З 12 по 20 липня в Києві проходив 15 Одеський міжнародний кінофестиваль, який цього року через повномасштабне вторгнення перенесли до столиці. Після його завершення (20 липня) відбулася церемонія вручення нагород.
Це один з найбільших глядацьких кінофестивалів у Східній Європі, головний фестиваль національного кіно. Саме на ОМКФ відбуваються прем’єри найбільш очікуваних національних фільмів, а також дебютують молоді таланти.
Ведучими церемонії закриття 15 ОМКФ, яка пройшла у КВЦ «Парковий», стали акторка Дар’я Трегубова та ведучий телеканалу ICTV Вадим Карп’як.
Переможців та гостей, які прибули на подію, привітала президентка Одеського міжнародного кінофестивалю Вікторія Тігіпко: «Це був дуже насичений дев’ятиденний кіномарафон: 15 програм і ретроспектив, 92 сеанси, з них 56 українських фільмів, понад 40 індустрійних подій. Дякую всім українським кінематографістам за те, що продовжують творити навіть зараз. Дякую всім глядачам за увагу і любов до українського кіно. І, звісно ж, дякую всій команді ОМКФ за цю знакову подію!».
У номінації «Міжнародна європейська конкурсна програма» журі у складі Мачека Хамели, Ани Роши де Соуза та Ірини Островської визначило стрічку «Майже нічого» режисера Ґжеґожа Дембовського.
«Для мене велика честь бути тут і бути частиною цього кінофестивалю. Я неймовірно радий познайомитися з усіма вами. Учора в мене була чудова зустріч з аудиторією, де ми обмінялися глибокими думками про кіно… І, звісно, дякую журі. Сподіваюся, що мій наступний фільм буде представлений на Одеському кінофестивалі в Одесі», — сказав Ґжеґож Дембовський.
Спеціальні відзнаки Міжнародного конкурсу отримали фільми: «Секс» Даґа Йогана Гауґерюда та «Чорничні мрії» Елени Мікаберідзе.
У номінації «Найкращий український повнометражний документальний фільм» журі конкурсу у складі: Аліси Коваленко, Лізи Марі Руссо, Сахри Карімі, Ванди Адамік Грицової та Майка Фіггіса обрало стрічку «Глядєлов» Ксенії Кравцової.
Звертаючись до присутніх, членкиня журі, афганська кінорежисерка Сахра Карімі сказала дуже важливі слова: «Коли говорять про такі країни, як наші, коли про них роблять фільми, люди часто слідують за певними кліше. Більшість людей в західних країнах вважають що ми з вами не маємо права на повне щастя, на якусь лише часточку щастя. Але ні, я кажу вам, що ми маємо право на повне щастя. У 2001 році, після першого падіння Талібану, в Афганістан полилися величезні гроші. На реконструкцію, гуманітарну допомогу тощо. Але я хочу вас попередити, ніхто не хвилювався про афганську культуру. Коли у вас всі ці гроші зайдуть в країну, ви маєте розуміти, що саме ви є амбасадорами вашої нації. Так, у всіх є певні темні сторони, є проблеми, але важливо щоби ми розповідали історії саме з нашої, автентичної точки зору. Але ви не маєте забувати, які саме історії, важливі для вашого народу, ви хочете розповідати, – наголосила Сахра Карімі.
«Я з дитинства боюся змагань, тому що хтось буде переможцем, а інший ним не стане, – поділилася режисерка стрічки «Глядєлов» Ксенія Кравцова. – Хочу звернутися до колег-режисерів, чиї фільми були представлені: ваші фільми надзвичайні. Документальне кіно – доволі суб’єктивна історія: кожен автор має власний погляд, кожен із режисерів наближає нас до перемоги. На жаль, Олександр Глядєлов зараз не міг бути з нами, адже він в цей час знаходиться в Краматорську».
Спеціальні дипломи Національного конкурсу отримали фільми «Яса» Сергія Маслобойщикова та «Киснева станція» Івана Тимченка.
У фільмі «Киснева станція» режисера Івана Тимченка сюжет розгортається навколо політичного в’язня в СРСР Мустафи Джемілєва, який бореться за права кримських татар. Під час заслання до нього вирушає троє людей, які переслідують кожен свою мету: захистити, побачити й знищити.
