили рентабельне виробництво продукції, економічний обіг для раціонального землекористування, його реалізації на практиці згідно з принципами і платного природокористування не тільки у контексті авторів з перспективами бачення та проведеного у 1988-1989 роках у Сумах – один з експериментів про платежі, поширених і в інших регіонах як методів використання природних ресурсів проти забруднення довкілля.

VІ

Ці заходи стосуються не тільки Національної академії наук України, а президентів України з видання указів виконавчій владі та прийняття нею декретів (?) з юридичною силою закону(?) в економічній діяльності, але і галузевих науково-дослідних і освітніх установ, які були зобов’язані виконувати (!) вимоги правової системи народу України. Це і оренда землекористування на основі розділів Декларації: ІІ – НАРОДОВЛАДДЯ; VІ – ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ; VІІІ – КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК;  її  ЗАКЛЮЧНОЇ ЧАСТИНИ, де закріплено:«Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод» та діючих у часі двох Конституцій України в редакціях 24 жовтня 1990 та 28 червня 1996 року.

VІІ

Але у відкритому листі блуд про історію: «Наш сучасник уподібнив загальнолюдське надбання метафоричними деревами: плоди першого із них (родоначальником якого був Ф. Кене) є життедайними, а другого (похідного від А. Сміта) – отруйними. (Доречно вказати, що С. Подолинський був першим, хто з позиції фізичної економії почав викривати смертоносні теорії Т.Мальтуса і особливо К.Маркса)». Чи розкрили «автори опусу» зміст правди у названих теоріях? Бо саме автори з організаторами, назвавши товариство імені Сергія Подолинського, науковим самі інтелектуально не досягли рівня наукової культури і не пояснили чому ж священик створив вчення, яке вже дуже давно названо мальтузіанством – демографічною  теорією, створеною у кінці XVIII століття англійським вченим Томасом Мальтусом, згідно якої населення, якщо його ріст ніяким цивілізованим способом (звісно не методом Третякової) не стримувати, збільшується в геометричній прогресії подвоюючись кожних 25 років, тоді як виробництво засобів існування від продукції землеробства і сільського господарства тощо) – лише в арифметичній, що неминуче може привести до голоду та соціальних потрясінь. Принципово це ж інші соціальна і суспільні проблеми народів! Хто і як саме реалізовував теорію Мальтуса? Тоді і стане очевидною політична складова їх діяльності!

VІІІ

С. Подолинський дійсно заперечував теорію Т. Мальтуса – священика і цього спрямування науковця, – але не з позиції «отруйної смертоносності». Науковець-матеріаліст С. Подолинський аргументує, що «Найліпшим видом корисної праці він називає землеробство. Посилаючись на аграрну статистику Франції (де у той час проживав), Подолинський порівняв продуктивність природних та оброблювальних земельних ділянок, показав як завдяки труду відбувається накопичення енергії, необхідної для одержання споживчих речовин, та дізнався, що саме є джерелом здатності до праці у людському тілі; цей аналіз спирався на дослідженнях у багатьох галузях – механіки, фізики, хімії, біології, енергетики, психології, економіки та ін. На підставі узагальнених обґрунтувань і було зроблено висновок, що праця зберігає енергію приблизно в 10 разів більше тієї, яку в неї вкладають. А це означає, що існують великі можливості задоволення людських потреб за рахунок збільшення енергетичного бюджету Землі. Суперечачи Мальтусу, С. Подолинський підкреслює, що збільшення населення планети та підвищення продуктивності праці призведе до накопичення енергії, а тому–до прогресу людства». І це є реальна наука, а не тимчасова політика.

ІХ

Окрім цього, науковці і представник редакції газети іменем Сергія Андрійовича Подолинського, якби перебуваючи у часовому просторі молодого генія України, але не бажали оцінити чи знати (?), що конституційний лад в Україні, руйнується тотальною корупцією, епіцентром якої є диктатура авторитарної влади, замість закріпленого волею народу України народовладдя з 1990 – 1991 років. І їх не потривожила наукова аргументація ідей С.А. Подолинського щодо проблем приватизації: а) “Корінь зла” капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталісту; б) Користуватися продуктом неоплаченої праці робітників; в) На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму; г) Якому він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює; д) Найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, що “посягає на приватну власність” і “розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв”, було заборонено царською цензурою; е) Тобто політичними засобами діяльності тодішньої влади; є) Тепер такі ж політичного характеру вчинки здійснили ті необільшовики, які політично встановили в Україні президентське правління, а коли народ вийшов з протестами на Майдани, «відступили»; ж) Встановивши парламентсько-президентське правління по формі, а фактично за змістом президенти, підпорядкувавши виконавчу владу, а не парламент призначають на посади їм, а не народу України, політично відданих посадовців, якщо вони і не мали ні знань, ні досвіду роботи.

