Конотоп зустрів мене сонячно. Весна прокинулась, дихала на повні груди теплим свіжим повітрям, рух на вулицях пожвавішав. Наш автомобіль маневрував центральною магістраллю міста – проспектом Миру, оминаючи глибокі вибоїни. Таким станом доріг в Україні нікого не здивуєш, але це не привід співчувати недбайливій владі. Просте бажання не псувати весняний настрій виявилося сильніше того неминучого обурення, яке дещо зіпсувало перше враження від знайомства з містом.
Зупиняємося біля Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зовні будівля виглядає досить непривабливо, але всередині потрапляємо у сучасний комфортний функціональний простір.
Метою моєї робочої поїздки у Конотоп було донести читачам важливу інформацію на прикладі діяльності Конотопського місцевого центру: хто, де та за яких умов може отримати безоплатну правову допомогу та взаємодію з громадськими організаціями.
Після знайомства з колективом та невеличкої екскурсії установою зустріч продовжили у кабінеті директора центру Олександра Мухи. Зі знанням справи пан Олександр розповідає про історію створення, успіхи, проблеми, бачення майбутнього очолюваного ним закладу. Відчуваю сердечність, небайдужість, справжнє вболівання за результати діяльності колективу, адже за кожним зверненням – доля конкретної людини, родини.
Система безоплатної вторинної правової допомоги почала працювати у 2012 році. Цьому передувало прийняття Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу». Спочатку розпочали діяльність регіональні центри в областях.
Згодом було утворено 100 місцевих центрів з надання БВПД (у кожній області від трьох до дев’яти), які розпочали роботу 1 липня 2015 року.
Розповідає директор центру Олександр Муха: «Місія новоутворених структур полягає у захисті прав людини шляхом забезпечення рівного доступу до правової інформації та правосуддя соціально незахищених верств населення. Це пенсіонери, учасники АТО, інваліди, діти-сироти, сім’ї загиблих, тимчасово переміщені особи, а також ті, хто має місячний дохід, який не перевищує 2-х прожиткових мінімумів, та інші категорії громадян, які не мають коштів для того, щоб найняти адвоката чи заплатити за прийом приватному юристу.
Багато років я працював у слідчих органах. Раніше великою проблемою для слідчого було знайти адвоката для затриманого відповідно до вимог законодавства. Нині ця проблема вирішена. У випадку затримання особи слідчий повідомляє Регіональний центр про необхідність надання послуг адвоката, включеного до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Зауважу, що ні місцевий центр, ні бюро у районах не мають штатних адвокатів.
На початку нашої діяльності ставлення влади на місцях було досить неоднозначним, адже ми є незалежною складовою Міністерства юстиції України і не маємо місцевого підпорядкування. Пройшло досить мало часу, своїми діями ми довели нагальність і запит населення на наші послуги. Сьогодні співпрацюємо з райдержадміністраціями, закладами освіти, громадськими організаціями тощо. Нас запрошують на заходи як надійних партнерів з просвітницькими програмами, як незалежних експертів з правових питань».
Цікавлюсь показниками діяльності центру. Його очільник називає цифри станом на 30 березня: зареєстрованих звернень до місцевого центру – 578, зареєстрованих у бюро – 1 063. Кількість зареєстрованих клієнтів у центрі – 321, у бюро – 821.
Спостерігаючи за частими пікетами та мітингами під Мінюстом з вимогами додержання Конституції та законів України, справедливих суддівських рішень, захисту прав людини, у мене виникла підозра, що не все добре у вітчизняному «будинку Феміди».
Прошу пана Олександра як досвідченого правника поділитися баченням, як у хворе тіло українського правосуддя повернути здоровий дух справедливості і добра, що, на мою думку, є основою благополуччя нашої держави.
«Очевидно, що ми маємо бути чутливі до змін правового середовища та, відповідно, реагувати на ці зміни, – говорить посадовець. – З власного досвіду та практичних спостережень дозволю собі висловити думку про недоцільність існування Територіальних управлінь Мінюсту та неефективність роботи цих підрозділів. Необхідно скасувати ці проміжні дублюючі органи. Сьогодні вони непотрібні. Потрібно оптимізувати роботу виконавчої, пенітенціарної служби, нотаріату. Правильно вибудувати по вертикалі їхню структуру, зробити більш досконалою, посилити комунікації та налагодити взаємодію між усіма зацікавленими сторонами для розв’язання спільних завдань».
До розмови долучається заступник директора центру Валентина Волік: «Хочу додати, що успішні результати нашої діяльності є підґрунтям у перспективі створити систему управління правовими знаннями. Чим вище рівень правової свідомості, тим нижче рівень корупції, кримінальних злочинів. Суспільство стане безпечнішим через підвищення потенціалу правничої спільноти, правової свідомості населення. Це такий ідеальний варіант, ідеальна модель для України. Буде вона реалізована чи ні – час покаже. Своїми діями ми намагаємося його наблизити».
Особливо мене цікавлять приклади конкретної допомоги конкретним людям, тому прошу пані Валентину нагадати декілька, і вона продовжує: «У спеціалізованому журналі «Дайджест» є інформація про результати наших справ, судових рішень зокрема.
