Наше знайомство з відомою київською художницею Галиною Бодяковою відбулося під час персональної виставки її картин у рамках художнього проєкту АртАстерс, започаткованого юридичною компанією «Астерс» спільно з Американсько-українською діловою радою. Проєкт благочинний, покликаний підтримувати та пропагувати українське мистецтво.
Галина Бодякова народилася у місті Путивль на Сумщині у сім’ї, де кожен із діда-прадіда мав творчий талант. Батько Галини – професійний художник, майстер-ювелір, її донька також художниця, навчалася у Київському державному художньому інституті. Сама Галина у дитинстві мріяла стати балериною, з 5-ти річного віку відвідувала балетну студію міста Брянськ, куди батьки переїхали за сімейними обставинами.
Так сталося, що у 4-му класі дівчинка захворіла, півроку знаходилася вдома, майже не виходила на вулицю. Це й спонукало до конкретних дій: взяти батьківські фарби та почати малювати, згодом відвідувати дитячу художню студію. Обдарованість та божа іскра проявилися ще змалку, поєднуючись із наполегливістю, працелюбністю та відповідальністю.
Навчання у Брянському художньому училищі остаточно визначило професійну долю дівчини. 1985 року Галина вступила до Київського державного художнього інституту на факультет станкового живопису. Студенткою все більше захоплювалася офортом – (від французького eau-forte, буквально – міцна вода; азотна кислота) – різновид графіки, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо декілька разів протравлюються азотною кислотою. Гравюри, виконані у техніці офорту, створювали Альтдорфер, Дюрер, Рембрандт, Гойя, Репін, Шевченко та інші відомі художники різних часів. Техніка офорту практично не змінювалася протягом 500 років. Для написання дипломної роботи, яка складалася з шести листів, студентка обрала складну соціально-екологічну тематику, влучно використовуючи для назв рядки із пісень Булата Окуджави. 1991 року Галина Бодякова успішно захистила роботу та отримала диплом професійного художника.
90-ті роки XX століття видалися для неї, як і для всіх, складними та непередбачуваними. Використовуючи можливості свого багатогранного таланту, молода художниця інтенсивно працює у різних стилях та техніках, бере участь у вітчизняних та зарубіжних виставках. З 1995 року є членом Національної спілки художників України.
В умовах економічної та політичної нестабільності життя ставало все складнішим, відбувалося падіння загальнолюдських моральних принципів, країна погрузала в криміналі. Та чим більше негативу розповсюджували засоби масової інформації, тим сильнішим було бажання Галини Бодякової створювати на перевагу щось світле, м’яке та пухнасте, щоб з героями можна було вести діалог – спокійний, теплий, лагідний. Саме у цей час і з’явилися у творчості художниці великі, білі ведмеді у притаманній для них французькій манері (техніка – пастель). А поштовхом до цього стало замовлення на оформлення аудіо диска дитячих пісень «Колисанки», любовно зібраних із фондів українського радіо Володимиром Кацаном (студія звукозапису «АстраРекордс»). Так з-під пера художниці народилися нові сюжети та герої, згодом вона повністю поринає у світ казки, мрійництва, дитячої безпосередності.
Картини Галини Бодякової – інтелектуальні, змістовні, виразні. Вони пронизані людяністю, сповнені щирістю, змушують переживати та відчувати. У них така дитяча чистота – сльози навертаються на очі від захоплення та відчуття справжнього дива. Складно повірити, що ці картини створює уява дорослої жінки. Різноманітні милі звірята: котики, коники, ведмеді, рибки з розумними веселими чи сумними поглядами, але завжди добрими. Кожна робота любовно і проникливо передає яскравість образу, характер, настрій маленьких казкових персонажів.
