Пригадаймо слова відомого американця Джіма Трілейса: «Народ, який мало читає, мало знає, – а відтак приймає неправильні рішення вдома, в магазині, в суді й на виборчій дільниці. Тому може статися, що неграмотна більшість може переголосувати грамотну меншість – а це дуже небезпечний аспект демократії».
Мобільні бібліотеки. Американський досвід
Сьогодні пересувні бібліотеки – автобуси, фургончики, трамваї і навіть пороми, що курсують між населеними пунктами, втамовуючи жагу до читання там, де зі звичайними бібліотеками не склалося, – вельми поширене явище в багатьох країнах. Історія їхня досить давня, а розквіт, як підказують архіви і статистика, припав на середину ХХ століття і тривав приблизно до «інтернетної» ери. Що лежало в основі явища мобільних бібліотек і чи актуальні вони нині, підкаже історія та досвід американських бібліотечних систем, які свого часу й розпочали цей книжковий (у всіх сенсах) рух.
У далекому 1839-му році у США стартувала ініціатива під назвою «Американська шкільна бібліотека». Великий дерев’яний футляр із набором книжок від видавництва «Harper&Brothers» курсував селами й містечками будь-якими засобами транспорту, доступними тогочасним книгозбірням і школам. Єдиний зразок такого футляру нині зберігся в Національному музеї американської історії у Вашингтоні.
У другій половині ХІХ століття обладнані полицями каретні фургони мандрували як американськими, так і британськими провінціями, й нерідко були частиною маркетингових стратегій видавництв для реклами їхньої продукції. Втім, дійсні попередниці мобільних бібліотек з’явилися лишень на початку 1900-х років: у Південній Кароліні портативні книжкові скриньки у села доставляли працівники Народної бібліотеки.
На початок 1920-х років кінні книжкові фургони у США вже не були аж такою дивиною, а от перший букмобіль спричинив справжній фурор. Знаково, що його розробницею стала жінка. Бібліотекарка Сара Бьорд Аск’ю переобладнала свій Ford під пересувну бібліотеку на кілька сотень книжок і сама розвозила їх населеними пунктами штатів Нью-Йорк і Коннектикут, що не мали стаціонарних бібліотек.
У роки Великої депресії своєрідним рушієм пересувних бібліотек став президент США Франклін Рузвельт. Його адміністрація розробила декілька проектів по залученню різних верств населення до читання й освіти за допомогою бібліотечних заходів і активностей. Зокрема, ініціативи «Книжки їдуть до людей», у межах якої існували як букмобілі-вантажівки, так і кінні бібліотечні загони. Останні становили абсолютно унікальний досвід: команди спеціально тренованих бібліотекарок на мулах чи конях доставляли книжки в сідельних сумках мешканцям найвіддаленіших провінцій гір Кентуккі й Аппалачі.
У часи Другої світової війни подібні ініціативи також одержували підтримку держави, а в 1950–60-х роках нарешті з’явилися не просто фургони, заповнені книжками, а професійно обладнані автобуси з полицями, столиками й кріслами, освітленням і радіо, що робили тривалі зупинки у різних населених пунктах за узгодженим розкладом. У роки сеґреґації ініціативи з пересувними бібліотеками в інтернаціональних районах та афро-американських ґетто стали не просто помічними, а незамінними для кольорового населення. Наприкінці 1970-х років вже звичні назви пересувних книгозбірень «Бібліотека на колесах» та «Мандрівний бібліотечний центр» офіційно поступилася місцем лаконічному й добре знайомому нам терміну «букмобіль». Щоправда, поступове створення філіалів громадської бібліотеки навіть у найменших американських містечках і селищах, збільшення мобільності самого населення за рахунок автівок чи не в кожній родині, можливість поштової пересилки книжок за запитом, а затим поява Інтернету й користування електронними книжками суттєво зменшили попит на пересувні бібліотеки.
Однак списувати їх із рахунку зарано, адже тільки на території США нині офіційно діє до тисячі різних мобільних бібліотечних сервісів, серед яких присутні як звичайні книгозбірні, так і пересувні комп’ютерні та навіть наукові станції. Букмобілі знаходять підтримку громадських організацій та спонсорів, стають сучаснішими та екологічнішими, обладнуючись інтерактивними пристроями, технічними міні-лабораторіями, сонячними батареями, а втім, традиційні книжкові фургони так само затребувані і курсують найвіддаленішими фермами, резерваціями та поселеннями амішів. Адресно виїздять до будинків літніх людей та інвалідів, сиротинців, центрів допомоги малозабезпеченим сім’ям та емігрантам, наметових містечок безхатьків, а також роблять зупинки біля парків, шкіл, дитсадків, крамниць і навіть громадських пралень. Низка мобільних бібліотечних сервісів працює за запитом: людина заповнює форму на сайті громадської бібліотеки свого міста чи округу, аби отримати консультацію, доступ до електронних архівів, розклад і список найближчих локацій букмобілей або й адресну доставку книжок, якщо справді не має змоги вийти з дому.
Мобільна бібліотека вважається найдрібнішою ланкою в системі громадських бібліотек США, однак від того не менш значущою. Щоквітня у межах Національного тижня бібліотек Американська бібліотечна асоціація ALA відзначає День букмобіля, надаючи промоцію самому явищу «бібліотек на колесах» і шануючи його вельми унікальний мандрівний персонал.
Олександра ОРЛОВА, письменниця
Leave a Reply