15 лютого у Музеї «Кам’яниця київського війта» відбувся мистецький вернісаж під назвою «Земля нескорених» живописця Юрія Базавлука. На відкриття сімнадцятої з початку війни персональної виставки митця зібралося чимало глядачів, колег та знайомих.
Юрій Базавлук – відомий український художник-живописець, член Національної спілки художників України. Народився 12 червня 1958 року в Харкові. У 1961 році сім’я переїхала до міста Путивль Сумської області, де пройшли дитинство і юність майбутнього художника. З 1977 року Юрій Базавлук живе і працює у Києві. Учасник революції Гідності, автор емблеми та печатки «Пошта Майдану», брав участь у роботі Інформаційно-комунікаційного бюро Майдану. Учасник численних персональних та колективних мистецьких виставок, що відбулися в музеях та галереях українських міст. Зокрема: персональна виставка «Земля нескорених» до 65-річчя митця, «Любіть Україну у сні й наяву», масштабна персональна виставка «Пори року» (80 картин), що була представлена восени 2020 року в Муніципальній галереї мистецтв Києва. Юрій Базавлук одним із перших сучасних українських живописців влився до лав Міжнародного арт-проєкту «Повертайся живим!».
Стезю художника Юрій Комінтернович Базавлук обрав не одразу. Він йшов до мети неквапно, але впевнено. Його батько – Костянтин Юрійович Базавлук – був професійним художником. Зростаючи у творчій родині, Юрій мав хист до малювання, та спочатку отримав диплом технолога, і був направлений на роботу до столичного торговельного об’єднання. Колеги й досі пам’ятають його гострі талановиті карикатури в газеті «Комсомольський прожектор». А далі була художня студія при Жовтневому палаці культури, де у вільний від роботи час Юрій навчався справжнього мистецтва під керівництвом народного художника СРСР, професора В.І. Забашти. Його становлення як живописця пов’язане саме з Василем Забаштою. Молодий художник перейняв від класика найкращі риси київської школи живопису: точність і лаконічність, майстерність колориста, відчуття й вміння відтворення поетики природи. Варто згадати, що у митця був період, коли йому довелося вивчати мистецтво в музеях Каліфорнії.
Юрій Базавлук удосконалював свої знання у Альберта Джабарова, який залучив його до пленерів, що додало багато плюсів у творчу скарбницю митця. Почалося формування власного творчого стилю з увагою на багатство кольору, спрощену композицію, декоративну рівновагу, затишність.
Мистецтво – це найсильніший імпульс людського життя, адже недарма кажуть, що воно дається від Бога і живе у серцях людей, осяяних небом. Кожна людина має талант: чи то талант хлібороба, чи письменника, чи вчителя… Та чи кожна досягає успіху, стає професіоналом? Після знайомства з художником Юрієм Базавлуком розумієш, що художниками не стають, ними народжуються!
Відкриваючи вернісаж, завідувач відділу «Музей Кам’яниця київського війта» Оксана Фісун високо оцінила виставкові роботи Юрія Базавлука. Зокрема паня Оксана сказала: «Пейзажі – часті гості у нашому виставковому залі. Це своєрідні роботи, це ніби меланхолійна реабілітаційна пауза для психіки людей, травмованих війною. Глядач надихається спокоєм, енергією, щоб витіснити думки про війну. Сьогодні я хочу зробити інший акцент – війна змінила багато чого у трактуванні сенсів. Мистецтво стає документом і свідченням війни. А пейзаж, як легкий жанр, нехай посунеться і почекає мирного часу. Я з цим не згодна. Роль пейзажу у буремних подіях значна, тому хочу нагадати – пейзаж має виміри не тільки естетичні, але й виміри соціальні, це ще й втілення образу малої батьківщини, де людина народилася, формувалася, визріла. Тут він стає мобілізаційним ресурсом.
Назва виставки «Земля нескорених» дуже вдала. Ключове слово тут – земля, як твердь, як ґрунт, що наснажує силою міфічного Антея. Сьогодні наснажує на нескореність наших українських захисників. Саме так ми бачимо й сприймаємо творчий доробок Юрія Базавлука, який в такій розкутій натхненній манері втілює свої задуми. Нам «Nolens volens» захочеться помандрувати і на свої очі побачити красу чудових пейзажів Сумщини, Київщини, всієї України».
Як зазначив у виступі Сергій Комісаров – артменеджер Сергія Базавлука – нині відбувається важлива подія.
«Що не кажи, а дуже приємно знати: твій друг – чемпіон України! Ні, я не про спорт і не про олімпійський девіз, який складається з чотирьох латинських слів – «Citius, altius, fortius – communis»/«Швидше, вище, сильніше – разом». Я про рекорди у царині сучасного образотворчого мистецтва. З перших днів війни Юрій Базавлук – талановитий український живописець та волонтер – організував та провів 17 персональних виставок. Одним із перших став членом Міжнародного артоб’єднання «Повертайся живим!», яке ми разом з колегами-однодумцями з НСХУ заснували ще у березні 2022 року. Влився у наше мистецьке об’єднання без вагань. Бо Юрій, на переконання друзів та знайомих, є справжнім лицарем без страху й докору. Нагадаю: так свого часу називали хороброго й великодушного французького аристократа П’єра дю Террайля Баярда… З тієї далекої доби літературний вислів «…лицар без страху й докору» зазвичай уживається як характеристика людини високих моральних цінностей, людини мужньої та великодушної… Саме такими якостями матінка-природа й обдарувала професійного живописця Юрія Базавлука – людину з виразною патріотичною україноцентричною позицією. Він нікуди не тікав з України, аби у теплі й комфорті пересидіти війну за морями-океанами. Навіть такої гадки не мав. Бо Юрій Базавлук любить рідну землю не на словах. Тому разом із колегами по артоб’єднанню «Повертайся живим!» він щодня на творчих барикадах, силою свого Мистецтва наближає довгоочікувану Перемогу».
«Для художника дуже важливо мати зв’язок з глядачем, – ділиться думками з відвідувачами виставки Юрій Базавлук. – Коли живеш творчим життям, працюєш, але не відчуваєш результату, мимоволі задаєш питання – чи потрібна твоя творчість, чи цікава кому-небудь, крім тебе? Тому виставки – це зустрічі-діалоги з глядачами, мистецтвознавцями, журналістами, галеристами, музейними працівниками. Вони дуже важливі для розуміння себе: чому художник малює, композитор пише музику, поет пише вірші? Згоден з думкою пролетарського класика – потрібно робити те, що не можеш не робити.
Думаю, що в образотворчому мистецтві важлива сила напруження. Крім майстерності – сила думки, емоції… Колись мій наставник, один з кращих київських живописців Альберт Джабаров, критикував мене за надмірну реальність моїх робіт. Буваючи разом на етюдах, я бачив як він працює, як бачить світ, я вдячний йому за науку. Силу й наснагу беру з любові батьків, які подарували й навчили любити життя».
Прикро, що член Національної спілки художників України, чемпіон по виставках під час російсько-української війни Юрій Базавлук досі не має творчої майстерні. НСХУ, маючи величезні борги за комірне, не переглядає умови перебування в приміщенні спілки неплатників. Юрій Комінтернович вкотре вірить обіцянкам членів правління, сподівається, що зможе нарешті перевезти всі свої роботи з прифронтового Путивля без втрат та перешкод до київської майстерні і не втрачає життєвого оптимізму.
Тамара МАРКЕЛОВА
