З 18 по 20 травня столиця України приймала представників Міжнародної асоціації “Опера Європи” у рамках Міжнародної театральної конференції «Опера Європи-2017 у Києві». Цей культурно-мистецький проект з красномовною назвою «Мистецтво, що об’єднує» («Art which unites») перетнув кордон України вперше на запрошення Київського Національного академічного театру оперети.
|
|||
|
Читати «Opera Europa» – м’яка дипломатія, яка об’єднує нації
В епіцентр політичного життя України несподівано стрімко увірвалося одне із найгостріших в історії країни питання – про найголовніше національне надбання – землю. Нинішні правителі, відібравши в українців після Майдану політичну волю і владу нині хочуть відібрати й землю. У 30-ті роки ХХ століття ще Сталін розумів, що якщо в українців відібрати волю і землю, то вони зникнуть як нація. Сталін так і зробив, в результаті на три покоління пропала українська нація. Сьогодні на дворі ХХI століття і наша влада, прикриваючись вимогою МВФ? має намір до кінця року провести вигідну для неї модель реформи сільськогосподарських земель, відмовившись і від продовження мораторію, і від обговорення на загальнонаціональному рівні цієї гострої проблеми. Не зумівши добитися успіхів у судовій, пенсійній та податковій реформах, нинішня влада взялася за найсолодше й небезпечніше – ділити землю на свою користь. У будь-якому випадку Україні доведеться вирішувати питання землі.
 (Рефлексії з приводу 8-го з’їзду Національної спілки письменників України, що відбувся в «Конференц-Холі Ірпінь» 31 березня 2017 року) Жодним чином не беруся аналізувати ні проведення з’їзду (поза межами столиці, з квотою одного від 30-ти), ні затвердження Статуту НСПУ (з порушеннями чинного законодавства), ні укладання угоди з Ірпінською міською радою (з приводу Будинку творчості письменників «Ірпінь»), ні продажу 14 соток землі в Одесі, ні того, що НСПУ програло суд Державній податковій, ні навіть того, що на відкритті не звучало Гімну України…
Читати У спілці журналістів вважають неприпустимим подання е-декларацій працівниками ЗМІ
Тема податків в Україні постійно перебуває у полі зору громадськості. Щороку, а то й декілька разів на рік, платник здригається від чергового стресу, пов’язаного із нововведеннями в оподаткуванні його бізнесу. Так сталося і цього року, коли ВР України було цинічно скасовано пільги для сільгоспвиробників, запроваджено убивчу легалізацію робочих місць та підвищено мінімальну заробітну плату всім без винятку категоріям працюючих. В результаті таких реформ сотні тисяч підприємців припинили свою діяльність. В країні зросли ціни на продукти харчування, товари та послуги.
На початку дев’яностих, коли Україна мала приблизно такий же рівень забезпечення дослідниками, як і провідні країни Європи, Міжнародний валютний фонд наполегливо рекомендував нам скоротити науковий потенціал утричі. В ті часи угоди з МВФ у нас не публікувалися, але авторитетні фахівці, яким пощастило бачити текст відповідного документа, одностайно твердять, що рекомендація була саме такою. Така рекомендація була цілком зрозумілою із геостратегічних міркувань в світлі тодішнього розуміння країнами Заходу проблем власної безпеки. Адже нашу державу тоді все ще розглядали як вагому частину “пострадянського блоку”, взаєморозуміння між Україною і Росією не викликало серйозних сумнівів, а всім було відомо, що радянська наука, в тому числі й наука України, значною мірою працює в інтересах оборони. Олександр Попович, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України |
  |
||
|
Powered by WordPress & Atahualpa |
|||
Особливе місце в творчості відомого українського поета Юрія Кириченка, лауреата Міжнародних літературних премій імені Тараса Шевченка та Григорія Сковороди, посідає баладно-поемний масив, у якому з притаманними авторові рельєфністю, образністю, художньою наповненістю, історичною та життєвою достовірністю виписано героїку звитяг лицарів козацького духу – щирих і боголюбивих дітей Матері Покрови, яка завжди і всюди надихала їх на справи, благословенні в ім’я Роду і Народу. За Дух і Літеру козацької звитяги в творчості поет Юрій Кириченко нагороджений медаллю Богуна. Цю творчу відзнаку автор 50 поетичних книг носить з особливим животрепетом. У віршах, які адресуються сьогодні читачеві, – живий дух творчості у тісній супрязі з любов’ю до України витворює своєрідний плацдарм розкорчованої свідомості, надихаючи нас, сучасників автора, до світлих звершень в царині духовних посвят.
З 18 по 20 травня столиця України приймала представників Міжнародної асоціації “Опера Європи” у рамках Міжнародної театральної конференції «Опера Європи-2017 у Києві». Цей культурно-мистецький проект з красномовною назвою «Мистецтво, що об’єднує» («Art which unites») перетнув кордон України вперше на запрошення Київського Національного академічного театру оперети. 
Так підписані книги відомого письменника-«афганця» Ігоря Моісєєнка, які доставлено волонтерами в зону АТО. За тим – дивовижна і знаменна історія. Якось автора, ще вісімнадцятирічного солдата, яких тисячами кремлівські монстри заштовхували у гарматні жерла в Афганістані, від 7.62-кулі моджахеда, яка йшла в серце, вберегла якимось дивом алюмінієва ложка. Очевидно, в тому був задум Божий. За тридцять літ із 20-річного сержанта гірської піхоти, знервованого, емоційно нестримного, навченого вбивати, з пошматованою жорстокістю психікою, Боже Натхнення зробило літератора-пацифіста, якому було дано написати з першої спроби, без спеціальної літературної освіти, настільки потужний антивоєнний роман «Сектор обстрілу – Аісти» (найвідоміші видання: Київ, Криниця, 2010 та 2011 рр.), що згодом цей твір було визнано кращим в СНД про війну в Афганістані, і він виборов міжнародні відзнаки. Найбільше видавництво Європи «Ексмо» у 2005 році представляло читачам переклад цього роману російською мовою як шедевр сучасної військової прози. Сучасні читачі по-новому інтерпретують описані в ньому події, а тепер українські воїни мають можливість враховувати гіркий «афганський» досвід у сучасній російсько-українській гібридній війні…
Від усього серця щиро вітаємо із найсвітлішим весняним святом – Великоднем! Величне свято Воскресіння Христового спонукає кожного із нас ще раз замислитися над вічними цінностями християнської моралі, дає нам добру нагоду наповнити свої серця любов’ю і добротою, зміцнює кожного з нас духовно.