Х

Наукові здобутки та знання генія С.А. Подолинського, що властиво і науковим знанням та переконанням переваг науки над політикою – генія М.С. Грушевського, який дійсно у ті бурхливі революційні часи першим назвав його ім’я, включивши в кагорту провидців мудрості народу України. Таким і має бути наш традиційний український науковий родовід з історичними іменами: В. Великого, княгині Ольги, Я. Мудрого, Г. Сковороди, Т. Шевченка, В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українки, О. Гончара, В. Стуса, Л. Лук’яненка, Я. Зайка, В. Сташиса, Л. Костенко й інших.

ХІ

Згадані особистості є символом послідовності досліджень у пошуках істини з метою встановлення справедливості у розвитку людини і її народу: а) С.А. Подолинський через громаду вбачав  ідеальний соціалізм; б) М.С. Грушевський у формуванні народоправства, забудованого під його керівництвом на реаліях тодішнього українського мирного суспільства в державі Української Народної Республіки; в) Обидва мислителі вірили не тільки у власний народ та його історичну місію у дії демократії Козацтва України; г) Як докази – це висновок К. Маркса про діяльність Республіки Запорізька Січ; д) Також, що С. Подолинський у Відні зблизився з товариством «Січ» і відійшов від російських народників; е) За підтримки галицьких студентів товариства «Січ», він разом з Остапом Терлецьким; є) Заснував у Відні перше українське видавництво, яке опублікувало соціалістичну літературу; ж) Очевидне практичне наукове ствердження козацької демократії було здійснено під впливом  М.С. Грушевського виданням Українською Центральною Радою трьох притаманних Козацтву України Універсалів; з) У тодішній системі реформування імперії Росії – самостійної України у складі не більшовиків, а Тимчасового уряду та проголошеної Української Народної Республіки; і) Фахівцям зрозуміло, що чинність цього Універсалу – термін дії Тимчасового уряду, а не для федеративних зв’язків з Російською Федерацією. На жаль, політики цього не зрозуміли.

ХІІ

Авторів листа, із-за поставленої мети отримати гроші, про яку вони заявили у завершальній стадії «відкритого листа», не заінтересував науковий історичний факт, що «французький варіант своєї праці С. Подолинський надіслав К. Марксу з проханням висловити свою думку по розробленому питанню і в листі до нього зазначив, що написав її під впливом “Капіталу”. К. Маркс прихильно відгукнувся про працю С. Подолинського і звернувся до Ф. Енгельса з проханням висловити свою думку. У листах до К. Маркса (1882) Ф. Енгельс, указуючи на цінність відкриття С. Подолинського, водночас зазначав помилковість його висновків. “Його справжнє відкриття, — писав Ф. Енгельс, — полягає в тім, що людська праця може довше утримати на поверхні землі і довше примусити діяти сонячну енергію, ніж це було б без неї». Тобто у відносинах між К. Марксом і С. Подолинським не було найменшої краплі «смертоносної теорії», яку тоді, стверджують тепер автори, він почав викривати.

ХІІІ

Для вже титулованих у листі професорів та докторів (доценти і артистки ще можуть у їх наукових дисертаціях поглибити необхідні їм знання), які вже якби науково (але явно не з проблем марксизму) сформували свої погляди на предмет «смертоносності»), ще керуючись «ленінізмом», не справилися із характеристикою поглядів С.А. Подолинського, а тому не змогли визначитися життєдайно і щодо його статті “Громадівство і теорія Дарвіна”. Адже там реально теж йдеться про соціальний дарвінізм та аналітику генезису співвідношення біологічного і соціального у світі життя тварин щодо людського суспільства. У його статті є критика соціал-дарвіністів і за доказувань неможливості соціалізму ще через  причини нерівних прав людських індивідуумів. Посилаючись на тлумачення соціалістами поняття рівності, Подолинський не відкидає нерівність у майбутньому суспільстві, яке ще має обумовленість уродженими задачками людини, проте соціалістична організація зможе забезпечити всебічний розвиток усіх громадян.