На Громадському радіо ми розповідали про майже унікальний досвід захисту медичних прав – втрати здоров’я у результаті неправильно поставленого діагнозу. Після нашого втручання у відповідь на звернення про недбалість лікаря було відкрито кримінальну справу, залучені інші організації, які надавали допомогу, ЗМІ. На судовому засіданні лікарі не хотіли визнавати свою провину, а постраждала особа потребувала призначення їй другої групи інвалідності. Довелося докласти неабияких зусиль, тричі міняти слідчого, але домогтися перемоги. Постраждала продовжує з нами спілкуватися, хоча здоров’я не повернеш, але моральна підтримка і віра у те, що є державні органи, готові надати безоплатно правовий захист незахищеним та приниженим, допомагає їй долати недугу.
У Бурині була складна ситуація з невиплатами грошової компенсації воїнам АТО. До центру надійшло звернення надати правове обґрунтування деяких дій посадовців. За нашої ініціативи фахівці управління Держпраці, інших відділів, зацікавлені особи спільно шукали рішення. Виявили помилки, розробили спільний алгоритм дій, як вийти з цієї ситуації, щоб захистити права людини і… знайшли».
Ще один приклад наводить директор центру Олександр Муха: «Громадянин звернувся за допомогою щодо підтвердження трудового стажу. Працював у Прибалтиці. Пенсійний фонд направив (чи не направив – ред.) запит, тому що призначення пенсії громадянину затримується на декілька місяців за відсутністю довідки про стаж. Фахівці центру знайшли сайт цієї організації, надіслали запит і за декілька годин надійшла відповідь з проханням уточнити деякі дані, і вже за два тижні ми отримали довідку. На жаль, іноді байдужість і формалізм чиновника вбиває людську душу».
Переходимо до важливої теми обізнаності населення щодо своїх прав. Начальник відділу просвітництва та взаємодії із суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги Оксана Козіна розповідає: «Наш відділ займається просвітництвом, інформуванням населення про наявні послуги. У середньому щодня нас відвідує 15–20 осіб. Не кожному з відвідувачів потрібен адвокат. У переважній більшості випадків клієнта задовольняє консультація юриста-правника з будь-яких питань: розлучення, справляння аліментів, оформлення пенсії, узаконення будівель, земельних ділянок, невиплати чи затримки зарплати, захист прав споживачів тощо.
Ми підпорядковані безпосередньо Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області. У Конотопському місцевому центрі працює 11 штатних співробітників, із них – 5 юристів. У кожному із чотирьох райцентрів: Ромнах, Бурині, Недригайлові та Липовій Долині діють бюро правової допомоги, маючи у штаті по 2 фахівця; у сільських радах організовано роботу мобільних точок доступу.
У реєстрі по місту Конотоп після перереєстрації із 142 громадських організацій залишилося 109. І то не всі активні. Останнім часом реєструються нові ГО, вони займають чітку громадянську позицію, мають мету, цілі і чітке бачення своєї діяльності. Під час реєстрації виникає багато питань щодо статутних та установчих документів. Наші юристи допомагають підготувати ці документи, за потребою виправити, внести необхідні зміни чи доповнення».
Розмову продовжує представник ГО «Сумський обласний фонд ветеранів зовнішньої розвідки» Сергій Михайлов: «При реєстрації нашої ГО нам сподобалося уважне ставлення, професійний підхід, а основне – щире вболівання за нас і наші намагання втілити в життя ряд суспільно значимих проектів.
Нас об’єднало благодійництво, подібні світоглядні позиції. У результаті співпраці виникла ідея створення Центру паліативної допомоги спільно із ГО «Філософія здоров’я» на Конотопщині.
Поліативна медицина у нашій державі не в пріоритеті. Це проблема рідних. Так звана медична реформа не передбачає вирішення питання невиліковно хворих людей. А воно потребує уваги з боку влади і прийняття невідкладних рішень. Потрібно, щоб працювало гасло «Держава для людини», а не навпаки. Ми цю проблему вивчаємо, хочемо змінити ситуацію, допомогти тим, хто цього потребує, гідно завершити свій земний шлях».
Директор центру Олександр Муха додає, що хоча обслуговування громадських організацій не входить у коло функціональних обов’язків, але це є ефективною формою взаємовигідної співпраці. Саме через ГО, громадський актив можливий розвиток центру, успішне виконання завдань, які стоять сьогодні перед службою.
«Найближчою перспективою, незораним полем вважаю роботу з ОТГ, створення офісів громадянського захисту. Я вже говорив, – каже пан Олександр, – що ні місцевий центр, ні бюро у районах не мають штатних адвокатів. А для цієї роботи потрібно, щоб адвокати були безпосередньо у штаті центру. Тоді адвокат буде ближче до клієнта, і виплати за звітами будуть своєчасними. А досі ще процедура така: адвокат виконує роботу, подає звіт, ми цей звіт приймаємо, передаємо його у Регіональний центр у Суми і після цього адвокату виплачується заробітна плата. Як буде у подальшому, куди повернеться – з надією сподіваємося».
Повертаючись з відрядження, переосмислюю почуте і побачене, подумки продовжую розмову з моїми новими знайомими, які щодня повертають простим людям віру у можливість справедливих судових і владних рішень: прозоро, без хабарів, з професійною та моральною відповідальністю.
Було б добре, думаю собі, щоб наглядові та регуляторні державні органи, такі як Міністерство інформаційної політики, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та інші взялися по-справжньому, публічно виховувати та формувати правове, світоглядно зріле, політично обізнане громадянське суспільство на реальних дієвих прикладах на засадах професійності, духовності, моральності, а не інфікувати його абсурдно-комедійними, примітивно-вульгарними телешоу та іншим анти суспільним контентом.
Тамара Маркелова
Leave a Reply