Що насправді відбувається на передовій?

Журналісти «Оксамиту» поспілкувалися з представниками прес-служби «Правого сектора». До редакції не раз зверталися читачі з проханням розповісти про діяльність
Добровольчого українського корпусу (ДУК). Передусім наведемо довідку: ДУК – добровільне воєнізоване об’єднання громадян України, українців з-за кордону та громадян
інших держав, створене з ініціативи громадсько-політичного руху «Правий сектор». Під час війни на Сході України «Правий сектор» став військово-політичним рухом, який складається з двох частин – політичної партії «Правий сектор» і Добровольчого українського корпусу (командир Андрій Стемпіцький). Веде бойові дії в Донецькій області. Головний табір базування знаходиться на межі Дніпропетровської та Донецької областей…

     Журналісти «Оксамиту» поспілкувалися з представниками прес-служби «Правого сектора». До редакції не раз зверталися читачі з проханням розповісти про діяльність
Добровольчого українського корпусу (ДУК). Передусім наведемо довідку: ДУК – добровільне воєнізоване об’єднання громадян України, українців з-за кордону та громадян
інших держав, створене з ініціативи громадсько-політичного руху «Правий сектор». Під час війни на Сході України «Правий сектор» став військово-політичним рухом, який складається з двох частин – політичної партії «Правий сектор» і Добровольчого українського корпусу (командир Андрій Стемпіцький). Веде бойові дії в Донецькій області. Головний табір базування знаходиться на межі Дніпропетровської та Донецької областей.
    Провідник руху «Правий сектор» – Дмитро Ярош.
   Наприкінці липня 2014 року, після відмови в державній реєстрації, Провід ОУН прийняв рішення приєднати до складу ДУК батальйон «Азов-Січ». Назва батальйону була офіційно змінена на батальйон «ОУН»: командир – Микола Коханівський, заступник командира – Борис Гуменюк. До лав батальйону ввійшло близько трьох сотень добровольців. У середині серпня після внутрішньої ротації батальйон ОУН вийшов зі складу ДУК й долучився до однієї з мотострілецьких бригад у безпосередній близькості від зони бойових дій аж під самим Донецьком у селищі Піски, тримаючи правий фланг захисників Донецького аеропорту. У грудневому числі «Оксамиту» в рубриці «Особистість номера» ми друкували інтерв’ю із надзвичайною людиною – мужнім воїном, заступником командира батальйону «ОУН» Борисом Гуменюком.

     З усіх даних, що зараз надходять до нас, важко розібратись і зрозуміти, які з них правдиві. Інформаційна служба підсумовує факти з передової, що надають бійці ДУК «Правий сектор». Є велика різниця між тим, яка інформація надходить із так званих офіційних джерел, ЗМІ і та, що нам розповідають самі бійці.
    Передусім треба остаточно зрозуміти, що на території Донбасу вібувається не АТО, а повноцінна війна. Українські добровольці вже пристосувались до боротьби із супротивником без введення на певних територіях військового стану. «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї» – таку заповідь українського націоналіста наслідують бійці «Правого сектора». Немає різниці в тому, яким терміном називати боротьбу за цілісність власної держави, якщо ціль у бійців одна.
Про перемир’я
  «Правий сектор» має три окремих батальйони, 8-му окрему роту та 12 запасних батальйонів. 5-й окремий батальйон ДУК знаходиться в с. Піски поблизу Донецька.
   Донецький аеропорт можна назвати сучасною фортецею України, адже боротьба за нього йшла вже кілька місяців, десятки воїнів поклали життя під його стінами. Саме в цій ділянці передової перемир’я не було жодної миті. Сепаратисти весь час прострілювати аеропорт з техніки різних видів. Проросійські сили активно застосовують артилерійський та мінометний вогонь проти українських військ. В «Правому секторі» припускають, що втрата донецького аеропорту була свідомим кроком українського командування. Очевидним негативним наслідком перемир’я на Донбасі є те, що для бойовиків і російських військових з’являється можливість зміцнитися на території України.
   Такі маніпуляції з перемир’ям з боку української влади можна назвати лише іграми з супротивником, які ускладнюють ситуацію на фронті. Для прикладу, в селищі Піски є заборона на застосування артилерії. Це призводить до того, що російська сторона, відчуваючи безкарність, починає активніше тиснути на українські позиції – працюють
їхні снайпери, регулярно здійснюються вилазки диверсійно-розвідувальних груп противника. Армійцям не подобається ситуація, коли вони не можуть відповідати зустрічним вогнем, коли взагалі позбавлені можливості діяти, але вони змушені виконувати наказ. Саме це відрізняє їх від бійців ДУК «Правий сектор», які залишаються непідвладними державному командуванню, але підтримують зв’язок із військовими, що воюють опліч них. Командири ДУК мають можливість адекватно реагувати на загрози та усувати їх.
  «Правий сектор» дуже невигідний тим представникам чинної влади, які вирішили остаточно припинити військові дії проти терористів на Сході України, зробити буферну зону на Донбасі.
«І добровольці, і вояки Збройних сил хочуть нарешті звільнити Донецьк», – зазначив Андрій Стемпіцький, командир ДУК «Правий сектор». – Сил вистачає, мотивації також. Багатьом вже набридло сидіти на одному місці. Я не сказав би, що це призводить до якоїсь надмірної деморалізації. Проте люди зараз стиснені, як пружини. Всім кортить
якнайшвидше прогулятися звільненими вулицями Донецька. На жаль, на це немає політичної волі керівництва держави».
Про звітності
   Усі дані про загиблих і полонених не є зовсім точними, тому що ведеться облік лише легалізованих військовослужбовців. У звітності фінансування військових підрозділів також варто сумніватись, бо неодноразово ми зустрічаємо факти, коли кошти, що призначались для забезпечення бійців, надходять частинами або взагалі зникають. Батальйони знаходяться ледве не на повному забезпеченні волонтерів. ДУК «Правий сектор» вибудував власну систему забезпечення своїх батальйонів, показавши злагодженість співпраці в організації. Бійці матеріальнозабезпечені й навіть допомагають місцевим жителям та військовим.
Про підтримку
   «Надійно гарантувати безпеку України може лише український народ». Найбільшу підтримку для бійців здійснюють волонтери з тилу. Щодня волонтери збирають грошові кошти в супермаркетах столиці, жінки в’яжуть теплі шкарпетки, діти малюють малюнки, організації віддають кошти на реставрацію БТРів, співаки й актори піднімають дух бійців на передовій своїми виступами. Єдність людей зросла після розуміння, що лише разом ми можемо боротись проти агресора. Система допомоги злагоджено працює без втручання провладних структур.
Про гуманітарні вантажі агресора
   Як звітує РФ, тисячі вантажівок везуть допомогу мирним жителям Донбасу та «ополченцям», але після їх появи на території України активність суперника посилюється. Логічно було б не давати можливості для їх переміщення через кордон, проте за наказом керівництва військові не мають права зупиняти автомобілі. Світова спільнота повинна вже зрозуміти справжню мету цих конвоїв і дати можливість українським військам зупинити постачання агресора. Після Нового року на територію України прибув черговий гумвантаж – активність ворожих військ посилилась. Проте справжні захисники Вітчизни боронитимуть українські території, незважаючи на супротив влади, яка захищає свій бізнес та ділить землі.
ДУК «Правий сектор» має за мету боронити свою Державу, виконувати свій націоналістичний обов’язок, а для цього будь-які дозволи чи папірці не потрібні.

Юлія Науменко,
журналіст інформаційного відділу політичної партії
«Правий сектор», м. Київ