23 травня Китай розпочав військові навчання навколо Тайваню.
Примітно, що КНР розпочала навчання “Спільний меч – 2024A” через три дні після того, як президентом Тайваню став Лай Чін-те, якого Пекін називає “сепаратистом”.
Навчаннями керує командування Східного військового округу НВАК, у зоні відповідальності якого Тайванська протока і Тайвань із островами навколо нього. “Навчання є суворим покаранням за сепаратистські акти сил “незалежності Тайваню” та суворим застереженням від втручання і провокацій з боку зовнішніх сил”, – ідеться в повідомленні китайського військового командування.
Навчання проводилися в Тайванській протоці, а також на півночі, півдні і сході Тайваню. Під час навчань Пекін залучив понад 60 літаків і майже 30 кораблів.
Командування Народно-визвольної армії Китаю заявило, що військові навчання біля острова Тайвань тривали запланований період часу.
Для Лай Чін-те, який він вступив на посаду президента Тайваню це стане першим реальним випробуванням у складних взаємостосунках з КНР.
Лай Чін-те викликає особисту неприязнь Пекіна як “небезпечний сепаратист” за відстоювання суверенітету і особливої ідентичності Тайваню. Пекін засудив інавгураційну промову Чін-те. В ній політик сказав, що обидві сторони Тайванської протоки “не підпорядковуються одна одній”. Саме це було сприйнято офіційним Пекіном як декларація про дві окремі держави.
У Міністерстві оборони Тайваню заявили, що відправили морські, повітряні і наземні сили у відповідь на китайські навчання. Воно висловило жаль з приводу “таких ірраціональних провокацій і дій, які підривають регіональний мир і стабільність”
Загострення стосунків між Китаєм та Тайванєм, на мою думку, не призведе до прямого військового протистояння, оскільки КНР тяжіє переважно до економічної блокади острова.
Зауважу, що саме Тайвань, як Китайська республіка, є однією з держав-співзасновниць ООН. І лише в 1970-х роках “Китайську республіку” замінили на “Китайську народну республіку” – комуністичний режим.
Варто говорити й про те, що Китайську республіку Тайвань визнали 15 країн світу. І про те, що аби встановити дипломатичні стосунки з КНР треба або розірвати стосунки з Тайванем, або взагалі не піднімати питання його визнання на міжнародній арені.
Показово й те, що обидві “республіки” – Тайвань і КНР – визнають території одна одної як тимчасово окуповані. Тобто залишають за собою право їх “звільнення”.
Правляча Комуністична партія Китаю заявляє, що Тайвань є частиною її території і обіцяє вирішити питання військовим шляхом, якщо це буде необхідно.
Своєю чергою США сповідують ідею: одна держава – дві політичні системи.
Мовиться про те, що одна держава – Китай, дипломатичні стосунки з яким США встановили у 1979 році. Але водночас є дві політичні системи, що дає можливість функціонувати Тайваню.
Нагадаю, що свого часу на тлі візиту у Тайвань Ненсі Пелосі виник гострий політичний момент. У Росії тоді лунали заклики ледь не про початок третьої світової війни. Але Китай продемонстрував, що він радше вдасться до економічних, а не військових дій проти Тайваню, а для США й країн Заходу загалом ця ситуація не відсунула на другий план війну в Україні. На що, власне, розраховували у Кремлі.
Тодішній візит Пелосі значно підвищив шанси правлячої демократичної партії Тайваню перемогти на парламентських виборах. І, відповідно, підвищити ставки щодо міжнародного визнання цієї країни.
До речі, у схожій ситуації з запланованими візитами лідерів Франції і Литви Китай так само погрожував їм ледь не військовою агресією. Але цього не сталося. Хоча у КНР є досвід військових ескалацій 1995-1996 років, коли порти Тайваню були піддані ракетних обстрілам з території КНР.
Однак, на мою думку, Китай швидше пристане до варіанту економічної блокади Тайваню, яка наразі й відбувається.
Підтвердженням цього припущення є той факт, що Китай частково припинив торгівлю з Тайванем. Зокрема, Головне митне управління КНР призупинило імпорт цитрусових, філе скумбрії та охолоджених риб-шабель з острова. Крім того, заблоковано постачання піску з материкового Китаю на Тайвань.
Ситуація дійсно непроста.
Загострення ситуації довкола Тайваню дає можливість чинному лідеру КНР Сі Цзіньпіну продемонструвати свою рішучість на тлі підсумків візиту у КНР російського диктатора Путіна.
Стосовно останнього, на моє переконання, російський диктатор продовжує грати на підвищення ставок, демонструючи світовій спільноті ефективність, на його думку, гри м’язами у різних точках земної кулі.
Д. Снєгирьов