Також фільм «Киснева станція» Івана Тимченка отримав приз за найкращу пісню до фільму від «Радіо Сільпо» та Мастеркард.
Кінострічка «Яса» режисера Сергія Маслобойщикова змушує глядача поринути у часи 10-річної давності. У центрі сюжету – загиблий під час Революції Гідності Даня. У ході фільму через стосунки з подругою чоловіка його мати розуміє, що саме вона стала однією з осіб, яка завдяки корупції призвела спочатку до мафіозного реваншу в Україні у 2010 році, а згодом – до Революції Гідності.
Приз ФІПРЕССІ отримав Євген Мазуренко – бойовий офіцер ЗСУ – за дебютний фільм «Сопілка Перуна». Цю нагороду з врученням диплома Міжнародна федерація кінопреси присуджує молодим кінематографістам. «Насправді з цим фестивалем здійснилася моя мрія як режисера — потрапити в кіно, чому я неймовірно радий. У першу чергу хочу подякувати своїй чарівній дружині, бо без неї цього фільму точно не було б. Також дякую творчій команді, сім’ї та друзям, моїй бригаді, хлопцям, які знімалися в фільмі та жили в ньому. Я дуже сподіваюся, що фільм матиме життя далі і його побачить більше людей. Я старався зняти його для того, щоб підняти бойовий дух усім нам», — сказав, отримуючи нагороду, Євген Мазуренко, режисер фільму «Сопілка Перуна».
Гран-прі фестивалю — «Золотого Дюка» — у номінації «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» отримав фільм «Сірі бджоли», режисер Дмитро Мойсеєв з Херсона.
Сюжет фільму відбувається у часи війни у «сірій зоні» АТО. Двоє знайомих, які ненавиділи один одного з дитинства, змушені разом виживати у місцевості без світла, зв’язку та спокою. Вони мають час на переосмислення власного життя, але на заваді їм стає російський снайпер.
Нагороду вручила в.о. голови Державного агентства з питань кіно Юлія Шевчук. «Хочеться сказати «дякую» всім учасникам, усім, хто знімає та бере участь в зйомках цих фільмів, тому що кожен фільм — це окрема унікальна історія. Це можливість донести частину своєї душі, частину своєї історії», – зазначила пані Юлія, вітаючи переможця.
«Я хочу подякувати всій групі, яка закінчила цей проєкт, який зупинився 22 лютого 2022 року в місті Сєвєродонецьк. Але через рік він був завершений. Я хочу подякувати всім захисникам, завдяки яким ми можемо знімати та дивитись кіно. Я хочу подякувати глядачам, які приходили й дивилися кіно. Я хочу подякувати Одеському кінофестивалю, який розуміє силу українського кіно», – сказала продюсерка фільму Іванна Дядюра.
Своїми виступами гостей церемонії вітали музичні гурти Green Grey та MAZEPA.
Церемонію закриття 15 Одеського міжнародного кінофестивалю завершила генеральна директорка Анна Мачух: «Традиційно ми маємо дякувати завжди нашим захисникам та захисницям, тому що без них фестивалю не було б, як не було б і нашої вільної країни. Нашій фантастичній команді, нашим партнерам, нашим кінематографістам, і вам, тому що насправді фестиваль — це всі ви. Це ті, хто створює атмосферу, показує кіно, приходить дивитися кіно, виступає на дискусіях. Ви всі — то є кінофестиваль. Оголошую 15 Міжнародний одеський кінофестиваль закритим і – сподіваємось – до наступного року в Одесі!».
Під час заходу гості ОМКФ вшанували пам’ять полеглих героїв-кінематографістів, які загинули внаслідок російської агресії, та подякували захисникам, які боронять Україну від ворога.
15 ОМКФ проходив за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Програми «Креативна Європа» Європейського Союзу, Українського культурного фонду та Польського Інституту у Києві.
Нагадаємо: вперше Одеський міжнародний кінофестиваль провели у 2010 році в Одесі. З питань безпеки цього року його перенесли до Києва.
Це один з найбільших глядацьких кінофестивалів у Східній Європі, головний фестиваль національного кіно. Саме на ОМКФ відбуваються прем’єри найбільш очікуваних національних фільмів, а також дебютують молоді таланти.
https://oksamyt.org/
