Лихослів’я є серйозним викликом для нашого суспільства. Лихословлять діти, дорослі, пенсіонери… На вулицях, у громадському транспорті, на роботі, у навчальних закладах, удома… Нецензурна лайка стала звичним явищем. Її можна чути з кіноекранів і телебачення. До обговорення цієї актуальної теми просимо долучитися читачів «Жінки». Адже однією з найвагоміших ознак здорової нації є мова – чиста, незасмічена лихими словами.
Проєкт петиції про заборону на українському телебаченні та в інших ЗМІ ненормативної, нецензурної лексики до Офіційного інтернет-представництва Президента України
Сьогодні серед болючих проблем нашого життя є нецензурна, ненормативна лексика. Сучасне українське суспільство всіляко провокує на лихослів’я. Фривольні ток-шоу на українському телебаченні, літературні твори скандальних, епатажних і шокуючих письменників, які не уявляють тексту без нецензурної лексики, середовище спілкування – це вправи в лихослів’ї, які ми сьогодні маємо. І величезна небезпека в тому, що людина звикає до лайливих слів, не надає їм значення в ранньому віці. Людина, яка звикла тільки лише лихословити, не здатна вже на добрий імпульс. Коли людина завжди про всіх говорить і думає погано, їй дуже складно побачити навколо себе добро й добрих людей. А це руйнівно діє на її життя й здоров’я.
Та все ж головною проблемою в нашому розумінні є вживання матюків дітьми та підлітками, які буквально «сиплють» ними в розмові з однолітками. Для них – це невиправдана спроба здаватися старшими, впевненішими, сильнішими. На відміну від дорослих, більшість з яких усвідомлює, що нецензурні вирази – це поганий тон і вживати їх слід тільки в крайніх випадках, багато підлітків використовують ці вирази, взагалі не прив’язуючи їх до ситуації, тобто «розмовляють матом».
Підставою для складання цієї петиції послужив тогорічний «комедійний» серіал українського режисера Андрія Бурлаки «Волонтери», головну роль у якому зіграв «видатний актор театру і кіно» Станіслав Боклан, який відзначився в телесеріалі «Слуга народу», створеному «Студією Квартал 95». Серіал рясніє добірними матюками, наявність яких учасники знімальної групи пояснюють бажанням «відтворити все, як у реальному житті й повністю передати атмосферу українського села». Головним матюкальником у серіалі є середньостатистичний селюк, озлоблений на життя та Путіна. Свою ненависть він переносить на оточуючих і навіть на папугу, який раніше виховувався в Херсоні в сім’ї колаборантів. Найбільше селюка бісить небажання папуги повторити українське національне гасло «Слава Україні!» Серіал паплюжить ідею волонтерства, як унікального явища, яке базується на патріотизмі, законності, рівності й добровільності.
Ось чому в нас викликають подив і обурення рекомендації деяких українських ЗМІ на кшталт «Обов’язковий для перегляду», якими супроводжується показ цього зразка дрімучого невігластва та безкультур’я.
Ми вважаємо, що серіал «Волонтери» вже збагатив матірний словниковий запас українських глядачів, серед яких чимало представників покоління, що підростає.
Нецензурна, ненормативна, лексика містить у собі непристойні, брудні, безсоромні, вульгарні, розпусні вирази, вживання яких є прикладом асоціальної поведінки, що викликає негативну оцінку та осуд з боку суспільства. Засилля мови нецензурною лексикою аналітики пов’язують зі збіднінням словникового запасу, з поганим вихованням у сім’ях декласованих та асоціальних елементів, з розбещеністю, вседозволеністю та відсутністю дієвих регуляторів.
Працюючи над вивченням проблеми матюків у повсякденному житті, ми зробили невтішний висновок: у кепському слові причаїлася величезна руйнівна сила. І якщо ми сьогодні допоможемо людям усвідомити, що лайливі слова безпосередньо впливають на життя й ніколи не проходять безслідно, вони зможуть жити щасливіше. Недарма Біблія каже: «Смерть і життя у владі язика» (Прит. 18:21).
Чому не можна вживати нецензурні слова та вирази? Матюки – це те, що змінює нашу генетику. Жінки, які чують матюки або самі їх вимовляють, можуть народжувати дітей із суттєвими генетичними змінами або не народжувати їх взагалі. Якщо людина щодня вживає лайливі слова направо й наліво, то вона руйнує себе і генетику людей, які її чують. Лікарі-неврологи знають, що якщо навіть інтелігентна людина перенесла важкий інсульт, то перші слова, які вона починає нормально вимовляти, є нецензурними, бо вони записані в неї на генному рівні.
Науковці багатьох країн, які займаються проблемою лихослів’я, довели, що кожне вимовлене слово впливає на людські гени, внаслідок чого відбувається зміна власного генетичного коду, який відповідає за темпи старіння й терміни життя. Їхні дослідження на досвіді показали, що матюки реально змінювали склад крові та підвищували клітинний імунітет. Наприклад, зловживання нецензурними словами повільно, але вірно веде до гормональних порушень, особливо в жінок. Жінки, які не можуть жити без лайки, більше за інших страждають від підвищеної волосатості кінцівок, у них нижчий голос.
Дослідники винайшли апарат, що перетворює слова на електромагнітні коливання. Вони встановили, що матюки дорівнюють за силою потужному радіоактивному опроміненню. Вони страшніше за міну підривають генетику людини, спотворюючи її спадкові програми, спричиняючи зміни жахливої сили, що призводять до виродження.
