У журналі «Жінка» за вересень 2023 року у статті «Три погляди на загадкову Бушу», автор Ганна Земко ми вже знайомили читачів з цим унікальним місцем на мапі України. Тоді ніхто не підозрював про підступні плани стосовно історичної святині. Буша – це частина української душі. Сьогодні потрібно згуртуватися і рятувати Бушу. Редакція «Жінки» дякує громадській ініціативі «ГОЛКА» за цю важливу розвідку.
Поблизу державного історико-культурного заповідника на Вінниччині планують зробити кар’єр. Буша розташована неподалік кордону з Молдовою.
Мешканці Буші проти, бо фосфатний вапняк видобуватимуть не просто поблизу їхніх осель, а й поблизу пам’яток національного значення, внесених у реєстр державних пам’яток. Окрім того, це негативно вплине на туризм, з якого виживає громада. Але Державна служба геології та надр вирішила виставити ділянку на аукціон.
Цю місцевість описав Михайло Старицький у повісті «Облога Буші». 370 років тому тут ішли бої зі шляхтою:
«Козаки з бойовим духом готуються до оборони: сиплють лантухи, копають окопи, переносять різне військове знаряддя. Надворі жахлива погода: лютий вітер, холодний дощ, а то й ожеледь, проте козаки не зважають на це і в одних сорочках лаштують техніку. Сотник Завісний дає кожному розпорядження. Також він зауважує, щоб козаки марно не витрачали набої, а «мірились добре, аби кожна куля козача несла смерть», адже ворогів надзвичайно багато», — пише Старицький.
Облогу не відбили. Удова вбитого сотника, коли ворог підступав, підпалила пороховий льох, забравши з собою багатьох нападників. Так знищили бушанський замок. Тоді, 1684 року, загинуло близько 16 000 козаків, їхніх дружин і дітей.
Парк історичної скульптури
Тут досі є козацьке кладовище й хрести — це пам’ятки місцевого народного каменярства.
Ірина Захарчук, яка очолює Державний історико-культурний заповідник, розповідає, що буде з туристичним населеним пунктом, якщо розпочнуть видобуток у кар’єрі: «У нас торік було чимало туристів — 27 тисяч. Розвинений зелений туризм, садиби зеленого типу, кав’ярні. Люди їдуть, щоб побачити це місце. Тут є хрести мальтійського типу, є прямі, так званий хрест у сонці, рівнораменні козацькі хрести — це хрести 17 століття. І оцей дуже незвичний хрест, який датується 15–16 століттям. Там не зберігся напис. Його датують так завдяки вивітрюванням. Так от, розробка кар’єру призведе до непоправної шкоди. На мапі України буде ще одне мертве село. Тут усе покриється фосфатним пилом. Дорога до кар’єру йде через заповідник по центру, а заповідник у нас — по всій території Буші».
Поряд із цією місцевістю є також урочище Гайдамацький Яр. Там у скелях ховалися втікачі від облоги Буші, а згодом і гайдамаки.
Асоціація музеїв Вінниччини визнала Бушу та Гайдамацький Яр одним із семи чудес області. Але це не просто пам’ятка, яку цінує Вінниччина. Її значення важливе й на державному рівні. Тому оборонну фортецю з підземними ходами та скельний храм з рельєфним зображенням внесли в державний реєстр пам’яток.
Також тут є один з найбільших у Європі парк історичної скульптури, де відбуваються пленери й зустрічі скульпторів-каменотесів.
У Буші
Ще тут знаходили зразки трипільської та черняхівської культур. Під час археологічних розкопок виявили залишки трипільського житла, 4 тис. р. до н. е. Щоб зберегти знахідки, побудували захисний павільйон — музей археології.
Хто видобуватиме фосфатні вапняки, уже визначили: товариство «СІ-Еволюшн» (директор і бенефіціар Наталія Гибелинда) придбало спецдозвіл на користування надрами за трохи більше ніж 2,6 млн грн. Родовище на аукціон виставила Державна служба геології та надр, яка поки що не відповіла на інформаційний запит громадської ініціативи «Голка».
Представник «Автомайдану Вінниччини» Андрій Сайкович наголошує, що через це громади регіону матимуть ще більше проблем з питною водою:
«Те, що планують видобувати фосфати у відкритий спосіб, ще більше забруднить ґрунтові води: зросте вміст біогенних сполук, це все призведе до забруднення джерел. Унаслідок цього люди будуть хворіти, погіршиться якість життя, тривалість життя зменшиться. Бушу нищили колись, і громада не здавалася, так само і зараз люди здаватися не будуть».
