Хай не пройдуть мої слова повз вас,
Торкніться серцем, зазирніть в рядки,
Омріяна поезією в мирний час
І нею ж зцілена у темний час війни…
Поліна Лучко
Поліна Лучко народилася в Бородянці, навчалася в Бородянській ССЗШ №2, потім у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. По закінченню отримала диплом режисера драматичного театру. Сьогодні Поліна Лучко – засновниця, режисерка й сценаристка театру «Зарево» у Бородянці, поетеса, авторка і редакторка книг.
3 березня у творчій кар’єрі Поліни сталася визначальна подія – на сцені малої зали міського будинку культури з великим успіхом пройшла прем’єра вистави «Попелюшка по-київськи». Юні актори під керівництвом режисера-постановника Поліни Лучко зуміли перетворити класичну казку у сучасну захоплюючу та емоційну виставу. Їхня гра була настільки виразною та дотепною, що всі глядачі – і дорослі, і малі – переживали разом з героями кожен момент їхньої пригоди. У залі разом батьками було багато дітей і це дуже тішить, адже попри війну, у малечі повинно бути і дитинство, і диво, і казка!
Поліна розповідає: «Так склалося, що я подала заявку на грантове фінансування нашого театру задля втілення нового патріотичного проєкту, і ми з театром його виграли. Двоє акторів з вистави зі мною пройшли триденне навчання по програмі «Upshift». Тоді отримали допомогу від них, від ГО «Задзеркалля» та «ЮНІСЕФ». Це мав бути обов’язково якийсь український народний мюзикл, який би зламав стереотипи про шароварщину та розкрив більше граней української культури. Спочатку був один задум – така собі історія дівчинки, яка мріяла стати істориком, потрапила в минуле і розкрила родинну таємницю. У нас в театрі всього понад 40 осіб і я розуміла, що всіх залучити не зможу. Почала ставити виставу «Попелюшка», аби задіяти половину складу, а менші готували «Снігову Королеву». Паралельно дівчинка з команди писала сценарій вистави по гранту. Мало бути три вистави, робота кипіла і приносила недостатньо задоволення, бо не мали часу навіть провести елементарні тренажі з акторської майстерності.
Одного ранку я прокинулась з думкою, що наша «Попелюшка» має стати «Попелюшкою по-київськи» – легкою, веселою, сучасною, а головне – по-домашньому українською. Розірватись усюди неможливо, тому ідею, яка прийшла під час триденного навчання, поки відклали, а почали її максимально втілювати та вдосконалювати у сучасній казці. Коли писала сценарій, вирішила додати колориту героям: танці мишкам, суржик родині Попелюшки, гумору Принцу, кумасі й мачусі тощо. Таким чином слово за словом, рядок за рядком щось вийшло, та справжній результат праці показали наші талановиті актори. Кожна репліка, кожна емоція, кожен рух мене надихав. Ми працювали будь-якої вільної години, зустрічалися окремо після роботи, зранку до вечора працювали у вихідні, аби лиш встигнути за умовами гранту показати прем’єру 3 березня. Щаслива, що прийшло понад 250 глядачів. Особливо приємно було створити такий фінал, коли, попри страшну війну, життя продовжується. В кінці вистави актори, а разом з ними й глядачі, співають гімн Українських січових стрільців «Ой у лузі червона калина». Пісня набула нової хвилі популярності у перші дні російського вторгнення після виконання Андрієм Хливнюком. Ця пісня – символ того, що навіть, коли ми сміємось, навчаємось, творимо, коли ми відпочиваємо, ми все одно пам’ятаємо про тих, хто підіймає нашу Україну, хто захищає наші життя, віддаючи свої. Сподіваюся, що щасливий кінець п’єси вселяє нашим глядачам віру в Перемогу у цій страшній війні».
Лесь Курбас вважав, що театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. Саме таким його робить театр «Зарево» і Поліна Лучко у своїх постановках: добрим, справедливим, веселим, розумним… Щиро дякуємо акторам за щиру, теплу та душевну гру, Поліні Лучко за створення атмосферної театральної прем’єри з живою мовою, традиційним українським гумором та сучасними художніми прийомами. Бажаємо колективу театру та його натхненниці подальших творчих успіхів та підкорення нових вершин!
Руслан ЩЕРБАТЮК
Фото: Андрій ШЕРЕМЕТ