То як же боротися з нецензурною лайкою? Безсумнівно, в цивілізованих країнах неодноразово робили спроби боротися з нецензурщиною. Наприклад, у березні 2004 року нижня палата Конгресу США переважною більшістю голосів схвалила законопроєкт, що передбачає серйозне посилення покарання за забруднення телевізійного та радіоефіру нецензурними виразами й непристойностями. Штраф за подібні правопорушення становить півмільйона доларів.
У Німеччині за нецензурщину та образи передбачено штраф – від 50 до 2500 євро. У цій країні існує офіційна інстанція, що стежить за «виразами» у ЗМІ, – це федеральне відомство «з контролю за друкованою, відео- та аудіопродукцією, шкідливою для дітей та молоді» (Bundesprüfstelle für jugendgefährdende Medien). Попередньої цензури воно не здійснює, але може винести рішення щодо вже надрукованих книжок, показаних фільмів, дисків, що надійшли в продаж тощо. При цьому чиновники дотримуються висновків експертних комісій, що складаються з діячів мистецтва, педагогів, психологів, представників організацій захисту дітей та релігійних громад. Якщо дві третини комісії наполягають на шкідливості того чи іншого твору, його вносять до особливого списку – так званого «Індексу». Це означає, що фільм, диск, книжка, комп’ютерна гра забезпечуються попередженнями «дітям до 18 дивитися (читати, слухати, грати) не рекомендується», вони не підлягають відкритому продажу, їх не можна експортувати та імпортувати.
В Україні нецензурна лайка в громадських місцях належить до адміністративних правопорушень – стаття 173 Кодексу України (Дрібне хуліганство). Сюди ж належать образливі чіпляння до перехожих та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян. Покарання за такі дії – накладення штрафу або цивільні роботи від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи від одного до двох місяців, або адміністративний арешт до 15 діб.
Однак державної програми по боротьбі з лихослів’ям в Україні не існує. Ось чому ми дедалі частіше чуємо матюки в присутності дітей, зокрема в сім’ях. Тим самим і батько, і мати, які самі не знають, що таке мат, створюють нормальне ставлення до нього в дітей.
Усе сказане нами можна підсумувати таким чином: кількість поганих слів переходить у якість. Спочатку в людей з’являються дрібні неприємності, потім великі, потім виникають проблеми зі здоров’ям і, нарешті, «ламається» життя. Дуже важливо пам’ятати одну істину, підкреслену в Біблії: благословення й прокляття мають властивості успадковуватися. Те, що ти наговорив, доведеться розсьорбувати не тільки тобі, а й твоїм дітям. Тому: «Хто береже вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда» (Прит. 13:3).
Ми впевнені в тому, що шкідливому застосуванню нецензурної, ненормативної лексики на українському телебаченні, так само як і в решті ЗМІ, має бути покладено край. Оскільки ми розуміємо, що для створення державного відомства «з контролю за друкованою, відео- та аудіопродукцією, шкідливою для дітей та молоді» на кшталт німецького потрібні кошти, які можуть бути передбачені тільки під час складання бюджету на майбутні роки, пропонуємо для початку доручити цю роботу нашим «шпрехенфюрерам», які в найкоротший термін упоралися з тотальною забороною теле- й радіопередач, фільмів та пісень російською мовою (мовою окупанта). Ми вважаємо, що поряд із заходами виховного характеру, більш вдумливою побудовою виховного процесу в сім’ї, підтримкою з боку системи освіти й державних органів потрібна й цілеспрямована державна політика в галузі сім’ї та культури. Правові норми також необхідні як жорсткий регулятор для тих, хто поводиться агресивно й зневажливо ставиться до прав оточуючих, особливо дітей та підлітків. Ми впевнені в тому, що однозначно негативну оцінку ненормативній лексиці дадуть українська православна церква та численні релігійні конфесії, бесіди й роз’яснення яких будуть вкрай важливими для вірянських родин. Вони відносять лайку до гріха лихослів’я, розбещеності та вседозволеності, що руйнує душу людини. Жодна з релігій не заохочує звичку лихословити. Це вважається тяжким гріхом. «Горе всякому хулителю-недоброзичливцю» (з Корану). «П’яниці та лихослови Царство Боже не успадкують» (з Біблії). Народна мудрість говорить: «Від гнилого серця й гнилі слова». Коли серце людське розбещується, гнилі, погані слова з’являються як ознаки духовного розкладання. Лихослів’я – це ознака надлишку скверни в серці. Якщо серце в людини не очищене, а переповнене гріхом і гіркотою, то лихослів’я ллється з нього нестримним потоком. Звичка до лихослів’я – ознака духовного і морального розкладання людини. Гнила мова розтліває людину: вона не тільки віддає свою душу у владу бісів, а й впливає на стан душі оточуючих її людей, вона не шкодує ні сором’язливості жінок, ні чистоти дітей. «Від слів своїх виправдаєшся й від слів своїх засудишся» (Тлумачення на Мф. 12:37).
Поза всякими сумнівами, боротьба з нецензурною лексикою на телебаченні та в інших ЗМІ стане одним з кроків на шляху до очищення української мови насамперед до захисту ментального й фізичного стану наших дітей та підлітків.
З огляду на те, що до будь-якої здорової пропозиції громадськості в коридорах української влади завжди ставляться з підозрою, ось чому ми не маємо ілюзій щодо того, що нашій петиції буде негайно дано «зелене світло». Водночас усім має бути зрозумілим одне: якщо влада й громадськість не діятимуть, Україні доведеться ще довго тягнути жалюгідне існування на задвірках цивілізованого світу.
Андрій БОГДАНОВ
