ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ ДОДОМУ! До Дня захисника́ Украї́ни

Мені точно відомо,яким має бути справжній захисник Вітчизни. Бо добре знаю одного з них – Владислава Строканя. Він не просто Патріот України з великої літери,а справжній взірець для наслідування,як для молоді,так і для зрілих своїх побратимів.

Після активної участі в Революції Гідності він без роздумів став на захист України.

Розпочав свій бойовий шлях Владислав в середині липня 2015 року в ДУК «Правий сектор» рядовим солдатом. І це при тому,що після закінчення вишу мав офіцерське звання і військову спеціальність-командир самохідної пускової установки системи протиповітряної оборони «Круг».

ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ ДОДОМУ!

До Дня захисника́ Украї́ни

Мені точно відомо,яким має бути справжній захисник Вітчизни. Бо добре знаю одного з них – Владислава Строканя. Він не просто Патріот України з великої літери,а справжній взірець для наслідування,як для молоді,так і для зрілих своїх побратимів.

Після активної участі в Революції Гідності він без роздумів став на захист України.

Розпочав свій бойовий шлях Владислав в середині липня 2015 року в ДУК «Правий сектор» рядовим солдатом. І це при тому,що після закінчення вишу мав офіцерське звання і військову спеціальність-командир самохідної пускової установки системи протиповітряної оборони «Круг».

Після того , як ДУК вивели з передової, Владислав,за сприяння свого сина Євгена, переїхав в населений пункт Карлівка Донецької області. Там він проходив вишкіл,як диверсант-розвідник. З жовтня 2015 був на передовій у складі батальйону «Карпатська Січ» в селищі Опитне, що неподалік Донецького аеропорту (летовища). Там наш герой був до березня 2016 року. А коли бригада,у складі якої воював Владислав, була виведена з передової, він повернувся додому.

Знову пішов в «Карпатську Січ» в травні 2016-го. Захищав Україну в районі селища Кримське Луганської області. Знову був на передовій до вересня 2016 року.

«Солдати на передовій-це смертники… І найгірше, що вони не відчувають за собою міцного тилу», – вважає Владислав. І продовжує: «Вони знають,що повернувшись додому вони не будуть належно пошановані,бо захист Вітчизни, нажаль,не в пошані…Шануються бариги, діляги і «рєшали»…»

Владислав, мовою своїх побратимів – «чистий доброволець,без «корочок» та інших атрибутів… Проте він не шкодує про пройдений бойовий шлях,а по праву пишається здобутим бойовим і життєвим досвідом. Пишається своїм сином Євгеном,який пішов на війну з перших же днів,після Майдану. Син отримав на війні бойові поранення,брав участь у ближніх зіткненнях з ворогом. Мовою наших вояків такі бої називаються доволі цікаво. Під час одного з таких боїв син отримав поранення. Лежав у військовому в шпиталі. На щастя-повернувся живим.

Я теж пишаюся тим,що знаю Владислава вже не один рік по спільній роботі у вільних профспілках.

І на цій ниві у нього теж є чому повчитися. Він завжди зібраний,відповідальний, дисциплінований. Не пригадую жодного випадку,щоб він спізнився на заплановану зустріч чи акцію. Заснувавши на початку 90-х одну з найдієвіших у м. Києві вільну профспілку «Енергія», він, до самого походу на війну, залишався її очільником. І зараз він – активний учасник вільного профспілкового руху на теренах Київщини. Принциповий і рішучий, він ніколи не пройде мимо тих, хто нехтує Конституцією і законами України, зневажає нашу мову і наші традиції. Владислав переконаний, що рашистський чобіт не ступив би на українську землю на сході, якби 26 років по відновленню нашої державності патріотичному вихованню і пошануванню рідної української мови приділялась належна увага.

Пригадую, як тремтіли «какаяразніца» чиновники від різких і завжди обґрунтованих зауважень Владислава, щодо порушення ст. 10-ї Конституції України під час наших спільних перевірок київських установ разом з активістами громадського об’єднання «Україномовний Київ». У вересні 2017-го року на конференції Асоціації Вільних Профспілок Київщини його одноголосно обрано до складу керівного органу Асоціації – виконавчого бюро на посаду відповідального секретаря-скарбника. І одразу позитивний результат – подяка голови Конфедерації Вільних Профспілок України пана Михайла Волинця за дисципліну щодо сплати Асоціацією членських внесків.

Владислав завжди стриманий в емоціях, зате буває доволі різким у висловлюваннях. І має на те повне право. Бо захищав Вітчину на війні з рашистсько-путлерівською нечистю не на словах, а на ділі.

Своїм побратимам на війні і всім, хто з честю виконав свій почесний конституційний обов’язок – захищати Вітчизну Владислав Строкань (позивний (псевдо) – Куниця) побажав не розчаровуватись, не занепадати духом! Ми воювали і воюємо не за бариг, які при владі,а за вільне майбутнє своїх дітей, за свої Родини!» Приєднаймося і ми до цих побажань! І головне, чого хочеться побажати всім Захисникам Вітчизни напередодні великого свята: «Повертайтесь живими і неушкодженими додому! З Перемогою!»