ХІV

Життєвим, соціальним і суспільним та духовним збідненням є те, що автори листа, очолюваного колективу наукового товариства, здійснюючи добродійний, традиційний у нашій Україні захід, не відновили світлої пам’яті й не шукали правди та встановлення історичної справедливості про тих, хто дійсно вніс вклад інтелектуальної величі народу  в  Україні та учасникам у їх же майбутнє. На жаль, автори все звели до отримання чужих грошей: 1) «Вельмишановні панове депутати… Усвідомлення того, що належить робити, вимагає невідкладного видання праць С. Подолинського» (чи не з їх критикою (?) «отруйних теорій»), що вартує грошей і для таких же ними зазначених їх «концепцій» й «наукової» їхньої ж творчості; 2) «Благаємо вас, не посилайтеся на брак коштів! Вважаючи рятівне знання державним пріоритетом»; 3) «А… якщо ви піклуєтесь про економію державних коштів, радимо спрямувати на згадане видання 100 грн. з власних збережень. Внесків кожного з вас вистачить, аби видати книгу (йдеться про шість праць С. Подолинського) та надіслати її колегам – парламентаріям країн – членів ООН; 4) Закликаємо вас прислужитися українському народові, захисту і порятунку теперішніх і прийдешніх поколінь». Так завершили свого відкритого листа у пафосній кінцівці від «наукових і громадських знаменитостей з правозахисниками».

ХV

Але є і обов’язок честі дати читачу «Голосу України» правду про фактичні та наукові обставини: Якщо наукова спадщина Сергія Андрійовича стала їм підставою для відкритого листа, то автори повинні б знати, що вона  відома не тільки підписантам, також і не з цього створеного під політику «листа». Проте автори жодним словом не обмовилися про те, що у народного генія стійко формувався науковий матеріалістичний світогляд марксистського бачення розвитку реалій суспільних економічних і правових відносин у дійсному житті. У студентські роки він відвідував гурток М. Зібера, де молодь вивчала “Капітал”, “Маніфест Комуністичної партії” й інші праці К. Маркса та Ф. Енгельса.  За посередництвом Лаврова С. Подолинський 1872 р. познайомився в Лондоні з К. Марксом і Ф. Енгельсом. З 1879 р. виходять праці С. Подолинського “Життя і здоров’я людей на Україні”, 1880 р. – “Ремесла і фабрики на Україні”, що стала першою спробою застосування економічного вчення К. Маркса до конкретної історичної дійсності Росії й України, визначення послідовно залишкової долі капіталізму в інших країнах. Тому С. Подолинський і підкреслював прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом, але відзначав про його історично минущий характер. Він критикував цей спосіб виробництва і виступав передовсім супроти його економічної основи: приватної власності на засоби виробництва; С. Подолинський аналізував суперечності між працею і капіталом; зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудящих мас; викривав суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму.

ХVІ

Такими науковими досягненнями С. А. Подолинський доклав багато зусиль не тільки до популяризації економічного вчення К. Маркса: а) Він, зрозумівши що його основа – це та теорія додаткової вартості, яка розкриває зміст процесів отримання капіталістами багатства; б) З перших досліджень С.А. Подолинський приділяє цій категорії особливу увагу щодо потенціалу її застосування і в Україні; в) Він підкреслює прогрес капіталізму порівняно з феодалізмом, але вказує на його історично минущий характер; г) Сучасні українські професори та доктори першими мали б зрозуміти й науково усвідомити; д) Що нинішня приватизація в Україні – це захід політичного повернення в минулий спосіб виробництва на ту  економічну основу – або приватну власність на засоби виробництва з метою зупинення процесів розвитку в Україні: науковець С.А. Подолинський ще з тих часів передбачив цю суперечність праці і капіталу; е) А ми багатство олігархії і партократів у зубожінні народу із протистоянь розвитку продуктивних сил у політичній приватизації.

ХVІІ

Через обманливі дії: а) Під контролем іноземців її проведення; б) Без удосконалення земельного кадастру; в) Зняття зовнішньої та внутрішньої політичної напруженості; г) Не посилення боротьби зі злочинністю; д) Із супроводженням її корупцією у регіональних і міжрегіональних конфліктах; е) Не ліквідації умов перетворення у військові та їм подібні формування у справжню війну, яка виникла на Півдні України у Донецьку та Луганську.

ХVІІІ

“Корінь зла” капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму. Йому він і протиставляє соціалізм як спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, яка “посягає на приватну власність” та “розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв” й твори заборонила царська цензура.

ХІХ

Багато зусиль С. Подолинський доклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Він розумів, що головне в ньому — теорія додаткової вартості. Тому з перших своїх досліджень приділяє цій категорії особливу увагу. Як писав сам С. Подолинський, його брошура “Про бідність” є спробою викласти в популярній формі теорію додаткової вартості і механізм капіталістичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із сільського господарства й цукрової промисловості України. На цих підставах зроблено висновок: праця зберігає енергію близько у 10 разів більше тієї, яку в неї вкладають.

 

Член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України  О.П. Коцюба

 

Доктор юридичних наук Р.О. Коцюба