15 років тому вже намагалися отримати дозвіл на розробку кар’єру через місцеву раду, але депутати й громада висловилися проти. Про це розповідає чинний староста Роман Іванчишин, який тоді був депутатом у Буші:
«А тепер що сталося? Ніхто з громадою не розмовляв. Поставили перед фактом, що пройшов аукціон і взяли цю землю. Дізналися з Facebook і з преси. Люди обурені, страх обурені! У нас, виходить, село в долині, а кар’єр угорі. Висота чимала. Там є 60 га землі. І десь 13 га вони хочуть давати під кар’єр. Там пилюка! Цей видобуток, він не те що наше село, він окружні села поконає і ліси. У нас ліс дубовий, яловий. Село в самій долині. Кар’єром стане все село. Про історичну спадщину і туризм мови не буде. Люди категорично вимагають скасувати результати аукціону».
Засновник інформаційного агентства NADRA.INFO і співзасновник ГО «Наші надра» Володимир Бойко пояснює, що під гаслами дерегуляції, аби спростити життя бізнесу, у 2022 році парламент змінив законодавство — і місцеве самоврядування усунули від погоджень (ст. 9-1 і 10 Кодексу України про надра): «Але в Кодексі незмінно йдеться про те, що “народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду… і місцеві ради». Нові, «нерегульовані» правила діють другий рік і викликали геть зворотний ефект — у багатьох областях громади активно чинять опір видобувним планам, яких з ними ніхто не погоджував. Що мали б тут робити громади? Можна замовити виготовлення інвестиційного чи геологічного атласу громади. Він допоможе розумніше розпоряджатися землею, планувати бюджет і розвиток громади. Наміри інвесторів організувати видобування чи переробку видобутого тоді вже не будуть сюрпризом. Навпаки, громада може сама ініціювати створення видобувних бізнесів, із максимальним врахуванням власних потреб і бажань».
Аналітик ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов додає, що інший наслідок дерегуляції — з літа 2023 року Міндовкілля погоджує лише надання надр для геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки: «А якщо відразу видобуток на основі старих даних геологічної розвідки, як у Буші, — то погоджень не треба. Це вже третій великий скандал цього року, у січні аналогічно продали ділянки під видобуток торфу й піску в природно-заповідному фонді на Волині та Рівненщині. Міндовкілля ще й завжди цікавиться думкою обласних адміністрацій, і я думаю, в цьому випадку погодження не було б надано й ділянку навіть не виставляли б на аукціон».
Насправді результати аукціону тут можна скасувати, бо історичні пам’ятки внесені в держреєстр і мають зони охорони.
Громадська ініціатива «Голка» звернулася до Мінкульту. Там віднайшли генплан Державного історико-культурного заповідника «Буша».
«У 2003 році інститут «Укрзахідпроєктреставрація» розробив генплан історико-культурного заповідника в Буші. У цій науково-проєктній документації визначені межі заповідника та його зони охорони, зокрема, зони охоронюваного ландшафту. Тому при визначенні території для виробітку надр необхідно було врахувати наявність об’єктів культурної спадщини та вплив на їх збереження планованої господарської діяльності. Згідно з наявною інформацією, територія, відведена під кар’єр, потрапляє в межі зон охорони заповідника», — акцентує увагу в.о. міністра культури Ростислав Карандєєв.
Очільник Державної служби геології та надр Роман Опімах повідомив, що такої інформації в публічному реєстрі немає:
«За законом про національні геопросторові дані, він мав бути створений давно. Ми з Мінкультом спілкуємося понад три роки, щоб нам надавали точки розміщення таких обʼєктів по всій Україні, вони лише створюють реєстр. Держгеонадра напише застереження в спецдозволі про заборону ведення якихось робіт, які можуть зашкодити. Крім того, до початку видобутку має відбутися оцінка впливу на довкілля, процедура якої передбачає громадські слухання, тому громада зможе поспілкуватися з надрокористувачем, висловити свої зауваження, якщо такі залишаться».
Начальник Спеціалізованої екологічної прокуратури Вінниччини Максим Куцяк зазначає, що Вінницька обласна прокуратура внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ч. 3 ст. 240 КК України — порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин:
«Досудове розслідування доручено здійснювати Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Триває досудове розслідування, збір матеріалів».
Анжела Анісімова, учасниця ініціативи «Голка»
