У сучасному українському культурному просторі є події, після яких довго не відпускає відчуття внутрішнього піднесення, духовного збагачення. Саме такою стала презентація нового історично-пригодницького роману «МІСТ» української письменниці, доктора філософії в галузі історичних наук, громадської діячки Лори Підгірної.
Зустріч відбулася в знаковому історичному місці: ресторації «Стара фортеця». Сама атмосфера там дихала давниною, адже кам’яні стіни, тераса з чудовим краєвидом на каньйон та відчуття історії навкруги – все це створювало особливий простір, що надихав уяву та занурював у сюжет книги.
Саме тут авторка представила свій новий роман «МІСТ», що побачив світ у 2025 році у київському видавництві «Пан Коцький». Від самого початку презентації стало очевидно: перед нами не просто художній твір про шпигунів. Це масштабне інтелектуальне розслідування, побудоване на реальних історичних подіях і наукових гіпотезах, яке читається як напружений історичний трилер.
У центрі роману згадується один із найвідоміших архітектурних символів Поділля: Замковий міст. Чи може бути цей міст не середньовічним, як ми звикли вважати, а значно давнішим, можливо, навіть давньоримським віадуком? Власне, цю новаторську гіпотезу свого часу сформулювали українські дослідниці – архітекторки та археологині Євгенія Пламеницька та Ольга Пламеницька. Їхні дослідження випередили час і тому стали причиною справжнього інтелектуального переслідування.
Лора Підгірна розповіла про дослідницьку діяльність Ольги Анатоліївни та її матері Євгенії, яка вперше провела архітектурно-археологічні дослідження в Кам’янці-Подільському (Старий замок, Ринкова площа) і виявила муровані укріплення та житлову забудову давньоруської доби, підтвердивши давньоруське походження міста. Авторка зауважила, що була особисто знайома з пані Ольгою, яка, на жаль, відійшла у вічність перед початком повномасштабного вторгнення рф в Україну у 2022 році. Вона була дослідницею середньовічної архітектури Західної України та Поділля, фортифікаційного мистецтва Поділля доби Середньовіччя та ранньомодерного часу, архітектури, містобудування і фортифікацій Кам’янця-Подільського. Також була співавторкою дако-римської гіпотези про заснування міста над Смотричем, авторкою історико-архітектурних опорних планів і проєктів зон охорони Кам’янця-Подільського, концепції містобудівної регенерації Старого міста, Перспективної програми консерваційно-реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків та Замкового мосту.
За фасадом нібито академічних дискусій ховався жорстокий світ доносів, анонімних листів, стеження та системного нищення репутації. Про це розповідали мати і донька Пламеницькі. Радянська система не терпіла версій, які руйнували зручну колоніальну історіографію. Адже правда, яку намагалися довести дослідниці, звучала занадто сміливо: українські землі були частиною європейського цивілізаційного простору ще дві тисячі років тому!
Саме ця історія стала основою роману. У книзі переплітаються дві епохи. Перша переносить читача у 100 рік нашої ери, на дикий рубіж Римської імперії. Римський легат Римус Октавіус Урс, виснажений важкою службою на північних рубежах імперії, опиняється фактично на засланні на землях давньої Дакії – на території сучасного Поділля. Його життя обривається за загадкових обставин, залишаючи по собі нерозгаданий код, зашифрований у камені.
Друга сюжетна лінія переносить читача у 1985 рік, до радянського Києва. Молода архітекторка Ольга Воляницька знаходить докази, які можуть зруйнувати офіційні історичні міфи. Результати її досліджень Замкового мосту кидають виклик радянській історіографічній традиції і одразу привертають увагу спецслужб.
Попереду – поїздка до Риму на міжнародну конференцію, загадковий незнайомець, небезпечні шпигунські ігри між архівами Києва й вулицями Вічного міста, а також складний вибір між правдою, коханням і власною безпекою. Та роман «МІСТ» значно ширший за історичний детектив чи пригодницьку історію. Ця книга розкриває нові грані письменницького таланту Лори Підгірної, її нестримне бажання відкривати людям нові сторінки про славну історію землі, на якій ми живемо.
Ми бачимо, наскільки особливе місце у творі займає образ міста. Кам’янець-Подільський постає у романі не як декоративна деталь подій, а як живий персонаж – Місто – носій пам’яті, свідок минулого, сповнене таємниць. Воно ревно береже історію, закарбовану в камені, доки не настане час її відкрити, як коханий береже ім’я своєї нареченої.
Під час презентації Лора Підгірна згадувала, що була особисто знайома з Ольгою Пламеницькою, якій і присвячено роман. Саме вона свого часу провела масштабні архітектурно-археологічні дослідження Старого міста, підтвердила його давньоруське походження. Тому «Міст» – це ще й глибока особиста данина пам’яті дослідниці, чиє життя було присвячене збереженню історії.
Письменниця розповіла про свою ініціативу щодо перейменування однієї з вулиць у Кам’янці-Подільському на честь Євгенії та Ольги Пламеницьких. У серпні 2022 року вулицю Черняховського було перейменовано на честь архітекторок. Нині ця вулиця має назву Пламеницьких.
Присутні на зустрічі – науковці, освітяни, краєзнавці, студенти, читачі – активно долучалися до дискусії. І виявилося, що для багатьох із них Кам’янець-Подільський має свою особливу історію: дехто згадував, як навчався у студентські роки, дехто – свою першу мандрівку, а інші – те особливе відчуття загадковості, яким це місто наділяє кожного, хто тут буває.
Не менш важливим стало й інше враження – від самої книги. Роман виданий дуже якісно: стильне оформлення, продуманий дизайн і уважна редакторська робота. Видно, що у видавництві поставилися до тексту з повагою – як до твору, який матиме довге читацьке життя.
Римська імперія будувала мости, які стоять тисячоліттями. Радянська імперія будувала тюрми, щоб приховати пам’ять. А між ними були люди, які наважуються шукати істину. І саме такі книги стають новими мостами між історією та сучасністю, між наукою й літературою, між письменником і читачем.
На завершення зустрічі відбулася традиційна автограф-сесія та фотозйомка, але гості розходилися повільно. Хотілося ще говорити, обговорювати, ставити запитання, бо тема, порушена книгою, однаково цікава і професійним дослідникам, і небайдужим читачам. Вона не втратила актуальності й до сьогодні.
Журнал «Жінка» і надалі залишається поруч із тими, хто творить українську культуру, відкриває нові сторінки історії і сміливо говорить правду. Бо література – це теж міст. Іноді навіть міцніший за камінь.
З Кам’янця-Подільського Тамара МАРКЕЛОВА
Фото: Оксана ПИКЛЮК
