Скажу відверто: не сподівалася, що подорож Білоруссю змусить мене переглянути усталені стереотипи, викличе хвилю суперечливих почуттів. Можливо моя розповідь буде комусь цікавою, зорієнтує й допоможе у деяких дрібницях при перетині білоруського кордону.
Ще у мирному 2013 році дорогою до Санкт-Петербурга я проїхала автотуристом всю Білорусь. Тоді якісні дороги, чисті узбіччя, затишні придорожні кафе, вигідні ціни, чудова природа справили гарне враження. Тому пропозицію подорожі до Білорусі я прийняла не вагаючись. У передостанній день липня наш екіпаж у складі семи осіб вирушив у дорогу.
На українському пункті пропуску «Нові Яриловичі» ми придбали «Green card» на автомобіль. Наші прикордонники доброзичливі та не прискіпливі. При проходженні кордону ми не заповнювали ні декларацій, ні міграційних карток, віза також не потрібна, тільки внутрішній паспорт громадянина України. У разі, коли ви маєте ID-картку, тоді обов’язково потрібен закордонний паспорт. Перебувати в Білорусі без реєстрації можна 90 діб.
Білоруські митники при в’їзді здійснюють ретельний огляд, тому ми в цілому потратили на проходження білорусько-українського кордону чотири години. Перед нами один український автомобіль заблокували і провели його поглиблений огляд. Але все скінчилося благополучно, і ми вирушили до пункту нашого призначення – місто Вітебськ, а точніше – його передмістя – селище Варони.
По дорозі на Гомель вирішили зупинитися перекусити, звернувши на сто метрів на путівець. Не встигли з’їсти по бутерброду, як до нас під’їхав патрульний автомобіль. Чемно привітавшись, правоохоронці попередили нас не їхати далі від автодороги, тому що там – небезпечно, там – заборонена зона. Після аварії на ЧАЕС 1986 року деякі білоруські райони опинилися в зоні радіоактивного зараження. Залишені оселі позаростали бур,янами, перетворилися у страшні хащі.
У незримій присутності «всевидячого ока» білоруських копів я переконалася не раз.
Як відомо, у Білорусі існують платні автодороги. Про це нам нагадали прикордонники.
За 28 км від кордону, на широкій річці Сож, розмістився древній Гомель – друге місто за кількістю населення в країні. Тут, у сервісному пункті ми зареєстрували авто в системі BеlTоll, внесли заставу (50 євро) та отримали спеціальний бортовий пристрій. Рух платними дорогами без цього пристрою карається значними штрафами. Уникнути – не вдасться. Несплата штрафу на кордоні при поверненні додому може навіть призвести до арешту автомобіля.
Ще ми встигли погуляти містом, поміняти валюту. Важливо знати для кращої орієнтації: 1 білоруський рубль дорівнює нашим 13 грн, 57 коп. Варто звернути увагу на те, що майже вся наочна інформація написана білоруською мовою, хоча більшість білорусів розмовляють російською (понад 90 %).
Таким були перші враження від старту нашої подорожі. Далі буде…
Тамара Маркелова
Leave a Reply