ПЕТРО “ПОЛТАВА” – ТОЙ, ЧИЯ ЦИГАРКА ВАЖИЛА ДОБРУ ЧАСТКУ АРХІВУ НКВД.
Уявіть собі таку картину: перон залізничного вокзалу в Станіславі у розпал буремних 1940-х років, коли радянська влада повернулася, а НКВД розгорнуло тотальний контроль і обшуки…
Повз проходять радянські патрулі, кругом повно військових та агенти НКВД у цивільному. На лавці спокійно сидить імпозантний мужчина в елегантному капелюсі, дорогій краватці та бездоганно начищених мештах. Він виглядає як успішний радянський інженер або високопоставлений службовець. До нього підходить інший чоловік, нібито просто чекаючи на свій потяг.
— Товаришу, не знайдеться закурити? — невимушено запитує перехожий.
Елегантний пан посміхається, дістає портсигар, пригощає незнайомця цигаркою і дає прикурити. Чоловіки перекидаються кількома фразами про погоду і розходяться в різні боки. Патруль навіть не здогадується, що в цей самий момент відбулася надсекретна передача даних. У тонесенькому цигарковому папері, який щойно перейшов з рук у руки, зашифровано аналітичний звіт для вищого керівництва.
За конспіративними правилами, які стали залізним законом підпілля після 1944 року, у разі затримання цю «штафету» можна було миттєво проковтнути або спалити вогнем тієї ж цигарки.
Ця сцена виглядає як кадр із голівудського шпигунського трилера,але саме так працювала невидима машина українського підпілля.
Хтось скаже,що Петро Федун був в закритому підпіллі…Так,але погляньте на світлину.Хіба він не виходив “в світ”?Чи таке фото зроблене в криївці?
Петро “Полтава”-це високий пілотаж конспірації і розуму.
Інакше,він не став би «командиром пера і слова» в найсуворішому підпіллі, чиї тексти змушували тремтіти Кремль.
Чоловік, якого радянські спецслужби у своїх таємних архівах називали «Шакал», хоча насправді він мав витончену душу епікурейця, любив життя, жінок і палко вірив у те, що Україна обов’язково скине кайдани.
Від студента-медика до лідера підпілля:
Петро Федун народився 23 лютого 1919 року в селі Шнирів на Львівщині в звичайній селянській родині Миколи Федуна та Парасковії Ящун. Хлопець мав блискучий розум: навчався у престижній Бродівській гімназії, згодом, восени 1939 року, успішно склав іспити та вступив на медичний факультет Львівського університету (невдовзі реорганізований у медичний інститут). Петро понад усе мав благородну мрію — рятувати життя та бути лікарем.
Проте, закінчити навіть перший курс йому не судилося. У червня 1940 року радянська влада примусово мобілізувала 21-річного студента до Червоної армії. Його відправляють служити в артилерійський полк на кордон, де щойно затихла радянсько-фінська війна. Пережиті там враження та спостереження за фінським спротивом лягли в основу його відомого художнього оповідання «Прапор Фінляндії». У ньому Федун роздумував над долею українців у радянських шинелях: чому фіни мають свій прапор і віддано вмирають за власну волю, а українці змушені воювати за чужу імперію?
Слід зазначити,що Петро Полтава мав чин офіцера,так як пройшов спеціалізовані курси.Потрапив в полон,з якого йому удалося звільнитися восени 1941 року. Повернувшись до Львова, він зрозумів: його фронт — це боротьба за незалежну Україну проти обох тоталітарних імперій. Петро остаточно йде в підпілля ОУН.
ПІДПІЛЛЯ.
У квітні 1942 року, щоб мати офіційне легальне прикриття перед німцями, Петро відновлює навчання у Львові на так званих Вищих державних медико-природничих фахових курсах (так окупанти дозволили назвати закритий медінститут).
Тут він навчається до березня 1944 року, паралельно керуючи молодіжним крилом ОУН та редагуючи підпільні видання. Тоді ж у його житті з’являється кохання — знайома з дитинства Люба Микитюк, донька священника, яка стала його нареченою. Проте, створити сім’ю їм так і не судилося. Коли навесні 1944-го лінія фронту знову наблизилася до Галичини, Федун назавжди залишає лекції з медицини, прощається з коханою і повністю переходить на нелегальне становище.
Завдяки неймовірному таланту публіциста, він швидко очолив Головний осередок інформації ОУН та Бюро інформації УГВР.
Як «Полтава» змінив ідеологію ОУН
До появи Петра Федуна український націоналізм часто сприймали як суто західноукраїнське явище. «Полтава» (який обрав собі такий східноукраїнський псевдонім зовсім не дарма) здійснив корінний поворот у пропаганді УПА, спрямувавши її на Велику Україну.
Він переклав ідеологію визвольного руху мовою, зрозумілою для жителів Подніпров’я, Донбасу та півдня. Його головна брошура «Хто такі бандерівці і за що вони борються» розійшлася колосальними накладами та розбивала радянську агітацію зсередини. Він звертався безпосередньо до червоноармійців і радянських службовців, руйнуючи закиди про ворожість підпілля до східних українців чи звичайних людей.
У Петра Федуна були ще інші позивні-П.Савчук і “Север”.
Так,саме Север,що збивало з толку енкаведистів.Бо вони шукали підпільника з східних регіонів,бо ж позивний “не український”.