У Галини є той великий духовний потенціал, високоморальні критерії – її мистецтво служить добру та примножує добро. ЇЇ талант – бачити глибше за інших, відчувати тонко та гостро. Еклектика зовсім не притаманна роботам пані Бодякової. У неї на все свій погляд, своя думка. Вона бачить навіть найменшу фальш. Сама художниця говорить про це так:
– Головне за будь-яких обставин залишатися собою, не проживати чуже життя, мати свою думку, думати самостійно – це і є щастя. Я не користуюсь штампами, я люблю першоджерела у живописі, літературі, поезії. Коли до мене приходять мої зайчики або принцеси – ні Гоген, ні Рафаель не допоможуть. Тільки я повинна їх написати. Мені поталанило: у мене робота – суцільне задоволення. Дуже хочеться встигнути багато зробити, дати своїм мріям життя.
Галина любить подорожі, спостерігати за людьми і навколишнім світом, захід та схід сонця, особливо ті, які бувають на морі, коли місяць бузкового або малинового кольору віддзеркалюється місячною доріжкою на поверхні води. Ці враження надихають майстриню пензля, а згодом переростають у якісь неймовірні сюжетні лінії, міфічно-казкових героїв.
– Від природи я отримую енергетичне живлення, – ділиться пані Бодякова. – Обожнюю ліс – осінній, зимовий, весняний, літній, коли просто заходиш між дерев і стаєш частиною величного простору.
Життя мене огранило, відшліфувало, тому розчиняюся у розміреному спокої, хоча не завжди вдається, не люблю зайвої метушні. Вмію робити все сама: володію багатьма інструментами по дереву і по металу, підготовлюю та витравлюю офортні пластини, які потребують значної уваги. Крім написання картин оформлюю дитячі книги, роблю ескізи вітражів, розписи по дереву, на стінах, розроблюю логотипи, товарні знаки, пам’ятні медалі.
Щиро вірю в те, що все, що відбувається з нами у житті – хороше чи погане – дається нам не випадково. Я не вмію тримати зла чи образ, не жалію себе. Не поринаю з головою ні в які філософські вчення, виважено та осмислено обираю найкращі зерна, ті, що близькі мені по духу. У мене є радість життя та творчості. І взагалі – намагаюсь бути оптимістом.
У майстерні, де працює художниця, панує той невловимо тонкий, прозорий, чуттєвий світ від якого перехоплює дух. З першої хвилини розумієш, що душа її незбагненна, висока, ледь помітно напружена, що вона поряд та водночас далеко. Можливо, саме у ці хвилини у її уяві народжується персонаж наступного казкового сюжету.
Хоча сьогодні Галина Бодякова працює і в традиційних, і в змішаних техніках – офорт, олія, пастель, левкас – все ж вона майстер-офортист. У своїй творчості художниця переконливо звертається до соціальної, морально-етичної тематики, створюючи образи у тільки їй властивій манері: збереження культурних та історичних пам’яток – офорт «Перший сніг», виховання – «Я з тобою», милосердя – «Голубка», гуманізму – «Ялиночка» і ще багато-багато витворів мистецтва. Крім того, свої роботи майстер супроводжує власними літературними замальовками-казками або віршами. Так, у 2012 року вийшла у світ книга «Великий секрет».
Щороку роботи пані Галини збирають премії, дипломи та нагороди престижних професійних виставок, пленерів на батьківщині та за кордоном. Вона – учасник багатьох благодійних акцій та аукціонів. ЇЇ картини тішать хворих діток у Київській лікарні ОХМАТДИТ, дитячих будинках, школах, вони знаходяться в державних музеях та приватних колекціях України, Росії, Канади, США, Германії, Франції, Іспанії, Польщі, Чехії, Словаччини, Туреччини, Японії тощо.
Ось один із відгуків поціновувачів таланту художниці: «Незвичайні, вражаючі картини! Наповнені гармонією, казкою, дитячим сприйняттям світу. Якщо мистецтво – це відображення внутрішнього світу художника, то ваша душа – справжнісінький рай!».
Тамара Маркелова
