Білорусь – єдина в Європі і на пострадянському просторі держава, в якій діє смертна кара

Білорусь – єдина в Європі і на пострадянському просторі держава, в якій діє смертна кара. Продовження

Подорожувати Білоруссю на автомобілі цікаво і безпечно. Головне – дотримуватися правил дорожнього руху, не порушувати правил проїзду платних доріг! Різниця між нами і нашими сусідами відчується відразу, особливо в місті. Як водій, я спостерігала за поведінкою водіїв, пішоходів, як прийнято говорити – учасниками руху. Особисто я не бачила жодного автопорушника, не зустріла пішохода, який переходив би вулицю в недозволеному місці або заглядав на пішохідному переході в телефон чи плівся з ноги на ногу. Відчувається, що за порядком слідкують, за порушення – штраф. Про це нагадує навіть напис на одному з тролейбусів: «Сила закона – в его исполнении».

Чиновники, лікарі, міліція бояться брати хабарі. Білорусь – єдина в Європі і на пострадянському просторі держава, в якій діє смертна кара. Тільки протягом цього року тут винесли два смертних вироки. Як сказав мені один місцевий «У нас на одного человека три милиционера». Звичайно, він висловився образно, перебільшив, але суть того, в яких умовах живе суспільство, передана яскраво. Хоча на перший погляд особливої різниці не помічаєш – все ол райт: працюють казино, торговельно-розважальні центри, молодь розкута, сучасна, сидить в кафе, курить кальян, слухає музику, на вулицях багато іномарок…

Вітебськ, який засновано в 1074 році київською княгинею Ольгою, мені сподобався надзвичайно.. Сьогодні він більш відомий всім як столиця міжнародного фестивалю «Слов’янський базар». Місто вражає значною кількістю добре збережених історичних пам’яток: як то пам’яткою сакральної архітектури XII століття – Благовіщенською церквою, а також пам’яткою архітектури у стилі віленського бароко Воскресенською церквою. А ще в Вітебську народився Марк Шагал, мешкав автор «Чорного квадрата» Казимир Малевич, мав літню резиденцію Ілля Рєпін…

Вітебськ потопає в зелені, квітах, має цікаві фото локації, торгові центри, театри, музеї тощо. Набережна річки Двіна приваблює затишком, спокоєм простором. Тут є де змістовно провести час, відпочити, скуштувати смачні страви національної кухні.

Щодо цін, то для нас вони особливою вигодою не відрізняються. Білоруські товари, а саме: косметика, взуття, трикотаж, льон, продукти харчування – все це можна придбати за такими ж, а то й нижчими цінами в Україні. Можливо, десь на опті хтось добре знається, але це не для загалу.

Погода у цій частині Білорусі досить мінлива. Ми відчули це на собі. То сонце, то раптом – дощ. Несподівано може піти курячий дощик. Тому для тих, хто збирається у подорож важливо мати теплі речі.

Навіть якщо основна мета поїздки – туризм, перебуваючи в країні, все одно помічаєш протиріччя, ті, що приховані від стороннього ока. За фасадною показушністю приховуються глибокі суспільно-політичні проблеми. На що особисто я звернула увагу, так це на те, що градус русифікації зашкалює. Білоруською мовою ніхто не спілкується, можливо десь в глибинці, але мені почути не вдалося. До слова: російська в Білорусі має статус державної мови, тому рідна загнана на задвірки. Про те, що ми знаходимося в Білорусі, нагадує дещо із соціальної реклами і дорожні знаки.

Суспільні настрої полярні, атмосфера невдоволення одних змінюється повним «одобрямсом» інших. Білоруси по відношенню до українців налаштовані дружньо, коли чують українську мову, охоче спілкуються, цікавляться подіями в Україні, ті, що сміливіші, розповідають про своє: про мізерні зарплати, пенсії, несправедливість тощо. Але про це – наступного разу…

Тамара Маркелова