Як глибокий аналітик світового рівня, у своїй праці 1945 року «Колоніальна економічна політика більшовицьких імперіалістів в Україні» він за допомогою залізних цифр довів, що СРСР діє як класична загарбницька імперія, і прямо назвав окуповану Україну «Індією сталінського СРСР», з якої Москва нещадно викачує хліб, вугілля та метал для задоволення імперських потреб.
Для МДБ ліквідація «Полтави» стала пріоритетом номер один. На нього роками розставляли пастки, залучаючи тисячі агентів та перебіжчиків. Проте розв’язка настала 23 грудня 1951 року у карпатських лісах біля села Новошин на Львівщині. Спецслужби заблокували таємну криївку, де «Полтава» зимував разом із побратимами. Виходу не залишалося: спаливши секретні шифри, архіви та документи, щоб вони не потрапили до рук ворога, полковник Петро Федун вистрілив собі в скроню.
Ціна вибору: Трагедія родини Федунів
Поки Петро витончено перегравав чекістів в інтелектуальній дуелі, радянська каральна система нещадно мстилася його найближчим людям. Його молодший брат Василь також пішов у підпілля і загинув у лавах ОУН у 1946 році. Батьків провідника — Миколу Федуна та Парасковію Ящун — за діяльність синів більшовики заарештували та депортували на довічне заслання до Сибіру. Петро мусив жити і писати з пекучим болем у серці: його батьки поневірялися в таборах і так ніколи й не дізналися, де і як обірвалося життя їхнього талановитого сина, що мріяв бути лікарем, а став голосом визвольної армії.
Секретний «Об’єкт № 39» та згашене вапно
В військово-чекістській операції радянських спецслужб прот ідеолога ОУН та УПА Петра Федуна («Полтави») було задіяно 4 574 офіцерів та солдатів. Згідно з даними істориків з Історичної правди, до пошуків також залучили і 60 інструктор,500 курсантів та 110 собак.
- Оточення спецслужбами.
Війська радянського Міністерства державної безпеки (МДБ) проводили масштабну операцію з пошуку керівництва підпілля та викрили місцезнаходження криївки в Новошинському лісі.
- Останній бій.
Під час нерівного бою з каральними загонами Петро Федун разом із побратимами застрелився, щоб не потрапити живим до рук ворога.
- Альтернативна версія.
У деяких спогадах помилково згадується хутір Зруб біля села Вишнів на Івано-Франківщині, проте архівні документи радянських спецслужб та підпілля однозначно підтверджують саме ліс біля села Новошини на Львівщині.
Система боялася його навіть мертвого…
Чекісти панічно намагалися приховати сам факт загибелі ідеолога підпілля, щоб його можливе поховання не перетворилося на місце поклоніння та символ нового спротиву. Тіла загиблих повстанців таємно перевезли доِ Львова на територію тюрми(об’єкт 39)і залили вапном.
ПАМ’ЯТЬ
Броди (Львівська область). Повноцінний бронзовий пам’ятник відкрили у жовтні 2002 року у сквері на розі вулиць Золотої та Петра Полтави. Авторами монумента стали скульптор Богдан Романець та архітектор Ярослав Руцький. Постамент виконаний у формі Тризуба, а під погруддям розміщено зображення Хреста Бойової Заслуги УПА та гасло «Воля народам, воля людині». Детальніший опис монумента можна переглянути на порталі Історична спадщина Бродів.
- Село Шнирів (Львівська область).
На малій батьківщині ідеолога УПА встановлено пам’ятний знак із його портретом. Крім того, місцевий навчальний заклад носить ім’я Петра Федуна, а при ньому діє історико-краєзнавчий музей.
- Хутір Зруб біля села Вишнів (Івано-Франківська область). У липні 2008 року на місці, де тривалий час діяв підпільний осередок пропаганди Проводу ОУН під керівництвом «Полтави», відкрили меморіальний знак у вигляді кам’яної брили з тризубом та пам’ятною таблицею.
Окрім монументів, ім’ям Петра Полтави названі вулиці у Львові, Бродах та інших містах України.
Перелік нагород та відзнак
- Вирізнення у наказі командира УПА–Захід (1946).
Отримав цю відзнаку як начальник 6-го політвиховного відділу Крайового військового штабу УПА–Захід.
- Срібний хрест заслуги УПА (1947). Нагороджений як керівник Головного осередку пропаганди при Проводі ОУН (під псевдонімом «Север») згідно з Постановою УГВР від 22 листопада 1947 року та Наказом ГВШ УПА ч. 3/47 від 5 грудня 1947 року.
- Золотий хрест заслуги УПА (1951). Нагороджений як заступник Головного командира УПА (під псевдонімом «Волинський») згідно з Постановою УГВР від 1 листопада 1950 року та Наказом ГВШ УПА ч. 1/51 від 25 травня 1951 року.
- Золотий хрест бойової заслуги УПА 1-го класу (1952, посмертно). Нагороджений як полковник УПА (під псевдонімом «Полтава») згідно з Постановою УГВР від 15 червня 1952 року та Наказом ГВШ УПА ч. 1/52 від 20 червня 1952 року.
- Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах».
Ось така історія майбутнього лікаря,талановитого хлопця,який знав декілька мов,любив свою Україну і загинув за неї в 32 роки.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!



